Студопедия — Місце науки “Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка” в системі наукових дисциплін, її зв’язок з іншими науками
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Місце науки “Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка” в системі наукових дисциплін, її зв’язок з іншими науками






 

 

Теорія розміщення продуктивних сил базується на загальних економічних законах. Тому розміщення продуктивних сил повинно здійснюватися за законами, керуючись якими, можна досягти максимального економічного й соціального ефекту при мінімальних витратах. Основним законом, який визна­чає характер РПС, є закон економії суспільної праці, згідно з яким найвища продуктивність праці забезпечується завдя­ки зниженню її затрат на подолання просторового розриву між окремими елементами виробництва, що дає змогу набагато збільшити відстань пе­ревезення готової продукції від виробника до споживача.

Дослідження в галузі РПС і регіональної економікизумовлені тим, що райони споживання вироблюваної продукції не збігаються з районами її виробництва через значне територіальне розосередження запасів сировини, палива й робочої сили. Існують значні просторові відмінності в грунтово-кліматичних умовах, від яких залежить спеціалізація аграрного сектора економіки, що не завжди відповідає інтересам споживачів.

Сучасне РПС лише певною мі­рою є результатом територіального поділу праці, зумовленого економічними, соціальними, природними й національно-історичними особливостями та географічним положенням окремих районів. В України існує територіальна диференціація про­сторового розподілу населення й засобів виробництва, а тому суспільство витрачає великі кошти на транспортування сировини, палива й готової продукції внаслідок територіальної віддаленості елементів виробництва. Для того щоб удосконалити розміщення виробництва, необхідно здійснити комплекс противитратних заходів, зокрема, зменшити транспортні витрати. Провідна роль у цьому належить раціоналізації РПС з огляду на екологі­чну обгрунтованість розміщення нового виробництва, оптимізацію міжгалузевих зв'язків тощо.

Сучасна теорія РПС поповнилися соціальними й екологічними факторами, які у багатьох ситуаціях стали пріоритетними й визначальними. Це можна простежити на прикладі роз­міщення АЕС і хімічних комбінатів, коли прагнення до економічного ефекту спричинює негативні соціальні та екологічні наслідки. Теорія РПС вимагає всебічного врахуван­ня інтересів як суспільства у цілому, так і його членів, зокрема, збереження навколишнього природного середовища та природних ресурсів.

Економічна наука почала активно досліджувати розміщення продуктивних сил наприкінці XIX ст. Теорії РПС як такої на той час не було. Основоположниками основ ринкової теорії розміщення виробництва є А. Вебер, У. Тюнен, А. Льош, В. Кристаллер, У. Ізард, Дж. Чорлі, П. Хагет.

Проблеми РПС були і є в центрі уваги української науки. Вагомий внесок у розвиток науки про розміщення продуктивних сил України зробили вчені-економісти й економіко-географи К.Г. Воблий, О.Т. Діброва, М.М. Паламарчук, Ф.Д. Заставний, С.І. Іщук, М.Д. Пістун, О.І. Шаблій, С.І. Дорогунцов, М.І. Долішний, П.Т. Ващенко та інші. Праці вчених використовувалися державними плановими органами для обгрун­тування розміщення нового будівництва, формування територіальної структури господарства.

У колишньому СРСР командно-адміністративні методи управ­ління економікою, в тому числі розміщенням продуктивних сил, зумовили регрес теорії розміщення (оскільки наука лише обгрунтовувала вольові рішення партійного керівництва).

Нині в країнах ринкової економіки діють різні теорії розміщення продуктивних сил. Найпоширенішою з них є географічний детермінізм”, який надає вирішального значення в розвитку й розміщенні промислово­сті різних країн і районів географічному середовищу. Завдяки новій техніці та масовому впровадженню ресурсозберігаючих технологій певною мірою знижується значення фактора природних ресурсів у розміщенні окремих галузей промисловості. Але недооцінка географічного середовища при розміщенні окремих виробництв може мати негативні наслідки. Так, неточні, необгрунтовані дані про кількісні та якісні пара­метри природних умов і ресурсів можуть призвести до економічної недоцільності подальшої експлуатації підприємства, що вплине на інте­реси як регіону в цілому, так і людей, зайнятих на даному підприємстві. Недооцінка грунтово-кліматичних умов при розміщенні сільськогоспо­дарського виробництва може зумовити значні втрати - не тільки соціально-економічні, а й природні. Наприклад, надмірна конце­нтрація посівів цукрових буряків на Поділлі.

Проблема РПС невід'­ємна від їх раціональної територіальної організації, основу якої становить економічне районування. Останнє базується на територіа­льному поділі праці, котрий, у свою чергу, пов'язаний з виробничою спеціалізацію економічних районів і потребує суворої пропорційності їх розвитку.

