Самозародження життя

Ця теорія була поширена в Стародавньому Китаї, Вавилоні і Стародавньому Єгипті як альтернатива креаціонізму, з яким вона співіснувала.Аристотель (384-322 рр.. до н. е..), якого часто проголошують засновником біології, дотримувався теорії спонтанного зародження життя. Відповідно до цієї гіпотези, певні "частки" речовини містять деякий "активний початок", який при відповідних умовах може створити живий організм. Аристотель був прав, вважаючи, що це активний початок міститься в запліднені яйці, але помилково вважав, що воно присутнє також у сонячному світлі, твані і гниючому м'ясі.

З поширенням християнства теорія спонтанного зародження життя виявилася не в честі, але ця ідея все продовжувала існувати десь на задньому плані протягом ще багатьох століть.

Відомий учений Ван Гельмонт описав експеримент, в якому він за три тижні нібито створив мишей. Для цього потрібні були брудна сорочка, темна шафа і жменя пшениці. Активним початком в процесі зародження миші Ван Гельмонт вважав людський піт.

В 1688 італійський біолог і лікар Франческо Реді підійшов до проблеми виникнення життя більш суворо і піддав сумніву теорію спонтанного зародження. Реді встановив, що маленькі білі черв'ячки, що з'являються на гниючому м'ясі, - це личинки мух. Провівши ряд експериментів, він отримав дані, підтверджуючі думку про те, що життя може виникнути тільки з попереднього життя (концепція біогенезу).

Ці експерименти, однак, не призвели до відмови від ідеї самозародження, і хоча ця ідея дещо відійшла на задній план, вона продовжувала залишатися головною версією зародження життя.

У той час як експерименти Реді, здавалося б, спростували спонтанне зародження мух, перші мікроскопічні дослідження Антоні ван Левенгукапосилили цю теорію стосовно мікроорганізмам. Сам Левенгук не вступав в спори між прихильниками біогенезу і спонтанного зародження, однак його спостереження під мікроскопом давали їжу обом теоріям.

В 1860 проблемою походження життя зайнявся французький хімік Луї Пастер. Своїми дослідами він довів, що бактерії всюдисущі і що неживі матеріали легко можуть бути заражені живими істотами, якщо їх не стерилізувати належним чином. Вчений кип'ятив у воді різні середовища, в яких могли б утворитися мікроорганізми. При додатковому кип'ятінні мікроорганізми і їх спори гинули. Пастер приєднав до S-подібній трубці запаяну колбу з вільним кінцем. Спори мікроорганізмів осідали на вигнутій трубці і не могли проникнути в живильне середовище. Добре прокип'ячена живильне середовище залишалася стерильною, в ній не виявлялося зародження життя, незважаючи на те, що доступ повітря був забезпечений.

У результаті ряду експериментів Пастер довів справедливість теорії біогенезу і остаточно спростував теорію спонтанного зародження.