КИСЛОТИ Й ОСНОВИ. СОЛІ ЛУЖНИХ І ЛУЖНОЗЕМЕЛЬНИХ МЕТАЛІВ. ГЛЮКОЗА.

Кислоти й основи. Солі натрію (натрію хлорид). Солі калію (калію хлорид). Солі ка­льцію (кальцію хлорид, кальцію глюконат). Солі магнію (магнію сульфат). Глюкоза (табл. 3О). Протиалергійні засоби. Протизапальні препарати (табл. 31).

Біологічна дія кислот визначається ступенем дисоціації, тобто кількістю утворених іонів водню. Місцево кислоти справля­ють в'яжучу, подразливу, припікальну дію залежно від ступеня ди­соціації та глибини взаємодії кислот із білками тканин. Високоди-соційовані кислоти зумовлюють коагуляційний некроз (припікаль­ний). Це супроводжується запаленням, набряком, гіперемією, болем. Кислоти швидко всмоктуються зі шлунка і кишок у кров, зв'язуються з гідрокарбонатами і фосфатами (буферними система­ми крові). Зменшення, лужних резервів призводить до компенсо­ваного ацидозу (при цьому рН крові не змінюється). Наступне ви­снаження буферних систем спричинює розвиток некомпенсованого ацидозу. При цьому підвищується AT, з'являються судоми, пригнічення дихання (за типом Куссмауля), колапс. Рівень рН ме­нше ніж 7,16 — стан, несумісний із життям. У медичній практиці використовують кислоту хлоридну розведену (див. тему 13), кис­лоту борну (див. тему 3).

При пероральному отруєнні концентрованими кислотами ма­ють місце опіки по ходу стравоходу, різкий біль, блювання з до­мішками крові, шок, колапс.

Допомога при отруєнні кислотами:

— перед промиванням шлунка вводять наркотичні анальгетики і спазмолітики;

— для промивання шлунка через товстий зонд використовують холодну воду (12-15 л);

— нейтралізують кислоти магнію оксидом;

— вводять білкові й обволікальні речовини (молоко, збитий яєчний білок);

— проводять симптоматичну терапію (корекція гемодинамічних розладів, ацидозу тощо).

Біологічна дія основ також залежить від ступеня дисоціації.

Місцево високодисоційовані їдкі основи при взаємодії з білка­ми утворюють крихкі альбумінати, легко проникають у глиб тка­нин, руйнують клітини і зумовлюють появу драглистого струпу — колікваційного некрозу. Слабкі основи дисоціюють незначною мі­рою, призводять до розм'якшення епідермісу, розчиняють муцин. Резорбтивна дія основ проявляється збільшенням лужних резервів крові, спричинює розвиток компенсованого алкалозу. При цьому сповільнюється дихання, в крові підвищується вміст вуглекислого газу. Декомпенсований алкалоз провляється нудотою, блюванням кров'ю, жовтяничним забарвленням шкіри та темно-червоним об­личчям, болем у животі, судомами, лихоманкою, сильним голов­ним болем, сповільненим диханням, комою. В медицині застосо­вують натрію гідрокарбонат як відхаркувальний, антацидний та антисептичний засіб, а також магнію оксид як антацид (див. тему 13). Гострі отруєння їдкими основами проявляються опіками сли­зової оболонки ротової порожнини та травного каналу. Можуть з'явитися механічна асфіксія у зв'язку з опіком і набряком гортані, стравохідно — шлункові кровотечі, опіковий шок. Резорбтивна дія основ проявляється явищами алкалозу.

Допомога при отруєнні основами:

— промивають шлунок водою в незначних порціях під невели­ким тиском за умови, що після отруєння пройшло небагато часу;

— вводять наркотичні анальгетики;

— вводять внутрішньо обволікальні засоби — збитий яєчний білок, молоко;

— усувають алкалоз (карбоген).

Натрій — один з основних катіонів для здійснення жит­тєво важливих функцій організму. Він міститься в організмі в ос­новному позаклітинно. Він підтримує сталий осмотичний тиск крові, клітинних та позаклітинних рідин, впливає на лужність та об'єм циркулюючої крові. Потреба в натрію становить 3—6 г на добу.