Раціоналізація територіального поділу праці дає змогу досягти максимальної економії суспільної праці, що є головним критерієм раціонального РПС у цілому і кожного підприємства зокрема.

Наука про РПС зародилася в надрах економічної і соціальної географії, яка вивчає розміщення виробництва в цілому та його окремих галузей, суспільний і територіальний поділ праці й територіальну організацію господарства.

Економічна географія як нау­ка здобула право на існування завдяки працям М. В. Ломоносова. До середини XIX ст. вона мала фактично довідковий харак­тер, а науково-пізнавальною стала лише тоді, коли у своїх дослідженнях почала спиратися на закони економічної теорії.

Наука розміщення продуктивних сил належить до економічних наук і водночас спирається на результати досліджень природничих, географічних і техні­чних наук. Разом із тим розвиток науки про РПС базується на економічних законах і категоріях, які вивчає й визна­чає економічна теорія.

Наука про РПС широко використовує результати наукових досліджень галузевих економік, фінансів, економіки праці, економічної істо­рії, економіки природокористування, економічної статистики, економічної кібернетики, економічної і соціальної географії, картографії та ін. Ці дисципліни забезпечують науку про РПС насамперед інфо­рмацією, методами досліджень, показниками, що характеризують параметри економічного процесу. Розміщення продуктивних сил, у свою чергу, збагачує інші економічні науки власними категоріями, інформаці­єю про регіональні економічні характеристики. Наука й практика РПС мають першочергове значення для територіального планування та формування цільових галузевих і територіальних комплексних програм.

1.3. Завдання науки “Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка”

Головним завданням наукиРПС є обгрунту­вання оптимального розміщення продуктивних сил. Під оптимальністю розуміють одержання якомога більшого ефекту від правильно розміщеного підприємства, від най­кращої територіальної організації регіону, країни. На рівні підприємства ефект – це прибуток, на рівні країни – національний доход. “Оптимальність” не означає, що байдуже, яким чином забезпечується найбільший ефект. Необхідно співвідносити розмір ефекту з витратами, тобто – розрахувати ефективність витрат, враховувати соціальний та демографічний фактори. Наприклад, посередницьке підприємство може одержати прибуток, вивозячи гостродефіцитну сировину за кордон, але при цьому буде завдано збитків державі. Можна завдати шкоди через надмірну експлуатацію природних ресурсів, особливо важковідновних або невідновних. Висока концентрація виробництва у регіоні може дати виграш за рахунок інфраструктури, зручних технологічних зв'язків, але завдати значної екологічної шкоди. З іншого боку, уряд, прагнучи одержати найбільший прибуток від заохочення окремих галузей господарства, може зруйнувати або над­мірно утискувати чимало інших підприємств або галузей.

Таким чином, оптимальне розміщення продуктивних сил не завжди має на меті одержання найбільшого прибутку. Про­те раціонально організовані продуктивні сили зводять до мінімуму втрати та сприяють посиленню економічного потенціалу країни.

Оптимальне розміщення об'єктів народного господарства, що це означає?

На рівні підприємства оптимальне розміщення продуктивних сил передбачає:

– спеціалізація повинна враховувати співвідношення попиту й пропозиції;

– місцеположення має бути зручним по відно­шенню до постачальників сировини й матеріалів та спожи­вачів продукції;

– підприємство повинно бути забезпечено робочою силою;

– місцеположення підприємства не повинно створювати екологічне, в тому числі й соціально-еколо­гічне, напруження на території;

– розміщення підприємства має сприяти кооперативним зв'язкам.

На рівні регіону оптимальне розміщення продуктивних сил передбачає:

– врахування передумов і факторів спеціа­лізації народного господарства;

– комплексне розміщення господарства;

– можливість гнучкої перебудови галузевої структури під впливом науково-технічного прогре­су та ринкової кон'юнктури;

– задоволення соціально-еконо­мічних потреб населення регіону;

– екологічну безпеку регіону;

– ефективні міжрегіональні економічні зв'язки.

Як правило, декілька факторів впливають на розміщення одного підприємства, а тим більше – гос­подарського комплексу. Для сучасного господарства характерне те, що його об'єкти функціонують не ізольовано, а є елементами системи розміщення продуктивних сил. Ця система досить складна, і для її аналізу потребується спеціальна підготовка.

У багатьох відношеннях розміщення продуктивних сил в Україні не раціональне, а тому розміщенню продуктивних сил України притаманні ряд проблем і завдань які необхідно негайно розв’язати.

