Студопедия Главная Случайная страница Задать вопрос

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Хвороби зернових культур





 

Зернові колосові культури пошкоджуються багатьма хворобами, переважно паразитарної природи. Їх збудниками є гриби, бактерії, віруси, мікоплазми, нематоди. Недобір врожаю зернових культур від комплексу хвороб становить в середньому 12-18%, а в роки епіфітотій - 25-50% і більше.

Тверда сажка. Збудниками є базидіальні гриби: на пшениці – tilletia caries Tul. (Т. tritici Wint) - в західній і центральній частині країни, Т. laevis Kuehn, - переважає в східних і південних областях; на житі - T. Secalis (Cda.) Kuehn., на ячмені - Ustilago hordei Kell. Et Sw.

Вона поширена всюди. Найчіткіше симптоми виявляються на початку молочної стиглості зерна. На пшениці та житі колос дещо сплющений, інтенсивно зелений із синім відтінком, колоски неприродно розпушені, лусочки розсунуті під дією гриба. При роздавлюванні уражених колосків виділяється сірувата, оливково-бура рідина, що має запах гнилого оселедця завдяки вмісту триметиламіну. У фазі повної стиглості уражений колос стоїть прямо. Замість зерна в ньому утворюються мішечки, заповнені чорною масою теліоспор. На ячмені всі частини пошкодженого колосу, крім остюків, перетворюються на чорну масу теліоспор, вкриту тонкою плівкою. Теліоспори склеєні у тверді міцні грудочки, тому тверду сажку ячменю ще називають кам'яною.

Летюча сажка. Збудники - базидіальні гриби; на ячмені – Ustilago nuda Kell et Sw, на пшениці - U. Tritici (Pers., Jens), на житі - U. Vavilovi Jacz.

Поширена в усіх зонах вирощування пшениці, ячменю, жита. Особливо великої шкоди завдає посівам ячменю. Хвороба виявляється під час виколошування. При цьому в пшениці та ячмені майже всі частини колоса, крім стрижнів, перетворюються в рихлу чорну спорову масу ще до виходу з піхви листка. Уражений колос виходить з піхви спочатку вкритий тонкою прозорою оболонкою, крізь яку добре видно чорну масу теліоспор. Потім оболонка руйнується і теліоспори розпорошуються. На житі летюча сажка виявляється головним чином, на нижній частині колоса, де утворюється рихла чорна спорова маса, яка погано розпорошується. Верхня частина колоса зовні зберігає вигляд здорового, але не утворює зерна. Аналогічні симптоми дуже рідко можна спостерігати на пшениці та ячмені.

Стеблова сажка. Збудниками є базидіальні гриби: на пшениці - Urocystis tritici Koem., на житі - U. Occulta Rabh.

Теліоспори збудників зібрані в спорокупки у вигляді клубочків. Клубочки округлі, продовгуваті або мають форму еліпса. Стеблова сажка вражає пшеницю, жито. Хвороба виявляється на стеблах, листках і піхвах у вигляді довгастих опуклих смуг завдовжки до кількох сантиметрів. З часом ці смуги набувають свинцево-синього кольору. В місцях уражень епідерміс розтріскується і назовні виступає темна маса теліоспор, що легко розпорошуються. Вражені рослини відстають у рості, замість колосків і зерна утворюється спотворена маса тканин. Джерелом інфекції є засмічене теліоспорами зерно та грунт, де вони зберігають свою життєздатність більше року.

Карликова сажка пшениці. Збудником є гриб Tilletia controversa Kuehn. Теліоспори кулястої форми, діаметром - 19-27мкм. Оболонка їх коричнева, з добре вираженою сітчастістю. Життєздатність зберігають до 7-9 років. Головним джерелом інфекції є заспорене насіння, грунт. Резерваторами інфекції можуть бути також дикі злаки. Зараження рослин відбувається до початку виходу в трубку, особливо на площах з мілким загортанням насіння.

Бура листкова іржа пшениці. Збудник - дводомний гриб Puccinia recondita f:sp. Tritice Rob. Ex Desm (P. Triticina Erikss.).

