Облік зносу та ремонту основних засобів

У процесі споживання основні засоби бюджетних установ поступово втрачають свою вартість, що спричинюється не тільки їх використанням, а й впливом зовнішнього середовища, а також морального зносу. Поняття зносу основних засобів у бюджетних установах не тотожне зносу основних засобів галузей матеріального виробництва, оскільки тут не здійснюється перенесення вартості на результати праці (таким чином, на основні засоби бюджетних установ не нараховується амортизація). Вартість основних засобів бюджетних установ зникає із споживанням їх споживчої вартості.

Стан основних засобів бюджетних установ характеризує їх знос, тобто поступове зниження первісної вартості. Знос нараховується на основні засоби, що знаходяться на балансі бюджетних установ.

Знос не нараховується на такі необоротні активи:

· земельні ділянки та капітальні витрати на поліпшення земель;

· будинки і споруди, які є унікальними пам’ятками архітектури і мистецтва;

· обладнання, експонати, зразки, діючі та недіючі моделі, макети та інші наочні посібники, що знаходяться в кабінетах та лабораторіях і використовуються з навчальною та науковою метою;

· продуктивну та племінну худобу, службових собак, декоративних і піддослідних тварин;

· багаторічні насадження, що не досягли експлуатаційного віку;

· сценічно-постановочні засоби;

· документацію з типового проектування;

· фільмофонди;

· експонати тваринного світу (в зоопарках та інших аналогічних установах);

· бібліотечні фонди;

· музейні та художні цінності;

· малоцінні необоротні матеріальні активи;

· білизну, постільні речі, одяг та взуття;

· природні ресурси;

· тимчасові нетитульні споруди;

· матеріали довготривалого використання для наукових потреб;

· необоротні матеріальні активи спеціального призначення.

Знос не нараховується також за необоротними активами установ, які знаходяться за кордоном.

Знос об’єктів (предметів) основних засобів визначається в останній день грудня в гривнях без копійок за повний календарний рік (незалежно від того, в якому місяці звітного року вони придбані або побудовані), відповідно до встановлених норм.

Нарахований знос у розмірі 100 % вартості на об’єкти (предмети), які придатні для подальшої експлуатації, не може бути підставою для їх списання.

Нарахування зносу не може проводитися понад 100 % вартості основних засобів.

Для нарахування зносу необоротні активи поділяються на 3 групи:

· перша група – будинки, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального кристування);

· друга група – автомобільний транспорт та вузли (запасні частини, вартість яких за одиницю становить понад 500 гривень), меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до нього, інвентарна тара;

· третя група – будь-які необоротні активи, не включені до груп 1 і 2 (наприклад, силові машини та обладнання, машини-генератори, що виробляють теплову та електричну енергію, і машини-двигуни, що перетворюють різного роду енергію в механічну, робоча худоба, багаторічні насадження, які досягли експлуатаційного віку).

Норма зносу основних засобів – це процентне співвідношення суми річного зносу до первісної вартості.

Норми зносу встановлюються у відсотках до первісної вартості кожної групи основних засобів на кінець звітного року:

· перша група – 5 %;

· друга група – 25 %;

· третя група – 15 %.

В інвентарні картки обліку основних засобів типової форми ОЗ-6 (бюджет) та ОЗ-8 (бюджет) обов’язково вноситься річна норма зносу у відсотках та гривнях.

Загальна сума нарахованого зносу відображається в меморіальному ордері № 16, дані якого заносяться в книгу “Журнал-Головна”.

Для обліку зносу використовується рахунок 13 “Знос необоротних активів”. За кредитом рахунку 13 “Знос необоротних активів” відображається нарахування зносу на необоротні активи, за дебетом – списання зносу.

Для підтримки об’єктів основних засобів у робочому стані здійснюється їх ремонт. Залежно від обсягу робіт ремонти поділяються на поточні та капітальні.

При поточному ремонті виконується заміна окремих частин, деталей, ліквідуються ушкодження і т.п.

Капітальний ремонт передбачає заміну конструкцій споруд і будівель, а також заміну чи поновлення зношених вузлів. Капітальний ремонт може проводитись:

· підрядним способом (тобто із залученням до ремонту спеціалізованих підрядних організацій);

· господарським способом (проводиться установою).

Якщо установа виконує ремонт власними силами, бухгалтерія обліковує фактичні видатки на ремонт за відповідними статтями видатків.

Видатки на капітальний ремонт основних засобів не відносяться на збільшення їх вартості. Вони відносяться на видатки установи і списуються, таким чином, за рахунок фінансування.

Для оформлення приймання-здавання основних засобів після капітального ремонту, реконструкції чи модернізації застосовується Акт прийняття-здання відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів типової форми ОЗ-2 (бюджет). Акт складається у двох примірниках і підписується представником установи, уповноваженим на прийняття основних засобів після ремонту, та представником підприємства (організації), яке виконувало їх ремонт, реконструкцію чи модернізацію.

В акті вказується кошторисна вартість ремонту, реконструкції, модернізації згідно з затвердженим розрахунком витрат, необхідних для їх здійснення, і фактична вартість закінчених робіт.

Перший примірник акта здається в бухгалтерію установи, де робляться відповідні записи в інвентарних картках обліку основних засобів. Другий примірник передають підприємству, яке виконувало ремонт, реконструкцію чи модернізацію.

Зміни в характеристиці об’єкта, пов’язані з його ремонтом, реконструкцією чи модернізацією, вносяться у відповідний розділ акта, у картку обліку основного засобу та в технічний паспорт об’єкта.