Засоби, що впливають на секрецію залоз кишок.

Засоби, які застосовують при порушенні секреції підшлун­кової залози (захворювання підшлункової залози з порушенням її ф зовнішньої секреції проявляються формою гострого або хронічного панкреатиту):

• засоби для лікування хронічного панкреатиту, пухлин та атрофії залозистих елементів: ферментні препарати, або засо­би замісної терапії — панкреатин, трифермент, панзинорм, фестал, мезим-форте, дигестал, ензистал, ораза. Ферментні препарати містять основні ферменти підшлункової зало­зи—трипсин, амілазу, ліпазу, які забезпечують перетравлю­вання білків, вуглеводів та жирів. Ферментні засоби застосо­вують при розладах травлення, хронічних ентероколітах, панкреатитах тощо;

• засоби для лікування гострого панкреатиту:

а) антиферментні препарати: апротинін (контрикал, трасилол,
гордокс);

б) м-холіноблокатори.

Антиферментні препарати знижують активність ферментів підшлункової залози. Застосовують при гострому панкреатиті, панкреанекрозі, для запобігання післяопераційному панкреатиту.

Жовчогінні препарати — це засоби, які стимулюють утворення жовчі (справляють холеретичну дію) та покращують відтік жовчі, розслаблюють непосмуговані м'язи жовчовивідних шляхів та сприяють виходу жовчі в кишки (виявляють холекінети­чну дію):

• холеретичні препарати:

а) препарати, що містять суху жовч та жовчні кислоти, — «Алохол», «Холензим»;

б) препарати лікарських рослин — настій кукурузних приймо­чок, квітів цмину, фламін, холосас, холагол;

в) синтетичні препарати — оксафенамід, нікодин;

• холекінетичні препарати — атропіну сульфат, платифіліну гідротартрат, но-шпа, папаверину гідрохлорид, магнію суль­фат.

Жовчогінні препарати застосовують для лікування хронічних гепатитів, холециститів, холангітів, дискінезії жовчовивідних шля­хів тощо. Протипоказані ці засоби при гострих гепатитах, дистро­фії печінки, холеретики — при обтураційній жовтяниці.

Гепатопротектори — засоби, що захищають клітини пе­чінки від пошкоджуючого впливу гепатотоксичних речовин, нор­малізують обмінні процеси у гепатоцитах:

• засоби, що впливають на фосфоліпіди клітинних мембран — есенціале, ліпін, ліпостабіл, гептрал;

• біофлавоноїди — силібінін (легалон, силібор, карсил), біліг-нін, гепабене;

• вітаміни — токоферолу ацетат;

• тваринного походження — сирепар.

Гепатопротектори застосовують для лікування гепатитів, циро­зу печінки, ураження печінки гепатотоксичними речовинами.

Засоби, що впливають на моторику кишок:

— засоби, що стимулюють тонус і рухову активність кишок — прозерин, ацеклідин (застосовують при атонії кишок);

— засоби, що знижують тонус та рухову активність кишок — атропіну сульфат, платифіліну гідротартрат, но-шпа, папаверин,, бензогексоній (застосовують при кишкових спазмах, коліці);

— проносні препарати т- засоби, що стимулюють рухову акти­вність кишок, зумовлюють дефекацію:

• проносні препарати, що діють по всій довжині кишок — со­льові проносні (магнію сульфат, натрію сульфат, карловарівська сіль, глауберова сіль);

• проносні препарати, що діють на тонку кишку — рицинова олія;

• проносні препарати, що діють на товсту кишку;

а) препарати, що містять антраглікозиди, — екстракт крушини, листя сени, корінь ревеня, плоди жостеру, сенадексин, сенаде, рамніл, регулакс;

б) синтетичні препарати — фенолфталеїн, ізафенін, гуталакс, бісакодил.

Сольові проносні засоби — магнію сульфат, натрію сільфат тощо — створюють у кишках високу концентрацію іонів, підвищують ос­мотичний тиск, порушують усмоктування води. Вода і розчинені у ній речовини затримуються в кишках, унаслідок чого вони розтя­гуються, подразнюються механорецептори та посилюється їх ру­хова активність. Через 4—6 год настає дефекація. Застосовують со­льові проносні при отруєннях, гострих закрепах.

Рицинова олія діє переважно в тонкій кишці, де з неї утворю­ється рицинолова кислота. Вона подразнює рецептори і посилює перистальтику. Дія проявляється через 6-8 год. Окрім цього ри­цинова олія рефлекторно посилює ритмічні скорочення матки. Застосовують при гострих закрепах, для стимуляції пологів. Про­типоказана в період вагітності, при отруєннях.

