Розробка схеми з’єднання шафи керування

Схема з'єднування (монтажна) показує з'єднування складових частин виробу і визначає проводи, джгути, кабелі або трубопроводи, якими здійснюються ці з’єднування, а також місця їх приєднування і введення (роз’єм, затиски і т. п.).

Схема з'єднування визначає конструктивне виконання електричних з'єднувань елементів у виробі. На схемі зображають всі пристрої і елементи, що входять до принципової схеми, їх вхідні і вихідні елементи (з'єднувачі, плати, затиски і т. п.) і з’єднування між ними. Пристрої зображають у вигляді прямокутників або спрощених зовнішніх контурів, елементи - у вигляді умовних графічних позначень, прямокутників або спрощених зовнішніх контурів. Усередині прямокутників або спрощених зовнішніх контурів, що зображують елементи, допускається поміщати їх умовні графічні позначення, а для пристроїв - їх структурні, функціональні або принципові схеми.

Вхідні і вихідні елементи зображують умовними графічними позначеннями. Розташування зображень вхідних і вихідних елементів усередині умовних графічних

позначень пристроїв і елементів повинне приблизно відповідати їх дійсному розташунку в пристрої або елементі.

Рис. 3.3. Піч. Система автоматизованого керування. Схема електрична принципова

Розташунок графічних позначень пристроїв і елементів на схемі повинне приблизно відповідати їх дійсному розташунку у виробі.

Біля умовних графічних позначень пристроїв і елементів указують позиційні позначення, привласнені їм на принциповій схемі. Біля або усередині графічного позначення пристрою допускається указувати його найменування і тип. За відсутності принципової схеми виробу позиційні позначення пристроям, а також елементам, що не увійшли до принципових схем складових частин виробу, привласнюють відповідно до ГОСТ 2.710-81.

На схемі слід указувати позначення виводів (контактів) елементів (пристроїв), нанесені на виріб або встановлені в документації вироби.

На схемі з'єднування допускається показувати його зовнішні приєднування.

Проводи, групи проводів, джгути і кабелі показують на схемі окремими лініями завтовшки від 0, 4 до 1, 0 мм. Допускається окремі проводи, що йдуть на схемі в одному напрямі, зливати в загальну лінію, але при підході до контактів кожен дріт і жилу кабелю зображають окремою лінією.

Номери проводів і жил кабелів проставляють близько обох кінців їх зображень. Номери кабелів проставляють в колах, поміщених в розривах зображень кабелів поблизу від місць розгалуження жил. При великій кількості кабелів, що йдуть в одному напрямі, коло можна не зображати.

Схема з’єднування може виконуватись адресним, графічним, табличним або змішаним методом. Найбільш наглядний графічний метод, але він застосовується в простих схемах з маленькою кількістю елементів.

В якості прикладу розглянемо побудову схеми з’єднування (рис.4). Спочатку на принциповій схемі (рис.3) здійснюють маркування ділянок кола, що розділені приладами, контактами апаратів, резисторами, конденсаторами, реле, то що. Силові кола змінного струму маркують літерами А, В, С, N і послідовно числами. Ці символи проставляють ліворуч або зверху відповідного кола. Кола керування, захисту і сигналізації, автоматики маркуються послідовними числами, які проставляються праворуч або зверху. Маркування проставляють від вводу до струмоприймача а на розгалужених ділянках кола – зверху вниз в напрямі з ліворуч на праворуч.

Виконують компоновку елементів принципової схеми в шафі керування. При цьому на схему з’єднування виносять тільки ті елементи, що знаходяться в шафі. Електричні двигуни, виконавчі механізми, датчики, кінцеві вимикачі, то що підключаються до шафи через клемну колодку Х1. Всім елементам схеми з’єднування крім позиційного позначення (відповідно принциповій схемі) привласнюють конструктивне позначення. Ці позначення поміщують праворуч або зверху відповідного умовно графічного зображення елемента. Над рискою пишуть конструктивне позначення, під рискою – позиційне відповідно до принципової схеми.

Схема рисунка 4 складена адресно-графічним методом, тобто в ній використані як нагляді графічні з’єднування елементів схеми (наприклад, на клемній колодці 12 клеми 4, 8, 12, 16, 20 явно з’єднані провідником) так і адреси які пишуться з обох боків проводу, що з’єднує два елементи схеми, при цьому провід не показується.

В адресі використовують наступні умовні позначення:

: - контакт;

- - позиційне позначення елементу;

+ - конструктивне позначення елементу;

= - пристрій;

≠ - функційна група.

Розглянемо на прикладі принципової схеми рисунку 3 та схеми з’єднування рисунку 4 з’єднування клеми автоматичного вимикача QF2 з клемою магнітного пускача КМ1 проводом В2. Відповідно до схеми з’єднування автоматичний вимикач QF2 має конструктивне позначення 2, а магнітний пускач КМ1 – позначення 6. Тому записуємо на виводі клеми 5 автоматичного вимикача QF2 адресу, за якою надсилається провід В2: В2(+6: 2), що означає наступне: провід В2 йде на пристрій з конструктивним позначенням 6 (тобто на магнітний пускач КМ1) на клему 2. З іншого боку на клемі 2 магнітного пускача записується відповідна «зворотна» адреса: В2(+2: 5). Таким чином провід В2 має маркування з обох кінців.

 

Рис. 3.4. Піч. Шафа керування. Схема електрична з’єднування

 

Розглянемо коло, де з’єднується декілька елементів схеми. Наприклад провід 5 з’єднує котушку пускача КМ1, котушку пускача КМ2 та контакт шляхового вимикача SQ1. Для з’єднування 3 елементів потрібно 2 проводи (один з’єднує котушку КМ1 з вимикачем SQ1, а другий – котушку КМ1 з котушкою КМ2 (або вимикач SQ1 з котушкою КМ2). На виводі клеми 10 магнітного пускача КМ1(конструктивне позначення 6) записуємо адресу першого зі з’єднувальних проводів: 5(+7: 9), а на виводі клеми 9 пристрою 7 (пускач КМ2) зворотну адресу: 5(+6: 10). Далі з’єднуємо котушку КМ1 з контактом шляхового вимикача SQ1. Так як, шляховий вимикач знаходиться поза шафою керування, то він з’єднується з елементами шафи через клемну колодку Х1 (конструктивне позначення 12). Тому провід з додаткового виводу клеми 10 пускача КМ1 надсилаємо на клемну колодку на клему 25: 5(+12: 25). На виводі клеми 25 клемної колодки 12 позначимо зворотну адресу: 5(+6: 10).

Схемами з’єднування користуються при розробці інших конструкторських документів, в першу чергу креслеників, що визначають прокладку і способи кріплення проводів, джгутів, кабелів або трубопроводів у виробі, а також для здійснення приєднань. Схеми використовують також при контролі, експлуатації і ремонті виробів в процесі експлуатації.