Корінна і запозичена лексика

Корінна лексика – це слова, які успадкувала українська мова з індоєвропейської мовної єдності, праслов’янської мови, а також створені на власному мовному ґрунті.

Розрізняють кілька пластів корінної лексики. Ядро її становлять слова, успадковані від індоєвропейського лексичного фонду (германських, романських, кельтських, індійських, балтійських та ін. мов): мати, брат, сестра, око, дім тощо.

Спільнослов’янська (праслов’янська) лексика – це слова, які виникли в період спільнослов’янської мовної єдності і наявні в українській, білоруській, російській, польській, чеській, словацькій, болгарській, македонській та ін. слов’янських мовах. Сьогодні в українській мові використовується приблизно 2 тис. таких слів: чоловік, свідок, палець, серце, пшениця, душа, пам’ять, правда, пиво, читати, розумний тощо.

Спільносхіднослов’янська лексика – це слова, які виникли в період виділення східнослов’янських діалектів зі спільнослов’янської мовної єдності: батько, племінник, щока, собака, жайворонок, гречка, смородина, спасибі тощо.

Власне українська лексика – це слова, які виникли на українському мовному ґрунті в період формування і розвитку української мови і виражають її специфіку. Це кількісно найбагатший та найбільш різноманітний пласт корінної лексики, який утворюють загальновживані слова різних тематичних груп:

– назви страв і напоїв: вареник, галушка, борщ, горілка, паляниця, млинець, узвар;

– одягу та взуття: штани, спідниця, черевик, чобіт, кожух, сорочка, хустка;

– рослин і явищ природи: соняшник, суниця, хурделиця, віхола;

– абстрактна лексика: мрія, надія, нісенітниця;

– назви із суспільно-політичної, адміністративної, технічної, наукової, педагогічної сфер: власність, громада, громадянин, галузь, держава, працівник, урядовець, підприємство, промисловець, кисень, підручник, іспит, освіта.

Унаслідок конвергентних процесів в українській мові з’явилося чимало слів іншомовного походження. Дослідження мовознавців свідчать, що в складі української лексики приблизно 10-12% запозичень. Порівняно з іншими мовами ця кількість не є великою: в лексиці англійської мови майже 60% слів іншомовного походження, а в словниковому складі японської
мови – 80%

В українському словниковому складі наявні запозичення із сотень мов, проте 99% з них є запозиченнями з 10-12 мов.

За часом запозичення виокремлюють чотири шари слів іншомовного походження:

– стародавні запозичення (до XIV ст.);

– старі запозичення (XIV–XVІІ ст.);

– нові запозичення (XVІІІ–XІХ ст.);

– новітні запозичення (з ХХ ст.).

До стародавніх запозичень належать слова праслов’янського і старослов’янського походження, грецизми, латинізми, тюркізми, слова з давніх германських, іранських, варязької, арабської мов.

Старослов’янізми: вождь, вчитель, область, єднати, церква.

Грецизми: біблія, ікона, монах, монастир; Ірина, Марина, Катерина, Софія, Олена, Микола, Тарас, Євген, Андрій, Олександр, Олексій, Степан, Григорій, Федір, Василь, Петро.

Латинізми: коляда, фортуна, вино, оцет, поганий.

Старі запозичення представлені лексикою польської, німецької, тюркських, латинської, грецької та інших мов.

Полонізми: вітчизна, достаток, місто, пан, кохати, мешкати, сподіватися.

Німецька мова: гетьман, канцелярія, оренда, пошта, майстер, мандрувати, ґрунт, цегла, крейда.

Тюркізми: сарай, отаман, табір, гайдамака, козак, базар, гарбуз, кавун, тютюн, балик, ковбаса, туман.

Латинізми: апеляція, герб, декларувати, колегія, статут, цивільний, аудиторія, ректор, студент.

Грецизми: граматика, синтаксис, історія, математика, логіка, філософія, театр, бібліотека, школа.

Нові запозичення потрапляли за посередництва російської мови. Унаслідок реформ Петра І активно запозичується лексика європейських мов.

Латинізми: інструкція, секретар, інспектор, депутат, диктатура, республіка, юрист, нотаріус, інстинкт, апарат, коефіцієнт, формула, інфінітив, префікс, суфікс, декан, інститут, лекція, університет, атестація, директор, документ.

Німецька мова: абзац, формат, шрифт, штат, штраф, штамп, цейтнот, бухгалтер.

Французька мова: альтернатива, візит, департамент, політика, парламент.

