Введення і редагування тексту документаПерш ніж вводити та редагувати текст, новий документ має бути створеним (див. вправу 2.4.1). Якщо створюваний документ досить великий, то за один сеанс роботи з текстовим процесором повністю ввести та відредагувати його текст не вдається. За такої умови незавершений новий документ має бути збереженим (див. вправу 2.4.2). Робота з незавершеним новим документом має бути продовжена в наступних сеансах роботи з текстовим процесором. При цьому цей документ вже не створюється, а відкривається (див. вправу 2.4.4). Запам’ятате, що найдоцільніше спочатку ввести чорновий варіант текста, а його форматування виконувати вже після введення. Чорновий варіант текста, якщо в ньому немає рисунків, найдоцільніше вводити в режимі відображення Обычный, який встановлюється за командою Вид-Обычный. Якщо ж в тексті є або будуть використовуватись рисунки, то режим відображення треба буде поміняти на Разметка страницы, який встановлюється за командою Вид-Разметка страницы. Існує думка, що з самого початку слід привчати себе до роботи з увімкненим відображенням спеціальних символів. Ці символи відповідають за форматування тексту, але на друк вони не виводяться. Увімкнути відображення спеціальних символів можна за допомогою кнопки Непечатаемые знаки панелі інструментів Стандартная. При роботі з текстом слід розрізняти текстовий курсор (мигаюча вертикальна риска) від вказівника миші, який може приймати вигляд текстового курсора. Треба пам’ятати, що введення тексту та вставка різноманітних об’єктів відбуваються на місце безпосередньо зліва від текстового курсора. А вказівник миші використовується для установки текстового курсора в потрібне місце. Основні правила введення та редагування тексту. · Тимчасова зміна регістра. Досягається утримуванням у натиснутому стані клавіши < Shift >. Це дає змогу друкувати великі літери алфавіту, а також верхні знаки, указані на клавішах. Обов’язково зверніть увагу на те, що верхній знак залежить від встановленої мови друкування. У кожному конкретному випадку доцільно розібратися з властивостями клавіатури експериментальним шляхом. · Постійна зміна регістра. Досягається вмиканням режиму Caps Lock шляхом натискування одноіменної клавіши. При цьому на клавіатурі загоряється відповідний індикатор. · Переміщення в межах тексту. Звичайно, будь-які переміщення текстового курсора можна реалізувати за допомогою вказівника миші та елементів смуг прокручування. Але не завжди це буває зручним і доречним. Наприклад, найефективнішою вважається робота виключно на клавіатурі, коли не витрачається час на виконання деяких операцій за допомогою миші. В наведеній нижче таблиці наведено комбінації натискуваних клавіш для переміщення текстового курсора в такому порядку, щоб їх легше було запам’ятати.
· Вилучення знаків та слів. Для вилучення знака зліва від курсора користуємось клавішею < Backspace>. Для вилучення знака справа від курсора - клавішею < Delete>. Для вилучення слова зліва від курсора користуємось клавішами < Ctrl+Backspace>. Для вилучення слова справа від курсора - клавішами < Ctrl+Delete>. · Режими вставки та заміщення. Якщо справа від курсора знаходиться якийсь символ, то реакція текстового процесора на друкування нового символа залежить від режима, встановленого натискуванням клавіші < Insert >. В режимі вставки і символ справа, і весь наступний текст зміщуються на позицію вправо, звільняючи місце для нового символа. В режимі заміщення новий символ заміняє собою символ справа. Для індикації режима заміщення використовується елемент ЗАМ в рядку стану текстового процесора. · Утворення абзаців. Для переходу на новий рядок текста абзаца НЕ ТРЕБА натискувати клавішу < Enter >. Цей перехід здійснюється автоматично при досягненні правої межі абзаца. А от закінчивши друкування даного абзаца повністю, клавішу < Enter > треба натиснути обов’язково. Ну, і якщо вже виникла потреба перейти на новий рядок текста в межах даного абзаца, то треба натиснути клавіши < Shift+Enter >. · Скасування останніх операцій. Зрозуміло, що при друкуванні та редагуванні дуже ймовірне виконання помилкових операцій. Саме тому текстовий процесор запам’ятовує послідовність всіх виконуваних операцій для того, щоб можна було скасувати виконання певної кількості останніх із них. Таке скасування називається “ відкат ”. Відкат на одну останню операцію здійснюється шляхом натискування кнопки Отменить на панелі інструментів Стандартная. Таке натискування можна повторювати неодноразово. Зрозуміло, що і відкат теж може бути помилковим. Скасування відкату на одну операцію здійснюється шляхом натискування кнопки Вернуть на панелі інструментів Стандартная. Таке натискування теж можна повторювати неодноразово. Але найзручніше указані дії виконувати за допомогою клавіатури, а саме: для відкату використовувати клавіши < Ctrl+Z >, а для скасування відкату – клавіши < Ctrl+Y >. Вправа 2.5.1. Дослідження клавіатури. Ø Створити новий документ. Ø Установити мову друкування En (англійська). Ø Послідовно натиснути всі символьні клавіши клавіатури і закінчити абзац. Ø Утримуючи у натиснутому стані клавішу < Shift >, знову послідовно натиснути всі символьні клавіши клавіатури, після чого теж закінчити абзац. Ø Установити мову друкування Ru (російська). Ø Так, як і в попередньому випадку, повторити натискування всіх символьних клавіш без утримування та з утримуванням у натиснутому стані клавіши < Shift >. Ø Установити мову друкування Uk (українська) і повторити попередні дії. Ø Уважно проглянути надрукований текст і запам’ятати способи друкування символів. Особливу увагу звернути на ті випадки, коли результат друкування не співпадає з позначенням на клавіші. Вправа 2.5.2. Скасування останніх операцій. Ø Створити новий документ. Ø Надрукувати три коротеньких абзаци довільного тексту. Ø Виконувати відкат до повного зникнення надрукованого тексту шляхом натискування кнопки Отменить на панелі інструментів Стандартная. Ø Скасовувати відкат до повної появи надрукованого тексту шляхом натискування кнопки Вернуть на панелі інструментів Стандартная. Ø Виконувати відкат до повного зникнення надрукованого тексту шляхом натискування клавіш < Ctrl+Z >. Ø Скасовувати відкат до повної появи надрукованого тексту шляхом натискування клавіши < Ctrl+Y >. Для виконання певної операції з усім текстом або з певним фрагментом тексту у більшості випадків потрібне його виділення. Фрагменти текста виділяють різними способами, але спільним у них є те, що треба певним чином указати початок та кінець потрібного фрагмента або відзначити початок та кінець процесу виділення. Для цього використовують текстовий курсор, який, як відомо, можна переміщувати за допомогою клавіш управління курсором або за допомогою вказівника миші. Далі перераховано основні способи виділення довільних фрагментів тексту, в тому числі, слів, рядків, абзаців та їх частин. · Текст усього документа виділяють шляхом виконання команди Правка-Выделить всё. Але швидше і зручніше зробити це за допомогою натискування клавіш < Ctrl+Ф>. · Установити текстовий курсор на початок фрагменту і, утримуючи у натисненому стані ЛКМ, установити текстовий курсор на кінець фрагменту, після чого ЛКМ відпустити. · Установити текстовий курсор на початок фрагменту і, утримуючи у натисненому стані клавішу < Shift >, установити текстовий курсор на кінець фрагменту, після чого клавішу < Shift > відпустити. · Установити текстовий курсор на початок фрагменту, установити режим виділення шляхом натискування клавіши < F8 >, установити текстовий курсор на кінець фрагменту, після чого зняти режим виділення натискуванням клавіши < Esc >. Для індикації режима виділення використовується елемент ВДЛ в рядку стану текстового процесора. · Виділення слова – подвійне клацання ЛКМ всередині його. · Виділення рядка – клацання ЛКМ ліворуч від нього. · Виділення речення – клацання ЛКМ при натиснутій клавіші < Ctrl >. · Виділення абзацу - подвійне клацання ЛКМ ліворуч від нього або потрійне клацання ЛКМ всередині його. · Будь-яке виділення текста в документі можна зняти, якщо клацнути ЛКМ на вільному місці екрана або натиснути на одну із клавішей керування курсором. · Крім виділення елементів тексту, текстовий процесор надає також можливість виділення прямокутного блока на екрані. Щоб почати таке виділення, треба установити текстовий курсор у потрібне місце (там буде один із кутів блока) і натиснути клавіши < Shift+Ctrl+F8 >. При цьому у рядку стану має з’явитись елемент КОЛ. Після цього для виділення достатньо клацнути ЛКМ в будь-якому іншому місці екрана (там буде протилежний кут блока). Для зняття виділення достатньо натиснути клавішу < Esc >. Якщо у рядку стану елемент КОЛ не з’явився, то виділення прямокутного блока на екрані текстовим процесором вважається неможливим. Виділені фрагменти текста можна вилучати, копіювати, вирізати, вставляти, перетягувати та накопичувати. · Вилучення виділеного фрагмента. Використовується команда Правка-Очистить або натискування клавіши < Delete >. · Копіювання виділеного фрагмента. Внаслідок виконання цієї операції фрагмент, залишаючись у тексті, потрапляє також і в буфер обміну. Використовується або команда Правка-Копировать, або натискування клавіш < Ctrl+C >, або натискування кнопки Копировать на панелі інструментів Стандартная, або функція Копировать із контекстного меню. · Вирізання виділеного фрагмента. Внаслідок виконання цієї операції фрагмент вилучається із текста і потрапляє в буфер обміну. Використовується або команда Правка-Вырезать, або натискування клавіш < Ctrl+Ч >, або натискування кнопки Вырезать на панелі інструментів Стандартная, або функція Вырезать із контекстного меню. · Вставка фрагмента із буфера обміну. Внаслідок виконання цієї операції фрагмент текста, залишаючись у буфері обміну, вставляється безпосередньо зліва від текстового курсора. Використовується або команда Правка-Вставить, або натискування клавіш < Ctrl+V >, або натискування кнопки Вставить на панелі інструментів Стандартная, або функція Вставить із контекстного меню. · Перетягування фрагмента. Виділений фрагмент можна перетягувати в будь-яке інше місце документа, навівши на нього вказівник миші і утримуючи ЛКМ у натиснутому стані. · Накопичення виділених фрагментів. Внаслідок виконання цієї операції черговий виділений фрагмент вилучається із текста і потрапляє в накопичувач. Для накопичення використовується натискування клавіш < Ctrl+F3 >. Об’єднані таким шляхом фрагменти можна вставити в текст документа одночасно, натиснувши клавіши < Shift+Ctrl+F3 >. При цьому одночасно відбувається очищення накопичувача. · Зміна регістру надрукованих символів. Внаслідок виконання цієї операції при неодноразовому натискуванні клавіш < Shift+F3 > у виділеному фрагменті великі літери замінюються малими та навпаки. · Використання багатофрагментного буфера обміну. Фактично буфер обміну може зберігати до 12 різних фрагментів текста. Для роботи з таким буфером існує спеціальна панель інструментів. Ця панель надає можливості копіювання у буфер чергового фрагмента, вставки із буфера в текст вибраного