Встановлення юридичної підстави справи.

Діяльність правозастосовчих органів по встановленню юридичної підстави справи передбачає:

а) вибір норми, що підлягає застосуванню;

б) перевірку правильності тексту акту, в якому міститься вибрана норма;

в) перевірку автентичності самої норми і її дії у часі, просторі і щодо кола осіб;

г) з'ясування значення і змісту норми.

Вибір правової норми для рішення справи здійснюється після того як встановлений юридичний характер обставин, що розглядаються.

Передусім, визначається галузь права, регулююча подібні відносини, потім встановлюється вигляд галузевого юридичного інституту, що охоплює подібні випадки, а потім вже вибирається конкретна норма, що передбачає даний життєвий випадок.

Обравши правову норму необхідно пересвідчитися в автентичності тексту правового акту, що містить норму. Робиться це на основі тексту офіційного видання нормативного акту. Тут же з'ясовується чи не внесені зміни в нормативний акт, саму норму, чи немає акту тлумачення що відноситься до застосування норми.

Потім необхідно зробити «критику» правової норми - ретельно, всебічно, з розумною придирчивістью перевірити можливість застосування юридичних норм до даного випадку. Така «критика» поділяється на "вищу" і "нижчу".

"Вища" критика відноситься до самого закону, іншого акту. З'ясовується, чи правомірний сам закон, чи не суперечить він закону з більш високою юридичною силою, чи не припинена його дія, чи розповсюджується його дія на час виникнення регульованих правовідносин, дану територію і даних осіб. Так, не можна застосовувати норму права, яка хоч і діє в даний момент, але якої не було, коли виникли відносини, що розглядаються або припинилися, оскільки "закон зворотної сили не має". По тій же причині не можна застосовувати прийняту норму, що не набрала законної чинності.

"Нижча критика";торкається тільки законодавчого тексту, словесно-документального викладу юридичних норм, коли повинні бути усунені погрішності, допущені при друкуванні (передрукуванні) тексту, тобто погрішності поліграфічного або машинописного характеру. Основне правило тут - користуватися офіційним текстом що міститься в офіційних джерелах або, в крайньому випадку, вивіреною і завізованою копією офіційного тексту.

Протягом всієї стадії відбувається правова кваліфікація - юридична оцінка всієї сукупності фактичних обставин події шляхом віднесення даного випадку до певної юридичної норми. Суть її полягає в тому, що вирішується питання, чи розповсюджується норма права, що застосовується на даний випадок, чи підпадає цей випадок під її дію.

На перших стадіях застосування закону відбувається попередня правова кваліфікація, внаслідок якої визначається коло обставин, відносно яких здійснюється застосування закону (предмет доказування). Остаточна правова кваліфікація фактів здійснюється при вирішенні юридичної справи, коли формулюється підсумковий висновок про юридичні норми, під які підпадає даний випадок і які поставлені в основу рішення.

На останньому етапі даної стадії правозастосування необхідно з’ясувати значення і зміст норми, або інакше зробити тлумачення норми права. Цією діяльністю займаються всі учасники правовідносин, оскільки правові норми носять загальний, абстрактний характер, а застосовуються до конкретних випадків. Але найбільше значення тлумачення має на цій стадії правозастосування, оскільки «сам процес тлумачення правових норм складна розумова діяльність, в якій використовуються і логічні прийоми мислення, і спеціальні юридичні знання»,[15] тобто це діяльність суб'єктивна, і саме тут може виникнути небезпека помилки, особливо при тлумаченні норми права, що прямо не відноситься, і раніше що не застосовувалася для регулювання даного правовідношення в силу, відсутності в законодавстві конкретної норми, відповідної до встановлених обставин. Крім того, на цьому етапі треба спробувати встановити всі допоміжні норми, які можуть допомогти в з'ясуванні головної норми права.