Дефіцит натрію — наслідок підвищеного потовиділення, про­носів, блювання, поліурії, опіків, гіпофункції кіркової речовини надниркових залоз. Його прояви — спазми непосмугованих м'язів, пригнічення ЦНС, розлади кровообігу.

Натрію хлорид — сольовий препарат, який застосовують у ви­гляді ізотонічних, гіпертонічних та ізотонічних розчинів.

Ізотонічний розчин натрію хлориду — це 0,9% розчин, його називають також фізіологічним розчином.

Осмотичний тиск фізіологічного розчину відповідає тискові рідин і клітин організму. Застосовують при зневодненні на фоні безперервного блювання, проносу, опіків, при інфекційних хворо­бах, при значних крововтратах, шоці, колапсі, місцево для оброб­ки і промивання ран, опіків, очей, носової порожнини. Вводять ізотонічний розчин натрію хлориду підшкірно, внутрішньовенно.

Гіпертонічний розчин натрію хлориду — розчин 2—10% концент­рації.

Його осмотичний тиск більший, ніж тиск у клітині, тому він спричинює зморщування і загибель клітин, виявляє також проти­мікробну дію.

Застосовують зовнішньо (2-10% розчин) для обробки і проми­вання гнійних ран, опіків, абсцесів; внутрішньовенно (10% розчин 10—20 мл) для зупинки легеневих, шлункових, кишкових кровотеч і при атонії кишок; ректально (5% розчин 50-100 мл) при закрепах як проносний засіб; внутрішньо (2-5% розчин) для промивання шлунка при отруєнні срібла нітратом.

Гіпотонічний розчин натрію хлориду — розчин 0,45-0,6% концент­рації.

Його осмотичний тиск менший, ніж тиск всередині клітини, тому він призводить до набухання і розриву клітини (лізису). За­стосовують для виготовлення розчинів місцевоанестезувальних за­собів.

Калій — основний внутрішньоклітинний іон (98% за­гальної кількості калію міститься в інтрацелюлярному просторі).

Калій бере участь у генерації і проведенні нервових імпульсів, синтезі ацетилхоліну, він необхідний для підтримки автоматизму серцевої діяльності. Добова потреба в калію становить 2—3 г на добу.

Дефіцит калію в організмі призводить до появи загальної сла­бості і паралічу м'язів, порушення серцевого ритму (екстрасисто­лія), зниження перистальтики кишок.

Калію хлорид — активний сольовий препарат калію. Застосову­ють при гіпокаліємії різної етіології (на фоні застосування фуросеміду, дихлотіазиду, препаратів наперстянки тощо), серцевих аритміях (пароксизмальна тахікардія, мерехтлива аритмія, екстрасис­толія). Протипоказаний при повній блокаді серця, порушенні функції нирок та недостатності надниркових залоз. Уводять калію хлорид парентерально дуже обережно. Надлишок калію пригнічує серцеву діяльність, а внаслідок передозування — зупинка серця в діастолі. Вміст ампули калію хлориду (4% розчин 50 мл) розчиня­ють у 500 мл ізотонічного розчину натрію хлориду і вводять вну­трішньовенно крапельно. Входить до складу препаратів «Аспаркам» та панангін.

Кальцій забезпечує і підтримує нормальний стан кісток і зубів, бере участь у процесі згортання крові, передачі нервових імпульсів, функціонуванні нервової, м'язової і залозистої тканин. Добова потреба в кальцію становить 1-1,5 г на добу. Недостат­ність кальцію призводить до появи тетанічних судом у дорослих, спазмофілії у дітей, підвищення збудливості нервової системи.

Кальцію хлорид і кальцію глюконат беруть участь у процесі згор­тання крові, зменшують проникність біологічних мембран (у тому числі і судин), справляють протизапальну, протиалергійну і протиексудативну дію; стимулюють серцеву діяльність (дія на серце протилежна дії іонів калію). Препарати застосовують при кровоте­чах, алергійних реакціях, хворобах шкіри (екзема, псоріаз), при-щитоподібної залози, ексудативно-запальних процесах, діатезах, капіляротоксикозах, у комплексній терапії переломів, остеопорозу, запальних хвороб. При отруєнні солями магнію, щавлевої і фторидної кислот препарати кальцію застосовують як антидоти. Протипоказані препарати кальцію під час лікування серцевими глікозидами, при схильності до тромбозів, тяжкій формі атеро­склерозу.