Поширена всюди, особливо в Лісостепу, на Поліссі, а в степовій зоні - в умовах зрошення. З'являється хвороба переважно на листках, рідше - на листкових піхвах та стеблах. Спочатку, на верхньому боці листків виникають безладно розміщені ржаво - бурі урединії. З часом епідерміс розривається, урединіоспори звільняються, розносяться вітром, каплями дощу. Пізніше, через 10 - 15 днів, під епідермісом утворюються теліопустули чорного кольору з теліоспорами.

Бура іржа жита. Збудник - дводомний базидіальний гриб Puccinia dispersa Erikss. Et Henn.

Крім жита, вражує деякі дикі зернові рослини. Проміжні господарі - види воловика (Anchusa L.) і кривоцвіту (Lycopsis L.), на яких патоген утворює еціальну та спермогоніальну стадії. В Україні поширена в усіх районах вирощування рослин злакових культур.

З'являється на листках та листкових піхвах у вигляді дрібних іржасто-бурих урединій. Згодом, переважно на нижньому боці листка, утворюються темно-бурі теліопустули з теліоспорами. Урединіоспори одноклітинні, кулясті або еліпсоподібні, буруваті з шипуватою оболонкою, розміром 20-28 х 17-22 мкм. Теліоспори булавоподібні двоклітинні, розміром 37-80 х 14-28 мкм, з короткими, майже безбарвними ніжками. Теліоспори проростають відразу після їх утворення в базидіоспори, які заражають проміжних господарів, де восени утворюються еціоспори. Вони, потрапляючи на жито, проростають і заражають його, утворюючи урединіоміцелій. Зимує гриб урединіоміцелієм та урединіоспорами. Джерелом інфекції є падалиця, дикі злаки, проміжні рослини-живителі. Збудник хвороби має високу репродуктивну здатність - тривалість урединіогенерації при 10°С становить 12, а при 20°С - 5 днів.

Лінійна або стеблова іржа злаків. Збудник - дводомний гриб: на пшениці - Puccinia graminis Pers.f. sp. Tritice Erikss. et Henn., на житі – P. graminis Pers.f. sp. secalis Erikss. et Henn., на ячмені - P. graminis Pers.f. sp. secalis if sp. Tritici Erikss. et Henn.

У збудника стеблової іржі ідентифіковано понад 300 фізіологічних рас. Вражує пшеницю, жито, ячмінь. Зустрічається всюди, проте найбільш шкодочинний у західних областях України. Він вражає листки, піхви, стебла, остюки і колосові лусочки, де спочатку утворюються ржаво-бурі порошисті подушечки, які зливаються в довгі лінії з урединіопустул. У кінці вегетації рослин у місцях утворення урединій поряд з ними з'являються чорні випуклі телії, які зливаються всуцільні лінії.

Жовта іржа. Збудник - гриб Puccinia striiformis Wesst (синонім Puccinia glumarum Erikss. et Henn.).

Вражає пшеницю, жито, ячмінь, злакові трави та дикорослі злаки. Зустрічається всюди, найчастіше в Лісостепу та на Поліссі. Характерними симптомами хвороби є лінійне розташування урединій на листках, які утворюють лимонно-жовті пунктирні лінії. Зерно не наливається, підсихає, стає щуплим і легким. Пізніше в місцях ураження під епідермісом формуються темно-бурі, майже чорні, теліопустули. Зимує збудник урединіоміделієм на посівах, падалиці, дикорослих зернових. Оптимальна температура для проростання урединіоспор 11-13°С. Розвитку сприяє м'яка зима, волога та прохолодна погода навесні і в першій половині літа. Джерелами інфекції є вражені хворобою дикі злаки, падалиця, посіви зернових колоскових.

Карликова іржа ячменю. Збудник - дводомний гриб Puccinia hordei Otth. (синонім Р. simplex Erikss. Et Henn.).

