Сутність підприємництва

 

Що мається на увазі під поняттями «підприємець» та «підприємництво»? Ці поняття у сучасному розумінні вперше використав англ. економіст Річард Катільон (1755 р., «Опыт о природе торговли вообще»). Він висловив думку, що підприємець - це людина, що діє в умовах ризику.

Дещо пізніше французький економіст Ж.Б. Сей сформулював визначення підприємницької діяльності як сполучення, комбінування трьох класичних факторів виробництва - землі, капіталу, праці (1803 р., «Трактат политической экономии»). Доход підприємця, на думку Ж.Б. Сея, є винагородою за його працю, здатність організувати виробництво та збут продукції, забезпечити «дух порядку». Ж.Б. Сей визначає активну роль підприємця у створенні продукції. Він вказує, що підприємець - це особа, яка береться за свій рахунок і ризик, на свою користь виробити який-небудь продукт.

На жаль, слід відзначити, що класики-засновники економічної науки не дуже цікавилися фігурою підприємця. Підприємницька діяльність не стала предметом їх наукового аналізу. Англійські вчені-економісти А. Сміт та Д. Рікардо уявляли економіку як саморегулюючий механізм. У такому механізмі творчому підприємництву не знаходилося місця. Разом з тим у своїй основній праці «Исследование о природе и причинах богатства народов» (1776 р.) А. Сміт приділив певну увагу характеристиці підприємця. Підприємець, на думку А. Сміта, що є власником капіталу, заради реалізації певної комерційної ідеї та отримання прибутку йде на ризик, тому що вкладання капіталу в ту чи іншу справу завжди містить у собі елемент ризику. Підприємницький прибуток і є, на думку А. Сміта, компенсацією власника капіталу за ризик. Підприємець сам планує, організує виробництво, реалізує вигоду, що пов’язана з розподілом праці, а також розпоряджається результатами виробничої діяльності.

Д. Рікардо бачив в капіталізмі абсолютний, довічний, природний спосіб виробництва, а підприємницьку діяльність розглядав у якості обов’язкового елементу ефективного господарювання.

В основу економічної теорії К. Маркса покладено уяву про підприємця як капіталіста - експлуататора.

Тільки на межі ХІХ - ХХ ст.ст. починається усвідомлення значення та ролі інституту підприємництва. Французький економіст А. Маршалл першим додав до згаданих вище трьох класичних факторів виробництва (земля, капітал, праця) четвертий фактор - організацію. З цього часу поняття підприємництва розширюється, як і функції, що йому надаються.

По новому розглянув цю проблему англійський економіст, лауреат Нобелівської премії з економіки за 1974 р. Ф.А. Хайєк, який вважав, що сутність підприємництва - це пошук та вивчення нових економічних можливостей, характеристика поведінки, а не вид діяльності. Останній тезис є дуже важливим.

Ряд функцій, таких як прийняття рішень, несення відповідальності, пов’язує підприємництво з управлінською діяльністю. Разом з тим ототожнювати підприємця з менеджером не слід. Функціональна суть того та другого різна. З одного боку, підприємництво ширше управлінської діяльності. З другого боку, ефективне управління (менеджмент) по силам не кожному підприємцю.

В умовах сьогодення поняття «підприємець» і «менеджер» дуже часто співпадають, хоч один з них власник, а другий - управлінець. Багато власників виконують функції менеджерів і багато менеджерів стають власниками засобів виробництва, якими вони керують.

Підприємництво – це складне, різнобічне соціальне явище, в якому переплітаються майже всі сторони господарської практики. В Україні теорія і практика підприємницької діяльності не отримали достатнього розвитку, але більшість вчених вважає, що підприємництво слід розглядати як економічну категорію, метод господарювання і тип мислення.

Як економічна категорія підприємництво втілює у собі економічні відносини суб’єктів господарювання різноманітних форм власності, які приймають участь в ринкових процесах. Сутність її розкривається у практичній діяльності.

На поверховому рівні економічних відносин підприємництво виступає як метод господарювання. Принцип його дії передбачає, перш за все, широке використання економічних інтересів. Саме вони відіграють роль рушійної сили підприємницької діяльності та виступають основою господарського механізму, який створюється для реалізації цього методу.

Як тип мислення підприємництво спирається на реалізацію діловитості як творчого процесу у господарському житті. Наявність підприємницького, ділового типу мислення дуже часто порівнюють з талантом, яким володіють не більше 2-3 % людей.

Діловитість в першу чергу передбачає ініціативність, нестандартність мислення, сміливість, винахідливість, здатність ризикувати під час розв’язання господарських рішень.

Різноманітність у характеристиці підприємницької діяльності у сучасних умовах її розвитку в Україні є виправданою і пояснює, чому в економічній літературі існує багато різних формулювань поняття “підприємництво” та “підприємець”.

Не зупиняючись на їх розгляді, слід признати, що найбільш вдалим є наступне: