П. 13.3 Оцінка сталості розвитку економіки регіонів

У регіональній політиці держави треба враховувати специфічні особливості розвитку кожного регіону, історичних та інших умов їх формування, сприяти сталості економічного розвитку. Донецький та Придніпровський регіони характеризуються максимальним рівнем концентрації промисловості. Коефіцієнт локалізації промисловості в Донецькому регіоні в чотири рази вищий, ніж у середньому по Україні, та в 11 разів вищий, ніж у Поліссі; у Придніпровському регіоні - удвічі вищий від середнього. В наслідок надмірного техногенного навантаження, спричиненого високою концентрацією шкідливих виробництв, у Донецькому регіоні зареєстровано найвищий рівень смертності - 17% (15% по Україні).

Найважливішими завданнями є забезпечення економічної незалежності, здатності економіки до саморозвитку. Потрібно організувати моніторинг індикаторів, які характеризують сталість розвитку економіки регіонів.

Індикатори - це система кількісних показників, які визначають вплив різних чинників на сталість економіки регіону і змінюються залежно від соціально-економічного стану суспільства, пріоритетів його розвитку.

Індикатори сталого розвитку економіки регіону можна поділити на 3 групи:

- економічні: 1. виробничо-економічні; 2. структурні; 3. інвестиційні; 4. фінансові; 5. науково-технічного потенціалу; 5. зовнішньоекономічної діяльності.

- соціальні: 1. життєвого рівня населення; 2. соціальної інфраструктури; 3. стану трудових ресурсів; 4. здоров’я населення; 5. демографічної ситуації; 6. криміногенної ситуації.

- екологічні: 1. стану природного середовища; 2. антропогенного впливу на природне середовище; 3. використання природних ресурсів; 4. використання відходів або вторинних ресурсів.

Реалізація стабілізаційних заходів, поетапний перехід до ринкових відносин потребують впровадження економічних та правових механізмів регулювання економіки як на державному, так і на регіональному рівнях. Ці механізми передбачають централізоване державне та регіональне прогнозування, планування та програмування соціально-економічних процесів. Комбінація цих елементів, взаємоузгодженість між ними визначають особливості управлінської політики держави.