Транспортна рухливість населення

 

Для нормального проживання людини необхідно їй мати житло, місце роботи і відпочинку, освіту. Крім того, в житті людини важливе місце посідають культурно-побутові і просвітницькі потреби. Реалізувати ці потреби в одному пункті не можливо, що спонукає людей до переміщення в певному регіоні або по державі. Потреба людей в переміщенні залежить, перш за все, від рівня розвитку суспільства виробництва і побуту, його соціальної структури, складу населення.

Обсяги пасажирських перевезень залежить від численності населення, його рухливості, а також від характеру змін цих показників по роках. Кількість поїздок або пасажиро-кілометрів, що припадають на одного жителя держави (регіону) за рік, називається коефіцієнтом рухливості.

Отже, існують різні підходи щодо визначення рухливості населення. Традиційним показником рухливості населення стала кількість поїздок, що припадає на одного жителя за рік. Інша точка зору представляє його, як кількість пасажиро-кілометрів, що припадає на одного жителя теж за рік. Слід визначити, що для повної характеристики рухливості необхідно використовувати обидва підходи до визначення рухливості. Крім того, її необхідно визначати для кожного виду транспорту, а також – окремо для дальнього, внутрішнього міського, міжміського і приміського сполучення.

Переміщення людей територією держави, як правило, не є самоціллю, вони викликані необхідністю задоволення певних потреб. Потреби обумовлюються, перш за все, необхідністю поїздок людей на роботу і додому з роботи, до місць навчання, а потім назад до місць проживання. Такі поїздки здійснюються найбільш часто. Крім того, люди вимушені їздити з метою відвідування культурних центрів в державі і за кордоном, рідних і друзів, санаторіїв і баз відпочинку. Також певна частина людей приймають участь у туристських поїздках в межах держави, а також за кордон. Отже, кількість поїздок (обсяги перевезень) людей прямо залежить від необхідності в задоволенні різних потреб населення з використанням пасажирського транспорту.

При рівній кількості поїздок в різних регіонах транспортні витрати будуть більшими там, де здійснюється поїздки на довші відстані. Отже, пасажиро-кілометри в найбільшому ніж кількість перевезених пасажирів, відображають витрати, понесені транспортом на переміщення людей. При значній віддаленості пунктів відправлення і призначення пасажирів також зростає тривалість поїздок пасажирів, потреба в транспортних засобах та інше. Тому підвищення швидкостей руху транспортних одиниць, доходів населення, скорочення транспортних витрат і вартості перевезень, а також якості послуг – найголовніші задачі транспорту в сучасних умовах. Актуальність цих задач обумовлюється економічною відсталістю держави, низьким матеріальним і культурним рівнем більшості населення.

Практика діяльності пасажирського транспорту свідчить, що рухливість міського населення значно більша, ніж сільського. Але з врахуванням можливих перспективних змін структури населення (передбачається зростання сільського населення) можна вважати, що в майбутньому положення може змінити. Крім того, через більш інтенсивний розвиток сфери послуг в містах, ніж в сільській місцевості, рухливість сільського населення може збільшитись. Це пов’язано з тим, що міські жителі мають більше можливостей значну частину своїх матеріальних і духовних потреб задовольнити на місці, без здійснення поїздок в інші міста.

Величина рухливості населення дуже відрізняється за видами транспорту: від мінімального значення – 0, 07 поїздок на авіаційному транспорті, до максимального – 164 поїздки метрополітеном (табл. 4.1). На всіх видах транспорту (крім метрополітену) рухливість за період ринкових перетворень скоротилась. Найбільше скорочення сталося на річковому транспорті – у 8, 0 раз, найменше на залізничному – у 1, 3 раз. Найбільше зменшення спостерігалося, в основному, протягом кризового періоду, а на морському, автомобільному, метрополітенному транспорті – до кінця посткризового (стагнаційного) періоду. Затяглося зменшення рухливості до 1999 р. на річковому і авіаційному транспорті.