фрагмента, вставки із буфера в текст всіх фрагментів одночасно, а також очищення буфера. Вправа 2.5.3. Використання копіювання та вставки для редагування текста. Ø Створити новий документ. Ø Надрукувати такий текст: Ø Скопіювати певний фрагмент (подумайте, який) цього тексту у буфер обміну. Ø Відредагувати даний текст шляхом вставки із буфера скопійованого фрагмента так, щоб було отримано правильний текст Вправа 2.5.4. Використання багатофрагментного буфера для редагування текста. Ø Створити новий документ. Ø Отримати на екрані панель інструментів Буфер обмена. Ø Надрукувати такий текст: Ø Очистити багатофрагментний буфер обміну, натиснувши відповідну кнопку на панелі інструментів Буфер обмена. Ø Розмістити у багатофрагментному буфері обміну слова надрукованого тексту шляхом послідовного їх вирізання із надрукованого текста (спочатку виділити слово “ стогне ” і натиснути клавіши < Ctrl+Ч >, далі це ж саме зробити зі словом “ Дніпр ” і т.д.). Ø Відшукуючи потрібні слова у багатофрагментному буфері обміну, вставити їх в текст документа в правильному порядку. Не для будь-яких знаків, використовуваних в текстах, передбачені клавіши для їх друкування. Наприклад, це стосується символів грецького алфавіта. Текстовий процесор має чимало спеціальних засобів для друкування таких нестандартних символів. · Використання таблиці символів. Якщо виконати команду Вставка-Символ..., то на екрані виникне діалогове вікно Символ. Вибравши в цьому вікні вкладинку Символ, отримаємо можливість вибирати той чи інший шрифт із розгортуваного списка Шрифт:. У відповідності з вибором шрифта будемо отримувати ті чи інші набори символів, серед яких обов’язково знайдеться потрібний. Якщо друкування нестандартних символів використовується досить часто, то доцільно поповнити набір кнопок панелей інструментів на екрані додатковою кнопкою Добавить символ. · Використання гарячих клавіш. Текстовий процесор надає можливість призначати нестандартним символам певні комбінації клавіш (гарячі клавіши). Такий спосіб вважається найзручнішим, хоча буває важко знайти ще невикористану комбінацію клавіш. Комбінації клавіш можуть мати вигляд < Ctrl+? >, < Alt+? >, < Alt+Ctrl+? >, а також < Ctrl+?,? >, < Alt+?,? >, < Alt+Ctrl+?,? >, де символ “? ” означає будь-яку клавішу, натискувану або звичайним способом, або при утримуванні клавіши < Shift >. Комбінації клавіш призначаються шляхом виконання команди Вставка-Символ... з наступним натискуванням кнопки Клавиша… в діалоговому вікні Символ. · Використання засобів автозаміни. Метод використання гарячих клавіш має суттєвий недолік, який полягає в тому, що необхідно пам’ятати, якому символу яка комбінація відповідає. Використання мнемонічних знакосполучень разом із засобами автозаміни під час введення значно полегшує запам’ятовування способів друкування нестандартних символів. Мнемонічні знакосполучення для нестандартних символів призначаються шляхом виконання команди Вставка-Символ... з наступним натискуванням кнопки Автозамена… в діалоговому вікні Символ. · Таблиця спеціальних символів. З метою оформлення друкованого текста можуть використовуватись різноманітні спеціальні символи, в тому числі, тире різної довжини, нерозривний дефіс < Ctrl+_ >, який не розривається по різних рядках, нерозтягуваний пропуск < Ctrl+Shift+пропуск >, який не розтягується при вирівнюванні рядків абзацу по ширині, апостроф < Ctrl+є, є >, відкриваючі та закриваючі лапки тощо. Доступ то таблиці спеціальних символів можна отримати шляхом виконання команди Вставка-Символ... та наступним вибором вкладинки Специальные символы у діалоговому вікні Символ. Потрібний спеціальний символ можна вставити в текст за допомогою комбінації клавіш (якщо вона передбачена) або шляхом його відмітки з наступним натискуванням клавіш Вставить і Закрыть. Вправа 2.5.5. Використання таблиці символів при друкуванні текста “Довжина кола дорівнює 2pR.”