Українська історіографія у Західній Україні в 20-30-ті рр. 20 ст.

Умови, за яких розвивались іст науки в Галичині, були іншими ніж в інших регіонах. Польська влада над Зх Україною, що не припускала автономії в жодному вигляді, та ворожнеча між владою і укр населенням не сприяли укр науці. Укр кафедри Львів університету було закрито. НТШ тривалий час було позбавлено державних субсидій.

Лише добровільна допомога укр громадськості, як моральна так і фінансова, та самовіддана праця частини укр вчених зробила можливим те, що українська історична наука цього регіону продовжувала розвиватись. Більш того, через занепад укр іст науки в Українській РСР у тридцятих роках, Гал стала єдиною укр територією, де укр вчені могли працювати за більш-менш вільних умов.

Укр історіографія в Гал зберегла найкращі традиції довоєнної історичної науки, а керівництво нею залишилось в руках тих істориків, що належали до школи М. Грушевського. Завдяки НТШ укр наука у Гал, позбавлена права мати власні університети, зуміла створити свої наукові центри.

Особливий вплив спричинила діяльність ВУАН та її Історичної секції, очолюваної М. Грушевським. Гал історики не лише друкували свої праці у виданнях ВУАН та Іст секції, але навіть брали безпосередню участь у діяльності останньої.

Коли на початку 30-х всеукраїнський центр у Києві був знищений та укр історіографія в Українській РСР була придушена, галицькі укр історики продовжували роботу, підтримуючи контакти з українськими вченими-емігрантами у Празі, Варшаві, Берліні та Парижі.

Головним осередком укр історичної науки в Гал залишалось НТШ, особливо його історично-філософське відділення, очолюване професором І. Крип’якевичем. До активних членів відділення належали як старші історики, які починали свою наукову кар’єру ще за часів М. Грушевського (Барвінський, Герасимчук, Голійчук, Коренець, Кревецький, Срібний, Терлецький), так і молодші вчені, (Андрусяк, Витанович, Зубик). Нове покоління з’явилося у тридцятих роках, працюючи у Науковому товаристві ім. Шевченка у професора Крип’якевича (І. Карпинець, Коструба, О. Пріцак).

1938 р. у складі історичнофілософського відділення діяли такі комісії: Стародавньої історії України (голова Крип’якевич), новітньої історії України (голова Витанович), історичних джерел (голова Терлецький). Дослідницька робота стосувалась переважно місцевої історії.

Багато іст матеріалів місцевого значення друкувались у виданнях місц музеїв та краєзнавчих товариств:“Літопис Бойківщини” у Самборі, “Наша Батьківщина”; та ін. Багато історіографічних праць та матеріалів, друкувались різними укр громадськими та приватними видавничими закладами або у вигляді журналів чи збірників, або окремими, виданнями.