По іншому виглядає динаміка змін середньої відстані перевезень одного пасажира на різних видах транспорту. Мінімальне її значення (6 км)

 

Таблиця 4.1. Рухливість населення у середньому за рік за видами пасажирського транспорту (кількість поїздок у розрахунку на одного жителя держави)

 

Вид транспорту	Роки
Залізничний
Морський	0, 5	0, 2	0, 1	0, 1	0, 1	0, 1	0, 1	0, 2
Річковий	0, 4	0, 1	0, 05	0, 04	0, 04	0, 05	0, 05	0, 05
Авіаційний	0, 3	0, 04	0, 03	0, 02	0, 02	0, 04	0, 05	0, 07
Автомобільний
Тролейбусний
Трамвайний
Метрополітенний

 

 

має морський, трамвайний і тролейбусний транспорт, а максимальне (1687 км) – авіаційний транспорт (табл. 4.2.). Найбільшу стабільність середньої відстані мають тролейбусний, трамвайний, метрополітенний, а також автомобільний транспорт. На цих видах транспорту її коливання протягом тривалого періоду часу незначні. Найбільше зменшення за період ринкових змін середньої відстані (у 7, 2 раза) сталися на морському транспорті, найменше (у 1, 1 раза) – на залізничному.

Найвища рухливість на водному та повітряному транспорті через те, що вони переважно виконують дальні міжнародні перевезення. Переважну кількість пасажирів залізничний транспорт перевозить у приміському сполученні, через що середня відстань перевезення одного пасажира є значною (більше 110 км) і найбільшою серед наземних видів транспорту. В порівнянні з іншими західними державами середня відстань перевезень одного пасажира на залізничному транспорті найбільша, найменша (40 км) – у Чеській Республіці.

Отже, рухливість населення у пасажиро-кілометрах представляє собою більш узагальненим показником тому, що вони відбувають не тільки обсяг транспортної роботи, а і грошові витрати населення на транспорт. Крім визначення транспортної рухливості по окремих видах транспорту, вона також розраховується по регіонах держави, соціальним групам населення, окремо для міського і сільського населення. Показник транспортної рухливості використовується в перспективному плануванні розвитку пасажирського транспорту. Для цього обсяги пасажирських перевезень визначаються, в основному в залежності від величини рухливості.

До основних факторів, які визначають транспортну рухливість, відносяться наступні:

- чисельність населення держави і тенденції її змін;

- рівень матеріального благополуччя населення;

- розміщення по регіонах, областях і населених пунктах;

- розвиток санаторно-курортної мережі;

 

Таблиця 4.1. Середня відстань перевезень одного пасажира за видами транспорту (кілометрів)

 

Вид транспорту	Роки
Залізничний
Морський
у міжнародному сполученні
Річковий
у міжнародному сполученні	-	-	-	-	-
Авіаційний
у міжнародному сполученні	-
Автомобільний
у міжнародному сполученні	-
Тролейбусний
Трамвайний
Метрополітенний

 

 

- рівень розвитку всіх видів пасажирського транспорту;

- рівень пасажирських тарифів;

- використання пільгових квитків;

- введення пільгових тарифів для певних категорій людей на всіх видах транспорту;

- розвиток промислового і сільськогосподарського виробництва і розміщення його на території держави;

- розвиток міст, поселень, де населення часто користується транспортом;

- зміни співвідношення міського і сільського населення;

- розвиток мережі шляхів сполучення;

- удосконалення технічної складової пасажирського транспорту;

- підвищення якості пасажирських перевезень.

Названі фактори діють на транспортну рухливість не ізольовано, а комплексно, взаємодіючи один з одним. Наприклад, зростання матеріального благополуччя людей сприяє розвитку і розширенню санаторно-курортної мережі, туризму. Збільшення населення в певних регіонах примушує розвивати в них транспортну мережу.

Подальший розвиток нашої економіки, підвищення матеріального і культурного рівня людей, розвиток транспортної мережі, особливо залізничного, автомобільного і повітряного транспорта буде спричиняти суттєвому збільшенню транспортної рухливості в державі в найближчі роки.