На ячмені розвивається в урединіо- і теліостадіях, а спермогонії та еції утворюються на рослинах виду рясту. Поширена в усіх районах вирощування. На листках та їх піхвах утворюються дрібні, безладно розміщені урединії. Пізніше на нижньому боці листків і листкових піхв під епідермісом формуються дрібні чорні теліопустули. Урединіоспори проростають і заражають рослини при наявності капель води і температурі від 10 до 25°С. Теліоспори проростають і утворюють базидіоспори з базидіями. Патоген може також розвиватися без сціальної стадії. Гриб перезимовує в урединіостадії на озимому ячмені та його падалиці.

Кореневі гнилі. Поширені всюди, але найбільш шкідливі на озимих і ярих пшениці та ячмені. До цієї умовної групи хворіб належать звичайна чи гельмінтоспоріозна, фузаріозна, церкоспорильозна, офіобульозна, ризоктоніозна кореневі гнилі.

Звичайна коренева гниль. Збудник - недосконалий гриб Bipolaris sorokiniana Shoem (синонім Helminthosporium sativum Pamel, King Bakkel, Drechslera sorokiniana Subrom.

Поширена всюди, але найбільшої шкоди завдає в степовій зоні та Лісостепу в посушливі роки, особливо на ярій пшениці та ячменю. Вона вражає також інші зернові колосові та дикорослі злаки. При ураженні спостерігається побуріння, деформація проростків, які часто гинуть до виходу колеоптиля на поверхню ґрунту.

Фузаріозна коренева гниль. Збудники - недосконалі гриби з роду Fusarium Link, але найчастіше - F. Culmorum Sacc., F. Graminearum Shwabe, F. Gibbosum Appel et Woll, F. Oxysporum Schlecht, F, solani Appel et Woll та ін.

Поширена в усіх зонах вирощування зернових колосових. Хвороба може викликати загибель паростків. Видовий склад збудників кореневих гнилей визначається ґрунтово-кліматичними умовами та попередником. В умовах підвищеної вологості збудники кореневих гнилей утворюють добре розвинений міцелій різних відтінків, найчастіше білого, рожевого, жовтого кольорів. Залежно від виду, патогени утворюють макро-, мікроконідії, хламідоспори. Макроконідії, як правило, багатоклітинні, мають серпоподібну форму. Мікроконідії - це одно чи двоклітинні, дрібні, овальні, еліпсоподібні. Хламідоспори утворюються з гіф міцелію поодиноко або ланцюжками.

Церкоспорильозна гниль, або очкова плямистість. Збудник - недосконалий гриб Pseudocercosporella herpotrichoides (Fron.) Deighton (Cercosporella herpotrichoides Fron.).

Поширена всюди, але найбільшої, шкоди завдає на Поліссі, у Західному і Центральному Лісостепу, в Степу, на зрошених грунтах. Вона вражає пшеницю, ячмінь, жито. Хвороба викликає почорніння коренів, підземного міжвузля і основи стебла. На першому, а при сильному ураженні і на наступних міжвузлях утворюються овальні плями з розпливчатою бурою або рожевою облямівкою. Всередині цих плям часто утворюється темна строма, нагадує "око" (очкова плямистість). Ураження може з'являтися і на листкових піхвах. При сильному ураженні, коли плями оперізують стебло до половини і більше, воно ламається. Це викликає безладний характер вилягання рослин на відміну від вилягання в один бік під дією сильного дощу чи вітру.

Ризоктоніоз, гострооблямівкова плямистість. Збудник - гриб Rhynchosporium secalis (Oud) Davis.

Зустрічається переважно в Степу та південних районах лісостепової зони. Уражує пшеницю, жито, ячмінь. З'являється біля основи стебла у вигляді подовжених, витягнутих гостроверхівкових плям з чорно-бурою облямівкою. У світло-сірій зоні утворюються мікросклероції. Джерелом інфекції є склероції, які можуть зберігатися в грунті до п'яти років. Ураженню сприяє тривала суха і холодна погода восени і навесні, утворення ґрунтової кірки. Шкідливість хвороби виявляється у виляганні посівів, зменшенні продуктивності, якості зерна.

Офіобольозна гниль. Збудник - сумчастий гриб Gaeumannomyces graminis Arx et Ol (Ophiobolus graminis Sacc).

