Малюнок 3 Моя душа

П.: Це крила, але маленькі, ніби в метелика.

М.: Як у стрекози.

П.: Тобто не можуть підняти цю фігурку?

М.: Так.

П.: (До групи): Ми говорили раніше - є мрії, відрив від реальності. Психіка сама все знає. Якщо ми правильно діагностуємо, то людина погоджується, що це так. Психіка лише не може самостійно щось змінити, щоб то було не так, без допомоги. (До Марині): Зображено земну кулю?

М.: Так. Моя душа бачить весь світ, і мабуть, любить увесь світ, тому що мала іще. Але роздягнена.

П.: Роздягнена від цієї любові?

М.: Я думаю, що душа не повинна бути одягнена.

П.: Але ж кажуть – бережи вуста свої, щоб зберегти душу. Тобто цей одяг ми самі забезпечуємо, щоб він створював захист для душі. І якщо то душа, то вона може сягати, літати і тут суперечність: з одного боку – весь світ осягає, а з іншого – такі малі крильця, не міцні. Чому вона не може злетіти? Чи це показана дисгармонія між «хочу» (душа) і «можу» (крильця)?

М.: Мабуть, це дійсно дисгармонія. Задумка була така, що душа десь поруч ходить, поруч літає - в кого як. Сама не розумію, нащо їй ще літати, якщо вона ходить?

П.: А як же вона осягне весь світ? Ходимо ми завжди дуже обмежено.

М.: Ми - так, а душі ходять по-своєму.

П.: Якщо по-своєму, то треба, мабуть, було б малювати якесь інше створіння. Ми відштовхуємося від певних фізичних реалій, які відображає малюнок. Значить, ви хотіли показати, що душа – це душа жінки, яка певним чином пов’язана з інтимним аспектом життя, бо ця жінка роздягнута. І сама жінка більша, аніж земна куля.

М.: Можливо в мене гіперболізовані думки. Іноді я думаю, що світ дуже низько пав.

П.: Тобто весь світ хочете ідентифікувати зі своїми батьками?

М.: Ні. Я бачила багато людей. З них третина - дуже хороші люди, а всі інші… Їх щось зруйнувало.

П.: Можна створити таку призму сприйняття, що і третини не буде. Дещо посилити ідеалізовану призму сприйняття людей, критерії, і залишиться десята частина. А далі – ще трошки, і залишитеся ви одна. Необхідно задуматися, чи це не є екстраполяція, залишкові явища від стосунків з батьками, які вас не вдовольняють. І відбувається екстраполяція на весь світ. Чи ви привносите щось у інших людей те, від чого настраждалися в сім’ї?

М.: Я взагалі бачила дуже багато людей, особливо вночі… Вночі вони зовсім не такі, як вдень. У нашому місті більшість людей – це якісь ненормальні люди.

П.: Але може ходять уночі ненормальні. Вам відомий нічний досвід?

М.: Я працювала вночі три роки, і бачила, як убивали на очах...

П.: Якщо такий досвід був, то він справді є важким. Зараз ваша робота змінилася, ви працюєте в іншій сфері, то і тепер думаєте, що в цій сфері теж лише третина людей нормальних?

М.: Ні, вони дуже хороші. Хоча є звичайно…

П.: Чому земна куля дуже покірна в ваших руках?

М.: Вона як глобус, я не знаю чому.

П.: Вона піддається тому, щоб ви взяли в руки її? Інше запитання – навіщо то потрібне душі?

М.: Цікаво. Береш в руки глобус і дивишся – що де знаходиться.

П.: Це зрозуміло, але ми не про географічну діяльність, а з точки зору стосунків і психологічної осяжності. Дещо загадковим залишається малюнок…

М.: Може через те, що я хочу бачити в кожній людині багато чого. Я хочу не помилятися в людині. І останнім часом мені це вдається.

П.: Не помилятися – це значить, не розчаровуватися?

М.: Так.

П.: А не розчаровуватися – це як ми зрозуміли, щоб були такі стосунки (мал.25)?

М.: З усіма такі стосунки бути не можуть. Такі стосунки повинні бути лише з конкретною людиною, з друзями. Так буває, що на перший погляд людина видається поганою, а потім вона засвідчує, що є хорошою. А ти вже багато втратив, не спілкуючись з нею. І навпаки.