Новітні запозичення в основному представлені лексикою, що потрапляла з російської і англійської мов.

Англійська мова: ринг, матч, теніс, футбол, фініш, спорт, бокс, шоу, конвеєр, лідер, мітинг, яхта, танк, вокзал, рейс, клуб. ХХ століття ознаменувалося активними запозиченнями в галузі комп’ютерної техніки, економіки, фінансів, банківської сфери.

Росіянізми: поїзд, вертоліт або примусові трансформації: близитися – надходити, безтактний – нетактовний, виписка – витяг, відзив – відгук.

Склад лексики іншомовного походження:

1. Інтернаціоналізми.

2. Запозичення.

3. Власне іншомовні слова.

Інтернаціоналізми – це слова, що вживаються в багатьох неспоріднених мовах і водночас зберігають спільність семантики та фонетико-морфологічної будови, переважають серед понять у галузі культури, науки, політики, економіки, мистецтва (театр, еволюція, телефон, бланк, аванс).

Запозичення – це слова іншомовного походження, цілком засвоєні мовою, що їх запозичила. Такі слова давно й глибоко увійшли в нашу мову, цьому сприяє близькість їхньої фонетичної структури до звукового складу власне українських слів (дебет – лат. debet, теорія – грецьк. theoria).

Іншомовні слова – це лексичні одиниці, що зберігають чужорідність звучання і форми й наводяться в словниках іншомовних слів (аудит, акція, економіка).

Калька – це слово або вислів, скопійовані засобами української мови з іншої мови, тобто значуща частина оригіналу буквально перекладена і займає в перекладі таке ж місце, як і в оригіналі (сотрудник – співробітник, возрождение – відродження, воплощение – втілення).

Отже, лексика української мови з погляду походження поділяється на корінну і запозичену. Чужомовні слова потрапляли в нашу мову в різні історичні періоди з більшою чи меншою інтенсивністю.

Питання про використання слів іншомовного походження в українській мові є складним і вирішується неоднозначно. Вживання необхідних запозичених слів не вважають негативним явищем, але треба уникати їх надмірного і неправильного застосування.

Наприклад: «Є пропозиція припинити дебати, бо нас лімітує час».

Які саме слова іншомовного походження є необхідними в мові? Насамперед ті, які не можна точно перекласти рідною мовою. Здебільшого це загальноприйняті науково-технічні терміни. У новий час кількість запозичень з інших мов збільшується.

Правила використання запозиченої лексики:

1.Віддавати перевагу власне українській лексиці, якщо є відповідники в іншій мові (не в термінологічному значенні), напр.:

· аргумент – підстава, мотив, обґрунтування, доказ;

· експеримент – дослід, спроба;

· пріоритет – перевага, першість;

· лаконічний – стислий, небагатослівний;

· відсоток – процент;

· екземпляр – примірник.

2. Іншомовні слова повинні бути зрозумілими, для тих хто їх слухає і читає, напр.:

· домінувати – переважати;

· координувати – погоджувати;

· лімітувати – обмежувати;

3. Уживати слово точно, відповідно до значення. Наприклад: сервіс – обслуговування (сервіс – обслуговування побутових потреб населення), значить, тут однослівна заміна слова сервіс неможлива. Порівняйте: кредитне обслуговування – готельний сервіс.

4. Не вживати в одному контексті і запозичене слово, і український відповідник – зупинити вибір на одному із них, напр.:

· патент – авторське свідоцтво;

· компенсація – відшкодування;

· тінейджер – підліток;

· екстраординарний – особливий;

· індиферентно – байдуже;

· ігнорувати – не помічати;

· лімітувати – обмежувати;

· орієнтовно – приблизно;

· функціонувати – діяти;

· диверсифікація – різноманітність;

· детермінувати – визначати.

У ХХ – на початку ХХІ століття найінтенсивніше запозичується до української мови лексика англійського та російського походження. Значна кількість англіцизмів потрапила до української мови за роки незалежності України, що спричинене розвитком новітніх технологій у США, а також відкритістю українського суспільства.

Проте використання деяких із них є недоречним, засмічує і переобтяжує мову. Наприклад, бізнесвумен – ділова жінка, паблік рилейшнз – зв’язки з громадськістю, піар – обробка громадської думки, шопінг – похід по магазинах.

Отже, іншомовна лексика збагачує словниковий склад мови, виступає засобом синонімії, допомагають уникати повторів (тавтології), іноді більш точно й повно характеризує рід занять дії чи предмети, пов’язані з певними сферами життєдіяльності людини.