З одного боку, Україна – одна з найбільших держав світу за економічним потенціалом. Вона займає в Європі друге (після Росії) місце за територією й шосте за чисельністю населення. За обсягом промислового й сільсько­господарського виробництва усередині 80-х років її можна було порівнювати із Францією, Великобританією, Італією. За такими видами сировини й виробництва, як залізна й марганцева руди, чорні метали, вугілля, електроенергія, металургійне та енергетичне устаткування, цукор, соняшникова олія тощо Україна посідала одне з перших місць у Європі. У нас є висококваліфіковані наукові й виробничі кадри.

З іншого боку, продукування національного доходу на душу населення істотно відстає від багатьох розвинутих країн, падає природний приріст населення.

На сучасному етапі розвитку Україні притаманні проблеми, пов'язані з територіальною організацією господарства.

1. До 1991 р. спеціалізація господарства зумовлювалася потребами терито­ріального поділу праці колишнього СРСР. Тому одні галузі були розвинуті надмірно, що перевершувало власні потреби України (добування залізної й марганце­вої руди, виробництво чорних металів), а інші – роз­винуті слабко, невідповідне до її економічного по­тенціалу (наприклад, легка промисловість). Нині однією з основних проблем РПС і регіональної економіки є вдосконалення галузевої структури економіки, відновлення її рівноваги.

2. На території країни зосереджені матеріало- та енергомісткі види виробництва, при цьому відчувається нестача енергоносіїв, кольорових металів, деякої хімічної сиро­вини. Недостатній розвиток наукомістких галузей не відповідає наявній і потужній науково-технічній бази, інтелектуальним можливостям, великого контин­генту висококваліфікованих робітників та інженерів. Таким чином, структура економіки України дещо застаріла.

3. Регіональне розміщення виробництва не­раціональне: надмірна концентрація матеріаломістких галузей у Донбасі й Придніпров’ї поєднується з недовикористанням ресурсів у Західному регіоні.

4. З нераціональним розташуванням виробництва пов’язані екологічні проб­леми. Тому необхідно розосередити промислове виробництво в екологічно напружених районах, перепрофілювати окремі підприємства, що забруднюють навколишнє середовище. Знання закономірностей РПС дасть змогу економістам протистояти створенню сумнівних – з екологічного погляду – проектів. Вичерпування природних ресурсів призвело до їхнього виснаження, а тому постала пот­реба раціонального розміщення ресурсомістких виробництв.

5. Розвиток ринкових відносин, вихід України у світовий економічний простір стимулює створення вільних економічних зон, особливо з специфікою господарської спеціалізації, напря­мами економічних зв'язків. Тому економіст як фахівець повинен обгрунтувати вибір території для такої зони, визначити ефек­тивність функціонування господарських структур.

 

 

4 БЛОК ЗАВДАНЬ для самостійної роботи

 

& 2? Теми рефератів (доповідей)

 

1. Вклад українських вчених в теорію розміщення продуктивних сил.

2. Сучасні проблеми і завдання науки про розміщення продуктивних сил.

 

Завдання для самоконтролю знань

 

1. Продуктивні сили це (1):

а) сукупність трудових ресурсів і засобів виробництва та їх взаємодія у процесі праці;

б) територіальне розміщення трудових ресурсів і засобів виробництва;

в) відносини у процесі виробництва, розподілу та споживання матеріальних благ.

2. Розміщення продуктивних сил це (1):

а) територіальне розміщення трудових ресурсів і засобів виробництва;

б) процес обгрунтування, прийняття та впровадження в життя рішень щодо просторового розподілу окремих елементів продуктивних сил;

в) відображення відносин у процесі виробництва, розподілу та споживання матеріальних благ.

3. Регіональна економіка вивчає (1):

а) особливості й закономірності РПС і розвитку регіонів задля інтересів народногосподарського планування;

б) трудові ресурси і засоби виробництва регіонів в їх сукупності та взаємодії у процесі праці;

в) відносини у процесі виробництва, розподілу та споживання матеріальних благ на регіональному рівні.

4. Оптимальне розміщення продуктивних сил це (1):

а) одержання якомога більшого економічного ефекту від правильного розміщення підприємства регіону, країни;

б) одержання якомога більшого економічного ефекту від правильного розміщення підприємства, від найкращої територіальної організації регіону, країни;

в) раціональна організація продуктивних сил, що зводить до мінімуму втрати та сприяє посиленню економічного потенціалу регіонів, країни в цілому.

5. Оптимальне розміщення продуктивних сил на рівні регіону передбачає (3):

а) комплексне розміщення народного господарства;

б) спеціалізацію підприємств з урахуванням співвідношення попиту й пропозиції;

в) урахування передумов і факторів спеціалізації народного господарства;

г) урахування соціально-економічних потреб населення регіону;

д) місцеположення підприємства має бути зручним по відношенню до постачальників сировини й матеріалів та споживачів продукції.

