Студопедия — Основні поняття й формули розрахунку
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Основні поняття й формули розрахунку






 

Внаслідок виробничих погрішностей, що виникають на різних етапах виготовлення складальної одиниці й вхідних деталей, їхні дійсні розміри відрізняються від передбачених кресленням і технічними умовами. Причинами погрішностей є як методи переносу розмірів і методи базування, так і погрішності виготовлення складального оснащення. Величина погрішностей у значній мірі визначається схемою вв'язування всього використовуваного оснащення й точностними характеристиками переносу розмірів на окремих етапах складання.

Для забезпечення якості виготовлення конструкції, що складається, розробляють схему вв'язування заготівельного й складального оснащення й роблять розрахунок передбачуваної точності. Ця робота є підсумком розробки технологічного процесу зборки вузла або агрегату.

Розрізняють:

- задану (необхідну) точність, що призначає конструктор ОКБ при проектуванні виробу й указує в технічних умовах (ТУ);

- дійсну точність, реально одержувану в результаті виготовлення виробу й обумовлену його виміром;

- очікувану точність, що передбачається одержати для вузла або агрегату в результаті обраних технологічних процесів виготовлення вхідних у нього деталей, методів їхньої зборки, методів виготовлення й ув'язування оснащення й т.д.

Очікувану точність одержують у результаті аналітичного розрахунку, виконаного за певною методикою на етапі завершення проектування технологічного процесу зборки і його оснащень.

У курсовому (дипломному) проекті завданням студента є виконання розрахунку очікуваної точності, зіставлення її із заданою точністю на вузол або агрегат по ТУУ. При незадовільних результатах студент зобов'язаний внести в технологічні й конструкторські рішення відповідні зміни, які необхідні для гарантованого одержання очікуваної точності, що відповідає заданої по ТУУ. Для розрахунку очікуваної точності застосовується апарат теорії розмірних ланцюгів, з яким рекомендується ознайомитися по підручнику [1, 4, 6]. При цьому, коли необхідно зробити розрахунок очікуваної точності вузла або агрегату, наприклад, по відхиленню від теоретичного контуру, тобто уздовж лінії, перпендикулярної теоретичному контуру, використається теорія лінійного розмірного ланцюга. Як відомо, розмір замикаючої ланки для лінійного розмірного ланцюга визначається по рівнянню розмірного ланцюга:

 

 

де: li - складові ланки розмірного ланцюга;

ξi - передатне відношення, що характеризує вплив складових ланок на замикаючу ланку. ξ i = +1 для «збільшуючих» ланок, тобто для ланок, величина яких збільшує величину замикаючої ланки; ξ i = -1 для ланок, що “зменшують”, тобто для ланок, величина яких зменшує величину замикаючої ланки.

Якщо складові ланки розмірного ланцюга виконані з виробничими погрішностями δі, то замикаюча ланка буде мати погрішність, обумовлену рівнянням виробничих погрішностей:

 

 

З вищевикладеного треба, що студентам при рішенні завдання з розрахунку очікуваної точності агрегату або вузла необхідно скласти й вирішити рівняння погрішностей замикаючої ланки (9.2). При цьому як складові погрішності, що утворять підсумкову погрішність агрегату, варто взяти погрішності, що з'являються на всіх етапах одержання Lзам - погрішності виготовлення деталей, агрегату й елементів оснащення, що входять у розмірний ланцюг, а також погрішності, що виникають від деформацій при клепці, змінах температури й т.д.

Рішення рівняння виробничих погрішностей (9.2) може бути виконано розрахунком на максимум - мінімум, коли величину очікуваної точності агрегату одержують у випадку самого гіршого сполучення всіх погрішностей, тобто при їхньому додаванні. Теоретично більше правильним є методика розрахунку, заснована на принципах теорії ймовірностей. У цьому випадку рішення рівняння погрішностей зводиться до визначення двох основних характеристик погрішності замикаючої ланки [5]:

ΔΣ - координата центра групування погрішностей зборки;

δΣ - половина поля погрішності замикаючої ланки (середньоквадратичне відхилення).

 

Для агрегату, наприклад, фюзеляжу, розташування полів зазначених погрішностей і допусків, заданих технічними умовами (ТУ), у цьому випадку буде виглядати відповідно до схеми (мал.9.5).

