В основу організації операційної роботи покладено принцип надання працівникам прав відповідального виконавця.

Відповідальним виконавцем вважається: працівник банку, якому одноосібно доручено оформлювати та підписувати документи, що стосуються певного кола операцій; працівник, який контролює правильність оформлення документів та відображення їх змісту в обліку; працівник, що технологічно виконує певні процедури.

Внутрішніми документами банку має бути визначена відповідальність посадових осіб за здійснення функцій, що підлягають розподілу. Кожний працівник повинен отримати посадову інструкцію, в якій визначені його посадові обов'язки й обсяги робіт до виконання. Конкретні зобов'язання працівників різних підрозділів, доручення на здійснення операцій, а також зміни в них мають бути визначені письмово.

Право підписання документів, що надається відповідним працівникам, оформлюється розпорядженням керівника банку. Право контрольного підпису без обмеження суми операцій, що підлягають додатковому контролю, мають за посадою керівники, головні бухгалтери або з їх доручення довірені особи.

Перелік операцій, що підлягають додатковому контролю, а також зразки підписів працівників, що виконують контрольні функції, знаходяться в працівників, що здійснюють додатковий контроль.

Надання права контрольного підпису тій чи іншій особі не виключає можливість здійснення цією особою (крім головного бухгалтера) функцій відповідального виконавця за певним колом операцій за умови, що виконання операцій від початку до кінця не покладатиметься на одну особу.

Операційний процес з відображення операції у бухгалтерському обліку складається з трьох основних етапів:

1. Дозвіл на операцію.

2. Здійснення операції (укладання угоди, складання первинних документів, уведення їх в облікову систему, обробка, платіж),

3. Контроль за операцією (здійснюється протягом усього процесу).

Ініціатором операції є так званий фронт-офіс, котрий відповідає за укладання угод. Ідентифікацію операцій з оцінкою ризиків і підрахунком прибутків та збитків. Метою діяльності фронт-офісу є отримання прибутку, Фронт-офіс належить до центру прибутку, несе відповідальність за розвиток банківських продуктів, ліквідність та виконання нормативів. Отримані від фронт-офісу документи працівники так званого бек-офісу перевіряють, реєструють, вводять всю необхідну інформацію в автоматизовану систему обробки даних та здійснюють наступний контроль за виконанням операції. Бек-офіс належить до центру витрат, забезпечує дотримання прийнятих стандартів, виконання відповідних процедур обліку та контролю. Функціональні обов'язки підрозділів банку (фронт-офісу та бек-офісу) мають бути чітко визначені згідно з процедурами здійснення операцій.

Усі банківські операції оформлюються відповідними документами, що містять інформацію про характер операції та підтверджують її законність.

Первинні документи поділяються:

• за місцем складання: на зовнішні (одержані від клієнтів та інших банків);внутрішні (оформлені в банку);

• за змістом: на касові, меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків за господарськими та адміністративними операціями банку); позабалансові та інші (для обліку цінностей, майбутніх вимог, зобов'язань банку тощо);

• за призначенням: на розпорядчі, виконавчі,

Меморіальні ордери використовуються для оформлення внутрішньо-банківських операцій: видача та погашення кредитів, нарахування та погашення процентів, придбання та вибуття основних засобів, нарахування амортизації, заробітної плати і різних нарахувань на неї, обліку доходів та витрат, формування й використання прибутку тощо. Меморіальні ордери складаються набланках або програмним способом оформлюються в установленому банком порядку.

Електронні розрахункові документи повинні містити всі обов'язкові реквізити розрахункових документів. Первинні документи з виправленням таких реквізитів, як сума назва та номер рахунка клієнта є недійсними та не підлягають і прийманню банком.

Інформація, що міститься в первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться у формі спеціальних книг (журналів), відомостей тощо, у вигляді електронних баз даних (файлів), а також на магнітних носіях.

Обов'язковими регістрами синтетичного та аналітичного обліку в комерційних банках є:

• оборотно-сальдовий баланс;

• оборотна відомість (бухгалтерський журнал);

• відомість залишків на особових рахунках (перевірочна відомість);

• особові рахунки клієнтів та виписки з них;

• особові рахунки з обліку банківських операцій;

· касовий журнал;

· книги реєстрації відкритих рахунків тощо.

Суми, що відображені на рахунках аналітичного обліку, мають відповідати сумам, що відображені за рахунками синтетичного обліку. Аналітичний облік ведеться на підставі первинних документів,

 

2. Методологічні основи фінансового обліку в банках

 

Методологічно й організаційно бухгалтерський облік поділяється на фінансовий та управлінський. Фінансовий облік надає своєчасну та значущу інформацію про фінансовий стан банку та результати його діяльності. Коло користувачів цієї інформації, досить широке: керівництво банку, його службовці, дійсні чи потенційні інвестори й кредитори, регулятивні органи та інші.

Об'єкти фінансового обліку, що відображаються як на синтетичних, так і на аналітичних рахунках, такі:

• активи банку — готівкові кошти, кошти на кореспондентських рахунках, депозити в інших банках, портфель цінних паперів, нематеріальні й матеріальні активи, кредити та фінансовий лізинг, надані клієнтам та іншим банкам, інші активи;

• зобов'язання — кошти на кореспондентських рахунках банків, депозити та кредити інших банків, кошти до запитання клієнтів, строкові депозити клієнтів, цінні папери власного боргу, інші зобов'язання, кредити, отримані від міжнародних фінансових організацій;

• капітал — статутний капітал, нерозподілені прибутки (нерозподілені прибутки минулих років, прибутки (збитки) минулого року, що підлягають затвердженню), інші фонди та загальні резерви, результати переоцінювання.

Фінансовий облік є складним обліковим процесом, який забезпечує комплексну облікову характеристику господарської діяльності банку. Організація фінансового обліку має забезпечити суцільне, повне й безперервне відображення всіх господарських операцій, виконуваних протягом звітного періоду, а також складання встановленої фінансової звітності. Такі категорії, як актив, зобов'язання, капітал є постійними об'єктами фінансового обліку. Скажімо, актив - це будь-який об'єкт, що контролюється банком і задовольняє принаймні одну з таких вимог: сам дає дохід; його можна обміняти на інший об'єкт, що дає дохід. Інакше кажучи, активи - це ресурси, котрі є в розпорядженні банку як наслідок минулих подій і в майбутньому дадуть економічну вигоду, яка забезпечить приплив грошових коштів до банку.

У системі фінансового обліку акумулюється інформація, необхідна для аналізу якості активів, зобов'язань та капіталу, що зрештою, визначає фінансовий стан банку.

Управлінський облік є процесом визначення, оцінювання, нагромадження, аналізу, підготовки, інтерпретації та передавання інформації, використовуваної керівництвом для планування, оцінювання й контролю діяльності, а також для прийняття рішень щодо напрямів використання банківських ресурсів.

Розглянувши основні характеристики фінансового та управлінського обліку як двох галузей єдиної системи обліку, зазначені, що набуття чинності з 1 липня 1998 року Законом «Про оподаткування прибутку підприємств», зумовило потребу запровадити поняття податкового обліку, або обліку для цілей оподаткування. Такий облік базується на правилах, виконання, котрих законодавчо регламентовано і які розроблено для державного регулювання платежів до бюджету.