АВТОР І ПАТЕНТОВЛАСНИК

Суб'єкти права на винаходи і корисні моделі

У відносинах, пов'язаних зі створенням, реєстрацією і використанням винаходів і корисних моделей, бере участь в основному три групи суб'єктів, які можуть бути представлені як фізичними, так і юридичними особами: автори (винахідники), патентовласника, правонаступники.

Автором (винахідником) об'єктів промислової власності визнається фізична особа, в результаті творчої праці якого вони створені. У разі створення об'єкта промислової власності кількома особами всі вони вважаються її співавторами. Порядок користування правами, що належать співавторам, визначається угодою між ними.

Право авторства, тобто право вважатися творцем винаходу, корисної моделі, є найважливішим особистим немайновим правом винахідника. Це право є невідчужуваним та охороняється безстроково.

Ім'я дійсного автора (винахідника) в обов'язковому порядку вказується в заявці на видачу патенту, хто б не виступав в якості заявника, а також у самому патенті.

Патентовласник - це фізична або юридична особа, що володіє патентом на винахід, корисну модель і випливаючими із патенту винятковими правами на використання зазначених об'єктів. Патентовласником може бути автор розробки (винахідник), його спадкоємець або інший правонаступник, або фірма, якщо винахід створений її співробітником в порядку службового завдання.

Однак автору винаходу не завжди вигідно бути патентовласником, особливо якщо він не має достатніх фінансових коштів для оплати витрат, пов'язаних з отриманням патенту та підтриманням його в силі, не має і не бачить можливостей для організації свого підприємства. У такій ситуації вигідніше поступитися правами патентовласника іншій особі, забезпечивши собі за договором разові або систематичні платежі.

Автор розробки, що отримав патент на своє ім'я, може в будь-який момент поступитися його на основі укладеного договору будь-який юридичній або фізичній особі, яка стає патентовласником.

Патентовласниками можуть виступати одночасно кілька осіб.

Патентовласниками в державі можуть бути не тільки власні, а й іноземні фізичні та юридичні особи.

Правонаступник заявника або патентовласника - юридична особа, відповідні права якого належним чином оформлені офіційним (юридичною) органом, наприклад, нотаріальною конторою, судом і т.п.

4. МІЖНАРОДНА ПАТЕНТНА КЛАСИФІКАЦІЯ (МПК)

При подачі заявки на винахід рекомендується проводити пошук щодо патентної документації за період близько 50 років наступних країн: Великобританії, Німеччини, колишнього СРСР, США, Франції, Швейцарії, Японії, а також з патентної документації України та Російської Федерації.

Поширеним патентним документом є офіційний Бюлетень під назвою «Открытия, изобретения» (з № 1, 1983 р.). Назва бюлетеня неодноразово змінювалася. Попередня назва - «Открытия, изобретения, промышленные образцы, товарные знаки». Більш свіжі видання - бюлетень «Промислова власність». Комплекти цих бюлетенів є в читацьких фондах бібліотеки кожного вузу і його патентного відділу.

Другим по розповсюдженню патентним документом є реферативне видання «Изобретения стран мира» (до 1985 р. - «Изобретения в СССР и за рубежом»). Комплект цього видання є в читацькому фонді бібліотеки патентного відділу кожного вузу.

Путівником в патентному пошуку є МПК

Встановлення класифікаційних індексів передбачуваного винаходу за його ознаками вимагає певних навичок. Міжнародна патентна класифікація (МПК) виробилася в результаті багаторічної співпраці фахівців під егідою ВОІВ.

МПК охоплює всі види техніки. Вона є ієрархічною класифікацією, якій притаманна функціонально-галузева структура. Структурні елементи МПК: розділ, підрозділ, клас, підклас, група, підгрупа. Розділи мають заголовки (тобто назви) та індекси. Індекси позначаються великими літерами латинського алфавіту від А до I:

А - задоволення життєвих потреб людини;

В - різноманітні технологічні процеси;

С - хімія та металургія;

D - текстиль і папір;

Е - будівництво;

F - прикладна механіка, освітлення та опалення, двигуни та насоси, зброя і боєприпаси;

G - технічна фізика;

Н - електрика.

Підрозділи мають тільки назву. Кожен розділ може містити до 99 класів. Назва класу містить заголовок, що відображає зміст класу і індекс, що складається з індексу розділу і двозначного арабського числа. Наприклад, розділ «С» має такі класи: С 21 «Металургія заліза», С 22 «Металургія; сплави чорних або кольорових металів; обробка сплавів або кольорових металів». Клас містить один або більшу кількість підкласів.