Взвод в обороні у місті

Істотний вплив на характер оборони роблять природні умови різних географічних районів — гірських, пустельних, північних. Хоча загальні принципи організації і ведення оборонного бою і тут зберігають своє значення, проте під впливом специфічних природно-кліматичних факторів у діях військ виникає чимало особливостей.

У місті механізований взвод обороняє опорний пункт, що може включати одну-дві будівлі, що входять в опорний пункт роти. Будівлі для оборони взводу використовуються не всі, а лише найбільш міцні, розташовані на перехрестях основних магістралей, на виходах до площ, мостів і інших важливих об'єктів. Для опорного пункту будівлі вибираються з урахуванням можливості ведення з них кругового спостереження й обстріл. Між опорними пунктами організується вогневий зв'язок.

Оборона в будівлях організується так, щоб підступи до них прострілювалися фланговим і перехресним вогнем, при цьому велика частина взводу і доданих вогневих засобів розміщаються в нижніх поверхах і напівпідвалах.

Обороняючи будинок, взвод повинен обладнати його для кругової оборони, яка забезпечить тривале його утримання навіть при оточенні противником. Система вогню при цьому організовується таким чином, щоб будинки знаходилися у вогневому зв'язку між собою. Вогонь підготовляється в декілька ярусів. Більша частина сил і засобів взводу, які обороняють будинок, і приданих вогневих засобів розміщуються в нижніх поверхах та напівпідвалах. У верхніх поверхах установлюються окремі вогневі засоби і розташовуються снайпери. Протитанкові керовані ракетні комплекси, гранатомети та вогнемети розташовуються переважно в нижніх поверхах з таким розрахунком, щоб забезпечувалась можливість ведення вогню вздовж вулиць та майданів. Вогневі позиції для мінометів обладнуються у дворах, на верхніх поверхах і на горищах.

Готуючи будинок до оборони, необхідно закласти вікна та двері цеглою або мішками з піском (землею), влаштувати бійниці і амбразури, проробити ходи в горищному та міжповерхових перекриттях, обладнати підвал мурованого будинку під сховище. Підступи до будинку прикриваються інженерними загородженнями.

Система вогню будується в кілька ярусів для створення багатошарового вогню. Вона поєднується з інженерними загородженнями і перешкодами. Вогневі засоби розташовуються в найбільш міцних будинках. При цьому варто враховувати, що верхні поверхи будуть руйнуватися від вогню противника більше, ніж нижні, тому основну масу вогневих засобів варто розташовувати в нижніх поверхах.

Вогневі позиції танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів) вибираються в кутових будинках, в окремо стоячих будівлях і за кам'яними парканами. Для стрільби використовуються дверні і віконні прорізи, у стінах проробляються амбразури.

Стійкість оборони в місті значно підвищується її інженерним устаткуванням. Усі міцні будинки, підземні спорудження і підвали підготовляються й обладнуються під притулки й укриття. Будівлі пристосовуються до оборони, вікна і двері в них закладаються цеглинами і плішками з землею, улаштовуються бійниці й амбразури для стрільби. Для боротьби з пожежами будинки очищаються від легкозаймистих предметів, дерев'яні підлоги засипаються піском. Вікна й інші прорізи в будинках перекриваються сітками чи вогнестійкими щитами, для того щоб противник не зміг застосовувати запалювальні засоби. Входи в бліндажі, підвальні і напівпідвальні приміщення прикриваються цегельними порогами висотою
15–20 см з метою заборонити поширення в ці приміщення напалму. Сходові клітки барикадуються, мінуються чи руйнуються.

Бойові дії в місті ведуться на ближніх дистанціях, тому озброєння мотострілкового взводу (кулемети, автомати, гранатомети і ручні гранати) буде відігравати важливу роль у нанесенні поразки противникові.

Атака ворога відбивається вогнем усіх засобів, при цьому вогневі засоби, розташовані на верхніх поверхах, знищують противника безпосередньо перед будинком, що обороняється, і ведуть вогонь по дальніх цілях. Противник, який підійшов до будинків, що обороняються, знищується вогнем впритул і закидується гранатами, а противник, що ввірвався в будинок знищується гранатами й у рукопашній сутичці.

На вулицях будуються барикади. В барикадах улаштовуються бійниці та площадки для вогневих засобів. Для маневру своїх підрозділів та руху транспорту залишаються проходи, які ретельно охороняються та прикриваються вогнем. Підступи до барикад повинні про­стрілюватися фланговим та перехресним вогнем. Будови, які заважають спостереженню та веденню вогню, розбираються. Для маневру підрозділами в місті (населеному пункті) влаштовуються проходи та проїзди всередині кварталів та пристосовуються підземні комунікації. В невикористаних підземних комунікаціях (спорудженнях) улаштовуються загородження, а виходи з них прикриваються вогнем або охороняються.

Під час підготовки будинку до оборони необхідно створити запас боєприпасів, особливо ручних гранат, запас продовольства, медичного майна та питної води, а також передбачити необхідні протипожежні заходи: підготувати засоби пожежегасіння, засипати дерев'яну підлогу піском (землею). Дрібні будови, по яких вогонь може перекинутися на сусідні будинки, руйнуються.

Танковий взвод використовується у повному складі для дій з підготовлених вогневих позицій в опорних пунктах або окремими машинами придається механізованим взводам.

Вогнева позиція танка, як правило, вибирається на околиці міста (населеного пункту) або на перехрестях вулиць, перед майданами, скверами та в інших місцях, які дозволяють вести вогонь уздовж декількох вулиць на велику дальність. Вона може обладнуватися за муро­ваною стіною (парканом), в якому влаштовуються амбразури для спостереження і ведення вогню, і за іншими міцними спорудженнями.

При виділенні танка (бойової машини піхоти) у вогневу засаду і для дій, як кочуючий вогневий засіб, завчасно вибираються приховані шляхи маневру та вогневі позиції, які дозволяють раптово і ефективно використовувати вогневу міць танка (бойової машини піхоти). Вогневі позиції танків повинні прикриватися вогнем механізованих підрозділів.

Для управління боєм командир механізованого (гранатометного, протитанкового) взводу розташовується в будинку, який обороняють, та вибирає командно-спостережний пункт у такому місці, звідки проглядаються підступи до будинку. Командир танкового взводу управляє боєм із танка.

Атака противника відбивається вогнем усіх засобів, при цьому вогневі засоби, розташовані на верхніх поверхах, не тільки знищують противника безпосередньо перед будинком, який обороняють, але і ведуть вогонь по цілях, розташованих в глибині бойового порядку противника, перешкоджаючи підхід його резервів і вогонь по будинку прямою наводкою. Противник, що підійшов до будинку, який обороняють, закидається гранатами і знищується вогнем впритул, а той, що увірвався в будинок, крім того, — у рукопашній сутичці. Він може також знищуватися коротким ударом і вогнем впритул відділення (групи солдатів), яке висилається в тил противника по підземних комунікаціях (спорудженнях).

Відділення (кожен солдат і сержант), ведучи бій всередині будинку, повинне проявляти особливу рішучість та завзятість, уміло використовувати в ближньому бою свою зброю і ручні гранати, стійко обороняти кожен поверх і кожне приміщення.