Організаційні принципи побудови сівозмінПравильна сівозміна є основою системи землеробства кожного господарства. Значення сівозміни, як біологічного чинника поліпшення санітарного стану ґрунту і посівів у забезпеченні високих й сталих врожаїв вирощування культур, а також в гармонійному розвитку галузей господарства винятково велике і, незважаючи на інтенсифікацію сільськогосподарського виробництва, не втратило свого значення. Про це свідчить досвід тих господарств регіону, де суворо витримується науково обґрунтоване розміщення культур після попередників і їх чергування, що поєднується з правильною системою обробітку ґрунту, удобрення і застосування хімічних засобів боротьби з бур'янами, хворобами і шкідниками сільськогосподарських культур. У передових господарствах землеробство розвивається високоефективно, найбільш ефективно використовується техніка, систематично забезпечується зменшення затрат праці і засобів на виробництво продукції. Під час проектування сівозмін необхідно дотримуватись таких принципів: 1) Чітко враховувати спеціалізацію господарства: провідні культури визначають характер використання кращого попередника для неї і подальшого науково обґрунтованого чергування культур у сівозміні (у льоносіючих господарствах характер використання кращого попередника у сівозміні визначає льон, у бурякосійних — цукрові буряки і т. ін.); 2) Рельєф території господарства визначає характер використання його елементів (верхню частину схилів і водороздільних плато відводять для вирощування польових культур — польові сівозміни; нижню частину схилу і заплави відводять під кормові, овочеві культури, які вимагають більшого забезпечення вологою і поживними речовинами); 3) Враховувати особливості кліматичних умов — опади, температурний режим, тривалість вегетаційного періоду, час настання весняних і перших осінніх приморозків, стан снігового покриву та ін.); 4) Всі культури сівозміни необхідно розміщувати після кращих попередників, але без шкоди для інших культур, тобто оцінювати попередник не тільки у прямій дії, але й у післядії; 5) При вирощуванні багаторічних трав особливу увагу необхідно звертати на підбір покривної культури, тобто під яку культуру доцільно їх підсівати; 6) Враховувати особливості ґрунтового покриву: тип, механічний склад, оструктуреність, окультурення ґрунту; 7) Ступінь розвитку ерозійних процесів на схилах, запроваджувати ґрунтозахисні сівозміни. Сівозміна як основний елемент організації рільництва повинен задовольняти такі вимоги: систематично підвищувати культуру землеробства, родючість ґрунту; зростання врожайності сільськогосподарських культур; створити міцну кормову базу; забезпечити максимальне підвищення продуктивності праці й зниження собівартості продукції і дати таке співвідношення сільськогосподарських робіт, щоб усі засоби виробництва найбільш повно використовували у господарстві впродовж року.
|