Зустрічається переважно в районах із достатнім зволоженням у західних районах поліської та лісостепової зон. Вражає пшеницю, жито, ячмінь. Збудник заражає корені, основу стебел та листкові піхви, на яких спочатку з'являються чорні штрихуваті плями, що поступово вкривають усі органи. Корінці стають чорними та ламкими, нижня частина стебла вкривається чорним нальотом міцелію гриба, стебла легко відриваються. Хвороба добре помітна ще в фазі колосіння: рослини відстають в рості, мають блідо-сірий колір, колосся біле, стоїть більш прямо порівняно із здоровими.

Борошниста роса. Збудник - сумчастий гриб Erysiple graminis (DC) (синонім Blumeria graminis (DC) Speer).

Поширена всюди. Вражає пшеницю, жито, ячмінь, дикі злаки. Особливо інтенсивно хвороба розвивається при застосуванні високих норм азотних добрив. Борошниста роса заражає листки, листкові піхви, колоскові луски, остюки і рідше - стебла. Виявляється у вигляді білого павутиноподібного нальоту, що складається з міцелію, конідій та конідієносців. Пізніше наліт ущільнюється, набуває борошнистого виду, утворюючи ватоподібні подушечки, які в кінці вегетації стають жовто-сірими, на яких утворюються дрібні чорні клейстотеції.

Септоріоз, лептосферіоз. Збудники - недосконалі гриби з роду Septoria. Найчастіше на озимій пшениці зустрічаються S. Tritici Rob. Et Desm., S nodorum Desm.

Вони вражають переважно листки і піхви листків та S. Nodorum Berk., що уражує всі надземні органи, в тому числі й колосся. На житі відомо сім видів збудників септоріозу, найчастіше зустрічаються - S. Secalis Pril et Del, S. Secalina Sacc, S. Graminum Desm., S. Nodorum Berk.

В Україні виявлено паразитування на зернових колосових культурах сумчастої стадії збудників септоріозу, які належать до роду Leptosphaeria. Сумкоспори є додатковим джерелом інфекції, основна роль у зараженні та перезараженні рослин належить пікноспорам. Ураженню посівів сприяють тривала волога і тепла вітряна погода, опади, особливо в період колосіння - цвітіння, пізні-строки сівби, внесення тільки азотних добрив.

Аскохітоз. Збудник - недосконалий гриб Ascochyta hordei Hara ex Ydetu.

Поширений всюди. Найінтенсивніше розвивається за умов теплої погоди з частими дощами. Уражує пшеницю, ячмінь, жито. На листках спочатку утворюються дрібні округлі сірі плями. Пізніше вони зливаються і охоплюють всю листкову пластинку. На житі плями жовті з темно-коричневою облямівкою. На ураженій тканині утворюються чорні пікніди. Інфекція зберігається на рослинних рештках у вигляді пікнід та міцелію в рослинах озимих.

Темно-бура плямистість. Збудником хвороби є недосконалі гриби Bipolaris sorokiniana Shoem (ячмінь, жито) і Drechslera tritici – repentis Ito (жито, пшениця).

Зустрічається всюди. Вражає пшеницю, жито, ячмінь. Найбільше шкодить у роки з теплим дощовим літом.

На листках спочатку з'являються жовто-бурі плями, дещо витягнуті вздовж листка. В центрі вони більш світлі з темно-бурою облямівкою. Плями виявляються і на міжвузлях, що призводить до вилягання рослин. У вологу погоду на уражених листках утворюється бурий або темно-сірий наліт, стебло вкривається чорним нальотом, що складається з конідіального спороношення гриба.

Смугаста плямистість ячменю. Збудник - Drechslera graminea Ito.

Зустрічається всюди, але більш на Поліссі та в Лісостепу. Уражує листки, піхви, стебла і колосся; спочатку у вигляді жовтих плям, які пізніше зливаються в світло-коричневі смуги з вузькою пурпуровою облямівкою. На плямах і смугах утворюється темно-сірий наліт конідіального спороношення. Максимальний розвиток хвороби спостерігається у фазі цвітіння - наливання зерна. У місцях враження листки підсихають, руйнуються, розщеплюються вздовж на кілька частин, засихають і обпадають. Джерелом інфекції є рослинні рештки та уражене насіння. Після перезимівлі в рослинних рештках гриб може утворювати перитеції з сумками та сумкоспорами, які є додатковим джерелом інфекції. У цій стадії збудник смугастої плямистості називають Pyrenophora graminea S. Ho et Kuribay.

