Додаткові теоретичні відомості. Органи, тканини, окремі клітини та їхні частини володіють електричною активністю, тобто процес їхнього функціонування супроводжується появою вОргани, тканини, окремі клітини та їхні частини володіють електричною активністю, тобто процес їхнього функціонування супроводжується появою в навколишньому середовищі змінного електричного поля, характеристики якого (різницю потенціалів, величину електричного струму тощо) можна зареєструвати. Отриману інформацію використовують з діагностичною метою та з метою вивчення природи електричних явищ у біологічних тканинах. Реєстрація різниці потенціалів між точками середовища, яке оточує електрично активні тканини, називається електрографією, а результат цієї реєстрації – електрограмою (ЕГ). 5.4.1. Природа електрокардіограми (ЕКГ) І концепція – серце як електричний диполь (теорія Ейнтховена). Основні положення теорії Ейнтховена. 1. Серце являє собою диполь. Збуджена ділянка міокарда заряджена негативно по відношенню до незбудженої ділянки (мал. 5.11). Такий розподіл заряду еквівалентний дипольній системі зарядів, яку можна характеризувати інтегральним електричним вектором серця Р = q l. Мал. 5.11. Серце як електричний диполь. 2. Диполь розміщений в однорідному діелектрику, тобто струми в такому середовищі відсутні, і електричне поле розглядається як статичне. Величина потенціалу в кожній достатньо віддаленій точці середовища (r >> l) дорівнює: . 3. Вибір стандартної системи відведень. Ейнтховен запропонував знімати різницю потенціалів між вершинами рівностороннього трикутника, у центрі якого знаходиться вектор Р (мал. 5.12). Можна показати, що в цьому випадку різниці потенціалів між вершинами трикутника пропорційні до відповідних проекцій вектора Р на сторони трикутника: Δ jI :Δ jII :Δ jIII = Pаb : Paс: Pbс, де Раb = Р×cos a; Рaс = Р×cos b; Рbс = Р×cos g.
|