. Ø Створити новий документ. Ø Поповнити перелік кнопок існуючих панелей інструментів кнопкою Добавить символ. Підказка: команда Вид-Панели инструментов-Настройка, вкладинка Команды діалогового вікна Настройка, у лівому підвікні Категории: шукати пункт Вставка, а у правому підвікні Команды: шукати пункт Символ…. Ø Звичайним способом надрукувати текст “Довжина кола дорівнює 2”. Ø Натискуванням кнопки Добавить символ поповненої панелі інструментів, отримати на екрані діалогове вікно Символ, в якому вибрати вкладинку Символ. Ø У розгортуваному списку Шрифт: вибрати шрифт Symbol і знайти в отриманому наборі знак p. Ø Відмітити знак p і натиснути спочатку клавішу Вставить, а потім клавішу Закрыть. Ø Додрукувати отриманий текст. Вправа 2.5.6. Самостійно використати таблицю символів при друкуванні текста “Швидкість хвилі обчислюється за формулою v=l× n.”. Вправа 2.5.7. Самостійно використати таблицю символів при друкуванні текста Підказка. В діалоговому вікні Символ вибрати шрифт Courier New, а у розгортуваному списку Набор: вибрати Символы рамок. Вправа 2.5.8. Використання гарячих клавіш при друкуванні текста “Сума кутів a+b.”. Ø Створити новий документ. Ø Звичайним способом надрукувати текст “Сума кутів ”. Ø Натискуванням кнопки Добавить символ поповненої панелі інструментів, отримати на екрані діалогове вікно Символ, в якому вибрати вкладинку Символ. Ø У розгортуваному списку Шрифт: вибрати шрифт Symbol, знайти в отриманому наборі символ a і відмітити його. Ø Шляхом натискування кнопки Клавиша… отримати діалогове вікно Настройка клавиатуры. Ø Натискуючи клавішу < Tab >, отримати курсор в полі Новое сочетание клавиш:. Ø Припустимо, що для символа a встановлено комбінацію клавіш < Alt+A > при використанні англійської мови друкування. Натискуємо спочатку ці клавіши, а потім клавішу Назначить. Ø Закриваємо вікна Настройка клавиатуры і Символ. Ø Аналогічно призначаємо для символа b комбінацію клавіш < Alt+B >. Ø Додруковуємо даний текст, натискуючи клавіши < Alt+A >, < +> і < Alt+B >. Вправа 2.5.9. Відомо, що при друкуванні україно-російськомовних текстів багато часу витрачається на перемикання мови друкування з російської на українську і навпаки. Справу можна покращити, якщо при використанні російської мови друкування призначити певні гарячі клавіши для друкування українських літер “ ї ”, “ Ї ”, “ є ” та “ Є ”. Реалізувати указане призначення комбінаціям клавіш < Ctrl+и >, < Ctrl+Shift+И >, < Ctrl+е > і < Ctrl+Shift+Е > відповідно. Вправа 2.5.10. Використання засобів автозаміни при друкуванні текста “Сума кутів a+b.”. Ø Створити новий документ. Ø Припустимо, що при використанні української мови друкування для символа a встановлено мнемонічне знакосполучення альфа, а для символа b - мнемонічне знакосполучення бета. Ø Натискуванням кнопки Добавить символ поповненої панелі інструментів, отримати на екрані діалогове вікно Символ, в якому вибрати вкладинку Символ. Ø У розгортуваному списку Шрифт: вибрати шрифт Symbol, знайти в отриманому наборі символ a і відмітити його. Ø Шляхом натискування кнопки Автозамена… отримати діалогове вікно Автозамена. Ø Надрукувати знакосполучення альфа в полі заменить: діалогового вікна Автозамена. Ø Встановити прапорець в рядку Заменять при вводе і натиснути кнопку Добавить. Ø Натиснути кнопку ОК у вікні Автозамена і закрити вікно Символ. Ø Аналогічно для символа b встановити мнемонічне знакосполучення бета. Ø Надрукувати “Сума кутів альфа+бета.”, після чого буде отримано заданий текст.
|