6. Об'єктом вивчення науки РПС і регіональної економіки є (1):

а) відносини у процесі виробництва, розподілу та споживання матеріальних благ на регіональному рівні;

б) закономірності розміщення продуктивних сил, їх конкретний прояв у галузевому й територіальному аспектах на регіональному й міжрегіональному рівнях;

в) просторова організація продуктивних сил на різних рівнях.

7. Мета науки РПС і регіональної економіки полягає в (3):

а) економічному, демографічному та екологічному обгрунтуванні перспективного РПС;

б) комплексному розміщенні народного господарства;

в) оптимізації сучасного розміщення продуктивних сил;

г) територіальному розміщенні трудових ресурсів і засобів виробництва;

д) розвитку регіонів задля інтересів народногосподарського планування;

е) підвищенні соціально-економічної ефективності суспільних затрат праці.

8. На регіональному рівні оптимальне розміщення продуктивних сил передбачає (3):

а) врахування передумов і факторів спеціа­лізації народного господарства;

б) місцеположення має бути зручним по відно­шенню до постачальників сировини й матеріалів та спожи­вачів продукції;

в) комплексне розміщення господарства;

г) спеціалізація повинна враховувати співвідношення попиту й пропозиції;

д) місцеположення підприємства не повинно створювати екологічне, в тому числі й соціально-еколо­гічне, напруження на території;

е) задоволення соціально-еконо­мічних потреб населення регіону.

 

 

s Питання для самоконтролю знань

 

1. До яких наук належить наука «РПС і регіональна економіка», з якими має зв'язок та забезпечує їх розвиток?

2. У чому економічна географія і РПС тотожні, у чому відміни?

3. Дати визначення поняття «розміщення продуктивних сил».

4. Сформулювати визначення поняття «регіональна економіка».

5. Сформулювати визначення «об'єкт вивчення РПС і регіональної економіки».

6. У чому полягає мета науки і дисципліни «РПС і регіональна економіка»?

7. Що є предметом вивчення дисципліни «Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка»?

8. Роль і значення РПС і регіональної економіки у вдосконаленні територіального поділу праці в Україні.

9. Який економічний закон, є основним і визна­чає характер розміщення продуктивних сил?

10. Оптимальне розміщення об'єктів народного господарства на рівні підприємства, що це означає?

11. Що розуміють під оптимальним розташуванням об'єктів народного господарства на рівні регіону?

12. У чому різниця між поняттями РПС і регіональна економіка?

 

 

& Література

 

1. Розміщення продуктивних сил / За ред. Є.П. Качана - К.: Вища школа, 2001. - с. 3-17.

2. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Навч. посібник / За ред. В.В. Ковалевського - К.: Либідь, 2004. - с. 9-19.

Тема 2







Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 2401. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Аальтернативная стоимость. Кривая производственных возможностей В экономике Буридании есть 100 ед. труда с производительностью 4 м ткани или 2 кг мяса...

Вычисление основной дактилоскопической формулы Вычислением основной дактоформулы обычно занимается следователь. Для этого все десять пальцев разбиваются на пять пар...

Расчетные и графические задания Равновесный объем - это объем, определяемый равенством спроса и предложения...

Кардиналистский и ординалистский подходы Кардиналистский (количественный подход) к анализу полезности основан на представлении о возможности измерения различных благ в условных единицах полезности...

Словарная работа в детском саду Словарная работа в детском саду — это планомерное расширение активного словаря детей за счет незнакомых или трудных слов, которое идет одновременно с ознакомлением с окружающей действительностью, воспитанием правильного отношения к окружающему...

Правила наложения мягкой бинтовой повязки 1. Во время наложения повязки больному (раненому) следует придать удобное положение: он должен удобно сидеть или лежать...

ТЕХНИКА ПОСЕВА, МЕТОДЫ ВЫДЕЛЕНИЯ ЧИСТЫХ КУЛЬТУР И КУЛЬТУРАЛЬНЫЕ СВОЙСТВА МИКРООРГАНИЗМОВ. ОПРЕДЕЛЕНИЕ КОЛИЧЕСТВА БАКТЕРИЙ Цель занятия. Освоить технику посева микроорганизмов на плотные и жидкие питательные среды и методы выделения чис­тых бактериальных культур. Ознакомить студентов с основными культуральными характеристиками микроорганизмов и методами определения...

Вопрос. Отличие деятельности человека от поведения животных главные отличия деятельности человека от активности животных сводятся к следующему: 1...

Расчет концентрации титрованных растворов с помощью поправочного коэффициента При выполнении серийных анализов ГОСТ или ведомственная инструкция обычно предусматривают применение раствора заданной концентрации или заданного титра...

Психолого-педагогическая характеристика студенческой группы   Характеристика группы составляется по 407 группе очного отделения зооинженерного факультета, бакалавриата по направлению «Биология» РГАУ-МСХА имени К...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.01 сек.) русская версия | украинская версия