Європейська конвенція з прав людини

Право кожної людини на життя захищається законом. Жодна людина не може бути умисно позбавлена життя інакше, ніж на виконанням смертного вироку суду, винесеного після визнання її винною у вчиненні злочину, за який законом передбачено таке покарання.

Позбавлення життя не розглядається як порушення цієї статті, якщо воно є наслідком виключно необхідного застосування сили:

– для захисту будь-якої людини від незаконного насильства;

– для здійснення законного арешту або для запобігання втечі особи, яку законно тримають під вартою;

– при вчиненні правомірних дій з метою придушення повстання або заколоту.

Таким чином, жодна людина не може:

– зазнавати катувань чи нелюдського або такого, що принижує її гідність, поводження чи покарання;

– бути в рабстві або у підневільному стані;

– бути приневолена до примусової чи обов’язкової праці;

– бути позбавлена волі інакше як у випадках і відповідно до процедури, встановлених законом.

Законним є ув’язнення людини після її засудження компетентним судом.

Законним є арешт або затримання людини за невиконання законного рішення суду або для забезпечення виконання будь-якого обов’язку, передбаченого законом.

Законним є арешт або затримання людини, здійснене з метою забезпечення її присутності перед компетентним юридичним органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.

Законним є затримання неповнолітнього на підставі законного рішення з метою застосування спостережних заходів виховного характеру або затримання неповнолітнього з метою забезпечення її присутності перед компетентним правоохоронним органом.

Законним є затримання осіб для запобігання розповсюдженню інфекційних захворювань, психічно хворих осіб, алкоголіків або наркоманів чи бродяг.

Законним є арешт або затримання людини, здійснені з метою запобігання її незаконному в’їзду в країну, або людини, щодо якої вживаються заходи з метою депортації або екстрадиції.

Кожна заарештована людина негайно повідомляється зрозумілою для неї мовою про підстави її арешту і про будь-яке обвинувачення проти неї, а також має бути негайно поставлена перед суддею чи іншою службовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і має право на судовий розгляд протягом розумного терміну або на звільнення до початку судового розгляду. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями явки до суду.

Кожна людина має право:

– при визначенні її громадянських прав і обов’язків або у разі будь-якого кримінального обвинувачення проти неї на справедливий і відкритий розгляд протягом розумного терміну незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. Судове рішення оголошується прилюдно, але преса і відвідувачі можуть не допускатися до зали засідань протягом усього судового розгляду або якоїсь його частини з метою збереження моралі, громадського порядку або національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси малолітніх чи захисту конфіденційності особистого життя сторін або у разі крайньої необхідності, якщо, на думку суду, в особливих випадках привселюдність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя;

– при обвинуваченні у вчиненні кримінального злочину вважати невинною доти, поки її винність не буде доведена згідно з законом.

Обвинувачена у вчиненні кримінального злочину особа має щонайменше такі права:

– бути негайно і детально проінформованою зрозумілою для неї мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти неї;

– мати достатньо часу й можливостей для підготовки свого захисту;

– захищати себе особисто або використовувати правову допомогу захисника на свій вибір або, якщо вона не має коштів для оплати правової допомоги захисника, одержувати таку допомогу безкоштовно, коли цього вимагають інтереси правосуддя;

– допитувати свідків, обвинувачення або вимагати їх допиту, а також вимагати виклику і допиту свідків захисту на тих самих умовах, що і свідків обвинувачення;

– отримувати безкоштовну допомогу перекладача, якщо вона не розуміє і не розмовляє мовою, яка використовується у суді.

Кожен має право на повагу до свого особистого і сімейною життя, житла і таємниці листування.

Держава не може втручатися в здійснення цього права інакше як згідно з законом і у випадках, необхідних в демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням і злочинам, для захисту здоров’я або моралі чи для захисту прав і свобод інших людей.

Цією Конвенцією визначено також такі свободи:

– свобода думки, совісті і релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або свої переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання як одноособово, так і разом з іншими, прилюдно чи приватно, під час богослужіння, навчання, виконання релігійних і ритуальних обрядів. Свобода сповідувати релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, які встановлені законом і є необхідні в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони громадського порядку, здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших людей;

– свобода вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання держави і незалежно від кордонів. Зазначена норма не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов’язане з обов’язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, які встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної, територіальної цілісності, або громадської безпеки, з метою запобігання заворушенням або злочинам, для охорони здоров’я чи моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

– свобода мирних зборів і свобода асоціації з іншими, що включає право створювати профспілки і вступати до них для захисту своїх інтересів.

Здійснення цих прав не підлягає ніяким обмеженням, за винятком тих, які встановлені законом і необхідні в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, з метою запобігання заворушенням і злочинам, для захисту здоров’я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших людей. Крім того, зазначені права не перешкоджають запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особами, що входять до складу збройних сил, поліції або органів державного управління.

Викладене вище дозволяє зробити висновок, що здійснення прав і свобод, окреслених у цій Конвенції, гарантується без будь-якої дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або інших обставин.

Крім того, ніщо в Конвенції не може тлумачитися як таке, що надає будь-якій державі, групі або особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких із тих прав і свобод, що викладені в Конвенції, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж передбачено в цьому нормативному акті.