РОЗДІЛ 7. Агрегативна стійкість дисперсних систем.

Під агрегативною стійкістю дисперсної системи розуміють її здатність зберігати незмінною свою дисперсність в цілому об’ємі. Всі дисперсні системи володіють надлишковою поверхневою енергією, якої вони прагнуть позбутися, внаслідок цього може відбуватися втрата системою агрегативної стійкості і руйнування дисперсної системи.

Таке руйнування може відбуватися за одним із двох шляхів:

- перенесення речовини від дрібних частинок з великим хімічним потенціалом до більш крупних, що мають менший хімічний потенціал (ізотермічна перегонка).

- укрупнення частинок дисперсної фази за рахунок їх злипання (коагуляція) або злиття (коалесценція).

Зменшення поверхневої енергії в процесах ізотермічної перегонки і коалесценції набагато більші ніж при коагуляції при однаковій вихідній дисперсності системи.

Ізотермічна перегонка може відбуватися при любому агрегатному стані дисперсійного середовища, в тому числі і твердому, в якому вона є єдиним можливим механізмом руйнування дисперсної системи. Процеси коагуляції і коалесценції властиві системам з легко рухомим дисперсійним середовищем.

За здатністю дисперсної фази до взаємодії з рідким дисперсійним середовищем дисперсні системи поділяються на ліофільні та ліофобні.

В ліофільних системах частинки дисперсної фази сильно сольватовані, енергія їх взаємодії з молекулами дисперсійного середовища значна, внаслідок чого вони є термодинамічно (агрегативно) стійкими.

В ліофобних системах частинки дисперсної фази слабо взаємодіють з молекулами дисперсійного середовища, внаслідок чого ці системи термодинамічно (агрегативно) нестійкі.