Визначення стоку завислих наносів

Кількість завислих наносів, які містяться в одиниці об’єму води, називають мутністю води (, г/м³), яка визначається за формулою

, (80)

де –кількість наносів у пробі,г; – об’єм проби води, см³. Прилади для взяття проб води для вимірювання мутності називаються батометрами. На практиці використовують батометр-пляшку на штанзі, батометр-пляшку в гідрометричній вазі і вакуумний батометр (рис. 48-50).

Рис. 48 Батометр-пляшка на штанзі

Рис. 49 Батометр-пляшка у вазі:

1 – корпус; 2 – хвіст; 3 – вага; 4 – піддон; 5 – водозабірна трубка; 6 – повітровідвідна трубка; 7 – відкидна передня частина; 8 - кільце

Рис. 50 Вакуумний батометр:

1 – забірний наконечник; 2 – тримач; 3 – гумовий шланг; 4 – трос; 5 – вакуумна камера; 6 – кран для випуску повітря; 7 – водомірна трубка; 8 – насос; 9 – отвір для виходу повітря; 10 – трубка для випуску води; 11 – гідрометрична вага

За допомогою батометрів проби води можна брати точковим або інтеграційним способами.

Точковий спосіб полягає в тому, що проби води беруть в окремих точках швидкісних вертикалей. Цей спосіб поділяють на детальний, двоточковий, одноточковий. В першову випадку проби води беруть в п’яти точках – біля поверхні, на 0,2h; 0,6h; 0,8h; біля дна. Двоточковий спосіб передбачає взяття проб у точках 0,2h; 0,8h, а одноточковий на глибині 0,6h.

Детальний спосіб застосовують у перші два – три роки на річках з мутністю понад 100 г/м³.

Двоточковий спосіб використовують на великих, середніх річках при середній мутності від 50 до 100 г/м³, а одноточковий - при такій самій мутності на малих річках.

Сумарний спосіб полягає у взятті проб води в двох точках на вертикалі (0,2h; 0,8h). І в злитті їх в одну посудину для визначення середньої мутності на вертикалі. Цей спосіб використовується при малій мутності – до 50 г/м³.

Інтеграційний спосіб полягає в трому, що проби води беруться безперервно по всій глибині вертикалі при рівномірному переміщення батометра від поверхні потоку до дна і назад. Якщо середня мутність води в річці становить менше 50 г/ м³, то проби, взяті інтеграційним способом на вертикалях можна об’єднати в одну сумарну пробу для всього живого перерізу.

При вимірювання витрат завислих наносів беруть такі проби води:

1) проби на мутність на швидкісних вертикалях для обчислення витрати наносів;

2) контрольні одиничні проби на мутність для встановлення залежності між мутністю одиничної проби і середньою мутністю річки;

3) проби для вмизначення крупності завислих наносів.

Кількість вимірювань витрат завислих наносів протягом року залежить від режиму річки і ступеня вивченності стоку наносів у даному створі. На рівнинних річках у перші два три роки потрібно виміряти не менше 20-25 витрат на рік, а на гірських річках протягом перших 3-5 років - по 30-40 витрат.

У наступні роки кількість вимірювань завислих наносів може бути зменшена відповідно до особливостей даного створу.

Щоденні одиничні проби води беруть на одній із постійних вертикалей на стрижневій частині річки. Величини мутності за одиничними пробами використо-вують для визначення режиму мутності води для періодів між вимірюваннями витрат. При відомій мутності витрату завислих наносів обчислюють за формулою

кг/с, (81)

де - мутність щоденної одиничної проби, г/м³; – витрата води, м³/с.

Контроліні одиничні проби води на мутність беруть під час вимірювання витрат завислих наносів у тій самій точці, що й щоденні одиницні проби.

Середня мутність потоку визначається за формулою

г/м³, (82)

Для визначення крупності завислих наносів проби води беруть лише в характерні періоди гідрологічного режиму всього 4-10 проб на рік. Проби води беруть в тих же точках, що й при вимірюванні витрат наносів, але зливають їх в окремий посуд.