Проносні препарати рослинного походження — листя сени, кора крушини, корінь ревеня, плоди жостеру — містять антраглікозиди, які поразнюють рецептори товстої кишки і через 8—10 год настає дефекація. Застосовують ці засоби при хронічних закрепах. Побіч­на дія — звикання.

На рецептори товстої кишки діють також фенолфталеїн, ізафе­нін, гуталакс, бісакодил. Дія проявляється через 10—12 год. Ці за­соби застосовують при хронічних закрепах. Проносні засоби рос­линного походження та синтетичні препарати призначають на ніч.

Засоби, що застосовують для функціональної діагностики в гастроентерології:

— засоби, які застосовують для функціональної діагностики захворювань печінки, жовчного міхура. З цією метою застосову­ють дуоденальне зондування. Хворому через зонд у дванадцятипа­лу кишку вводять 50—100 мл теплого 25—30% розчину магнію су­льфату, який призводить до рефлекторного викиду жовчі. Через певні інтервали у часі беруть на дослідження 3 проби — А, Б, С;

— засоби, які застосовують для функціональної діагностики захворювань шлунка. З цією метою підшкірно вводять гістамін або пентагастрин, які посилюють секрецію шлункового соку.

Таблиця 25. Препарати, які застосовують при порушенні функції органів травлення

Назва препарату	Форма випуску	Спосіб застосування
Засоби, що впливають на апетит
Дезопімон (Desopimonum)	Таблетки, драже по 0,025 г	Внутрішньо по 1 таблетці під час сніданку
Настойка полину (Tinctura Absinthii)	Флакони по 25 мл	Внутрішньо по 15—20 крапель перед їдою
Засоби, що впливають на секрецію шлункового соку
Альмагель (Almagel)	Флакони по 150; 170 мл	Внутрішньо по 1-2 столові ложки
Растроцепін (Gastrocepinum)	Таблетки по 0,025 г Ампули по 0,01 г	Внутрішньо по 2 таблетки Внутрішньом'язово, внутрішньовенно по 0,01 г
Кислота хлоридна розведена (Acidum hydrochloricum dilutum)	Флакони по 30; 50 мл	Внутрішньо по 10-15 крапель перед їдою
Магнію оксид (Magnesii oxydum)	Порошок, таблетки по 0,5 г	Внутрішньо по 0,25-1,0 г
Натрію гідрокарбонат (Natrii hydrocarbonas)	Порошок, таблетки по 0,3; 0,5 г	Внутрішньо по 0,5-1,0 г
Пепсин (Pepsinum)	Порошок	Внутрішньо по 0,2—0,5 г перед або під час їди
Сік шлунковий натуральний (Succus gastricus naturalis)	Флакони по 100 мл	Внутрішньо по 1-2 столові ложки до їди
Ранітидин (Ranitidinum)	Таблетки по 0,15; 0,3 г	Внутрішньо по 1-2 таблетки
Засоби, що впливають на моторику шлунка
Апоморфіну гідрохлорид (Apomorphini hydrochloridum)	Ампули 1% розчину по 1 мл	Підшкірно по 0,1-0,2 мл
Назва препарату	Форма випуску	Спосіб застосування
Етаперазин (Aethaperasinum)	Таблетки по 0,004; 0,006 і 0,01 г	Внутрішньо по 0,004-0,01 г
Засоби, що застосовують при порушенні секреції підшлункової залози
Контрикал (апротинін, трасилол) (Aprotininum, Contrycalum)	Флакони по 10 000; 30 000; 50 000 ОД	Внутрішньовенно крапельно по 10 000-20 000 ОД на ізотонічному розчині натрію хлориду
Панкреатин (Pancreatinum)	Порошок, таблетки по 0,5 г	Внутрішньо по 0,5-1,0 г
	Жовчогінні засоби
Алохол (Allocholum)	Таблетки по 50 шт.	Внутрішньо по 1-2 таблетки
Оксафенамід (Oxaphenamidum)	Таблетки по 0,25 г	Внутрішньо по 0,25-0,5 г
Холосас (Cholosas)	Флакони по 300 мл	Внутрішньо по 1 чайній ложці
Проносні препарати
Магнію сульфат (Magnesii sulfas)	Порошок	Внутрішньо по 20—30 г на 1/2 склян­ки води,запити 1—2 склянками води
Порошок кореня ревеню (Pulvis radicis Rhei)	Порошок, таблетки по 0,5 г	Внутрішньо по 0,5 г на ніч
Олія рицинова (Oleum Ricini)	Флакони по ЗО; 40 мл Капсули по 1 мл	Внутрішньо по 15—30 мл
Фенолфталеїн (Phenolphthaleinum)	Таблетки по 0,1 0,05 г	Внутрішньо по 0,1 г на ніч