Сітчастий гельмінтоспоріоз або сітчаста плямистість ячменю. Збудник хвороби - Drechslera teres Ito.

Зустрічається всюди. Виявляється у вигляді бурих овальних плям з великою кількістю поперечних і поздовжніх рисок, які створюють візерунок сітки. Плями не зливаються в окремі поздовжні смуги, на яких утворюється темно-сірий наліт конідіального спороношення. На зернівках плями світло-бурі з ніжним сітчастим візерунком. Джерела інфекції - міцелій, склероції і конідії, які зберігаються на рослинних рештках і зерні.

Ринхоспоріоз або облямівкова плямистість. Збудник - недосконалий гриб Rhynchosporium graminicola Heinsen.

Зустрічається всюди, але найбільш поширена хвороба на Поліссі та в західних районах Лісостепу в роки з дощовим літом. Вражає ячмінь, жито, дикі зернові. Виявляється в період вегетації. Пік розвитку спостерігається в фазі молочної стиглості зерна. За умов підвищеної вологості хвороба виявляється у вигляді світло-коричневих плям з темно-бурим ореолом.

Снігова або фузаріозна плісень. Збудники — недосконалі гриби роду Fusarium Link., найчастіше – Fusarium nivale (Fr.) Ges, а також - F. Culmorum Sass., F. Avenaceum Sacc., F. Graminearum Schwabe.

Поширена переважно на Поліссі та в західних областях Лісостепу. Уражує озиму пшеницю, жито, ячмінь. З'являється після танення снігу. На листках виникають водянисті плями, на яких утворюється спочатку ніжний, а потім рожевий наліт. При масовому його утворенні листки склеюються і відмирають. Часто уражуються їх піхви і вузли кущення.

Фузаріоз колоса. Збудники - недосконалі гриби роду Fusarium Link. Найпоширенішими є F. Sporotrichiella, F. Culmorum і F. Avenaceum.

Ці види відрізняються за наявністю чи відсутністю мікронідій, хламідоспор, за морфологічними особливостями макронідій. Поширений повсюди, особливої шкоди завдає в роки з вологою погодою та помірними температурами після фази колосіння. Симптоми враження колоса виявляються насамперед у вигляді знебарвлення колоскових лусочок, що добре помітно на фоні здорового зеленого колосся. За сприятливих умов (відносна вологість повітря понад 71% і температура повітря вище 15°С в період від цвітіння до збирання врожаю) на враженому колосі залежно від виду збудника з'являється наліт міцелію білого, рожевого, оранжевого, червоного кольору. На міцелії утворюються конідії. У кінці вегетації деякі види збудників утворюють перитеції чорного кольору - сумчаста стадія гриба. При ранньому і сильному враженні зернівка стає легкою зморшкуватою, білою, втрачає блиск і скловидність, ендосперм крихкий, боріздка глибока.

Ріжки злаків. Збудник - сумчастий гриб Сlaviceps purpurea Tul. На житі поширений всюди. На пшениці, ячмені - в районах з надмірним зволоженням у фазі цвітіння. Хвороба з'являється на колосках під час достигання хлібів: замість зерна утворюються спочатку фіолетові, потім чорні, трохи зігнуті ріжки (склероції), які виступають за межі колоскових лусочок і досягають до 4см довжини.

Одночасно з утворенням конідій виділяється солодкувата з медовим запахом рідина ("медяна роса"), яка приваблює комах. За допомогою останніх, а також вітром, краплями дощу конідії поширюються на здорові колоски. Після проростання цих конідій утворюється міцелій, який у момент достигання зерна перетворюється в склероції.

 






Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 679. Нарушение авторских прав

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2017 год . (0.093 сек.) русская версия | украинская версия