 

Як видно зі схеми, верхні й нижнє граничні відхилення замикаючого розміру зібраного агрегату будуть рівні відповідно:

 

 

Відповідно до теорії ймовірностей величини ΔΣ та δΣ визначаються по формулам

 

 

де: n - кількість ланок, що беруть участь у формуванні замикаючої ланки (розміру);

Δі - координата середини поля допуску складової ланки;

δі - половина поля допуску складової ланки;

аі - коефіцієнт відносної асиметрії розподілу погрішностей

складової ланки;

Kі - коефіцієнт відносного розсіювання розміру складової ланки.

 

Для технологічних процесів одержання розмірів, що характеризуються нормальним (за законом Гаусса) розподілом погрішностей, величини aі та Kі відповідно дорівнюють 0 та 1. Для техпроцесів, що не мають нормального розподілу погрішностей, параметри a і та Kі визначаються експериментально та приводяться в довідкових матеріалах.

Координата середини поля допуску складової ланки дорівнює

де: BOі верхнє та НОі - нижнє граничні відхилення.

 

При симетричному розташуванні поля допуску Δі = 0.

Половина поля допуску складової ланки дорівнює

Отримані в результаті розрахунку величини очікуваних відхилень не повинні перевищувати відхилень, заданих технічними умовами на виріб. У таблиці 9.4 наведені середньостатистичні дані про припустимі відхилення аеродинамічних поверхонь для сучасних літаків, для швидкості польоту відповідно М ~ 0,75 - 0,85.

 

 

Таблиця 2

Агрегат Частини агрегатів Відхилення, мм
Фюзеляж Носова частина Середня й хвостова частини ±1,0 ±2,0
Крило, стабілізатор Передня частина (проти потоку) Задня частина (по потоці) ±1,0 ±2,0
Кіль Центральна й хвостова частини ±2,0
Мотогондола Передня частина (проти потоку) Задня частина (по потоці) ±1,0 ±2,0






Дата добавления: 2015-09-07; просмотров: 424. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Расчетные и графические задания Равновесный объем - это объем, определяемый равенством спроса и предложения...

Кардиналистский и ординалистский подходы Кардиналистский (количественный подход) к анализу полезности основан на представлении о возможности измерения различных благ в условных единицах полезности...

Обзор компонентов Multisim Компоненты – это основа любой схемы, это все элементы, из которых она состоит. Multisim оперирует с двумя категориями...

Композиция из абстрактных геометрических фигур Данная композиция состоит из линий, штриховки, абстрактных геометрических форм...

Условия приобретения статуса индивидуального предпринимателя. В соответствии с п. 1 ст. 23 ГК РФ гражданин вправе заниматься предпринимательской деятельностью без образования юридического лица с момента государственной регистрации в качестве индивидуального предпринимателя. Каковы же условия такой регистрации и...

Седалищно-прямокишечная ямка Седалищно-прямокишечная (анальная) ямка, fossa ischiorectalis (ischioanalis) – это парное углубление в области промежности, находящееся по бокам от конечного отдела прямой кишки и седалищных бугров, заполненное жировой клетчаткой, сосудами, нервами и...

Основные структурные физиотерапевтические подразделения Физиотерапевтическое подразделение является одним из структурных подразделений лечебно-профилактического учреждения, которое предназначено для оказания физиотерапевтической помощи...

ФАКТОРЫ, ВЛИЯЮЩИЕ НА ИЗНОС ДЕТАЛЕЙ, И МЕТОДЫ СНИЖЕНИИ СКОРОСТИ ИЗНАШИВАНИЯ Кроме названных причин разрушений и износов, знание которых можно использовать в системе технического обслуживания и ремонта машин для повышения их долговечности, немаловажное значение имеют знания о причинах разрушения деталей в результате старения...

Различие эмпиризма и рационализма Родоначальником эмпиризма стал английский философ Ф. Бэкон. Основной тезис эмпиризма гласит: в разуме нет ничего такого...

Индекс гингивита (PMA) (Schour, Massler, 1948) Для оценки тяжести гингивита (а в последующем и ре­гистрации динамики процесса) используют папиллярно-маргинально-альвеолярный индекс (РМА)...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.01 сек.) русская версия | украинская версия