Поняття та форми державного кредиту.Поняття «держаний кредит» пов’язане з діяльністю держави щодо регулювання відносин у сфері формування державних доходів. Додатковим джерелом формування доходів держави та засобом покриття бюджетного дефіциту є державний кредит. Державний кредит - це врегульована нормами фінансового права діяльність держави, направлена на отримання в кредит, тобто у позику, грошей від юридичних осіб і громадян, а також інших держав на умовах зворотності, строковості, платності і добровільності. Як виняток, може бути використовувана і безпроцентна позика грошових коштів. Організація державних внутрішніх та зовнішніх запозичень у межах і на умовах, передбачених законом про Державний бюджет України, покладається на міністра фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів України. Міністр фінансів з метою економії коштів та ефективності їх використання має право вибрати кредитора, вид позики і валюту запозичення (ст. 15БК)Право здійснювати внутрішні запозичення для покриття дефіциту міського бюджету має виключно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та міські ради. Зовнішні запозичення можуть здійснювати лише міські ради міст з чисельністю населення понад вісімсот тисяч мешканців (за офіційними даними державної статистики на час ухвалення рішення про здійснення запозичень)Джерелом погашення державних позик і виплати відсотків по них виступають засоби бюджету, де щорічно ці витрати виділяються в окрему статтю, що міститься у щорічному законі «Про Державний бюджет», або в рішенні про місцевий бюджет. Складність відносин, які виникають при здійсненні запозичень державними або муніципальними органами влади, обумовлена тим, що вони регулюються нормами конституційного, фінансового та цивільного права. Запозичення – це операції, пов'язані з отриманням бюджетом коштів на умовах повернення, платності та строковості, в результаті яких виникають зобов'язання держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування перед кредиторами. Інститут державних та муніципальних запозичень – це врегульовані правовими нормами відносини, що виникають при запозиченні коштів від юридичних та фізичних осіб, від інших держав та міжнародних фінансових організацій на умовах, визначених державою. Бюджетний кодекс України визначає, що право на здійснення державних внутрішніх та зовнішніх запозичень у межах і на умовах, передбачених законом про Державний бюджет України, належить державі в особі міністра фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів України (ст. 16БК).Державні запозичення здійснюються шляхом: · випуску цінних паперів, які розповсюджуються на ринку цінних паперів; · укладенням кредитних угод (як правило, з іноземними кредиторами); · наданням гарантій за третіх осіб; 2.5. Завдання та види обов’язкового страхування Відповідь на це питання потрібно розглядати спираючись на визначення поняття «страхування». Офіційне тлумачення цього терміна в Україні наведено в Законі "Про страхування": " Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів(страхових внесків, страхових премій)". У Законі зафіксовані головні елементи, що формують поняття страхування. Це мета страхування - захист майнових інтересів фізичних і юридичних осіб. Указується на те, що захист забезпечується на випадок конкретних подій, перелік яких зафіксовано в чинному законодавстві або страхових полісах. Підкреслено джерела грошових коштів, що є ресурсами для страхових виплат. Страхування ґрунтується насамперед на таких специфічних принципах: вільний вибір страхувальником страховика, а страховиком - виду страхування; страховий ризик; страховий інтерес; максимальна сумлінність; відшкодування в межах реально завданих збитків; франшиза; суброгація; контрибуція; співстрахування і перестрахування; диверсифікація. Страхування, як і будь-яка інша сфера діяльності людини, будь-яка інша система знань, потребує внутрішньої структурно-логічної впорядкованості. Без такої впорядкованості неможливо організувати складну справу, виробити методологію наукових досліджень, побудувати навчальний процес. Для досягнення необхідної впорядкованості використовується класифікація. Чим складніший об'єкт, що потребує класифікації, тим загальніше відчувається потреба в ній. Поняття "класифікація" походить від латинського classis - розряд, клас. Латинський корінь визначає "квінтесенцію" цього поняття, його найістотніше, найсуттєвіше значення: поділ предметів певної сукупності за спільними ознаками з утворенням системи класів цієї сукупності. Отже, під класифікацією розуміють систему підпорядкованих деякій ознаці понять (класів) у певній галузі знань або діяльності людини, використовувану як засіб для встановлення взаємозв'язків між цими поняттями (класами). Класифікація страхування за юридичними ознаками, як і за економічними, передбачає кілька підходів. Насамперед це виокремлення певних класів страхування згідно з міжнародними нормами. Так, згідно з директивами ЄС, з 1 січня 1978 року країни-члени цієї організації використовують класифікацію, яка встановлює 7 класів довгострокового страхування (життя і пенсій) і 18 класів загального страхування. Загальні види страхування Клас 1. Страхування від нещасних випадків. Клас 2. Страхування на випадок хвороби. Клас 3. Страхування наземних транспортних засобів. Розділ 2. Класифікація страхування Клас 4, Страхування залізничного транспорту. Клас 5. Страхування авіаційної техніки. Клас 6. Страхування суден. Клас 7. Страхування вантажів (товарів у дорозі) Клас 8. Страхування від пожеж і стихійного лиха. Клас 9. Страхування власності. Клас 10. Страхування відповідальності власників моторизованих транспортних засобів. Клас 11. Страхування відповідальності власників авіаційної техніки. Клас 12. Страхування відповідальності власників суден. Клас 13. Страхування загальної відповідальності. Клас 14. Страхування кредитів. Клас 15. Страхування поручительств (застави). Клас 16. Страхування фінансових втрат. Клас 17. Страхування судових витрат. Клас 18. Страхування фінансової допомоги. Починаючи з 1996 року приблизно такий самий підхід до виокремлення класів (вони названі "видами") страхування при видачі страховикам ліцензій практикує Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю України. Хоча слід зазначити, що окремої класифікації з поділом страхування на "життя" і "не-життя" у нас немає. Перелік видів страхування, на які видаються ліцензії, визначено в інструкції "Про порядок видачі суб'єктам підприємницької діяльності ліцензій на здійснення страхової діяльності на території України. Умови і правила її здійснення та контроль за їх дотриманням". Ця Інструкція затверджена наказом від 15 липня 1996 p. за №ЛП -18/78 Ліцензійної палати при Міністерстві економіки України та Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю і зареєстрована в Міністерстві юстиції. Тобто йдеться про класифікацію страхування з офіційного погляду, згідно з вимогами внутрішнього законодавства України. Ця класифікація передбачає такі види страхування: 1. Страхування життя.
Додаткові питання.
1. Що відноситься до прямих податків? 2. Що відноситься до непрямих податків? 3. Охарактеризуйте митні платежі. 4. Охарактеризуйте ресурсні платежі. 5. Охарактеризуйте рентні платежі. 6. Визначить види неподаткових доходів. 7. З чого складається внутрішній та зовнішній борг держави і органів місцевого самоврядування? 8. Які органи держави мають право на внутрішні та зовнішні запозичення? 9. Як встановлюється гранична сума державного боргу? 10. Визначить джерела погашення державного боргу. 11. Як класифікуються державні позики? 12. Які відносини при страхуванні регулюються фінансовим правом і чому? 13. Які органи держави здійснюють нагляд і регулювання страхових відносин? 14. Які види страхування здійснюються в Україні?
Практичні завдання рекомендовані до вирішення при підготовці:
|
