Вимоги до нагрівальних приладів

 

Нагрівальним приладом називають пристрій для передачі тепла від теплоносія опалювальному помешканню. Опалювальні прилади за переважним способом тепловіддачі розділяють на три групи:

1. Радіаційні прилади, що передають випромінювання не менше 50% сумарного теплового потоку (панелі й випромінювачі).

2. Конвективно-радіаційні прилади, що передають конвекцією від 50 – 70% сумарного теплового потоку (секційні та панельні радіатори, напільні опалювальні панелі, гладкотрубні прилади).

3. Конвективні прилади, що передають конвекцією не менше 75% сумарного теплового потоку (конвектори та ребристі труби).

До нагрівальних приладів, установлених безпосередньо в опалювальних приміщеннях, подаються цілком визначені теплотехнічні, санітарно-гігієнічні, техніко-економічні, архітектурно-будівельні, монтажні та експлуатаційні вимоги.

Теплотехнічні вимоги зводяться до того, щоб нагрівальні прилади добре передавали тепло від теплоносія (води або пари) опалювальним приміщенням, тобто щоб коефіцієнт їх теплопередачі був якнайвищим. Величина цього коефіцієнта залежить від ряду факторів: різниці середньої температури теплоносія та температури повітря приміщення, розмірів і форми поверхні нагрівання, способу подачі й відводу води з приладу, кількості секцій у приладі та місця його установки, кількості води, що проходить через прилад тощо.

Крім того, технологія виготовлення нагрівальних приладів повинна забезпечувати можливість масового виробництва та секційність, що дозволяє компонувати прилад із необхідною площею поверхні нагрівання.

Критерієм для теплотехнічної та техніко-економічної оцінки металевих нагрівальних приладів є теплова напруга матеріалу, оцінювана кількістю теплової енергії, що віддається в приміщення протягом однієї години при різниці температур теплоносія та навколишнього повітря 1º С, віднесеної до 1 кг маси нагрівального приладу.

Розмір показника коливається в даний час від 0, 19 до 1, 6 Вт/(кг ∙ °С) для чавунних нагрівальних приладів. Чим більше теплова напруга металу нагрівального приладу, тим він вигідніший по витраті металу на його виготовлення.

Санітарно-гігієнічна оцінка нагрівального приладу полягає в оцінці конструктивного рішення приладу, що полегшує утримання його в чистоті, зручності регулювання тепловіддачі, долі передачі тепла випромінюванням. Крім того, повинна забезпечуватися доступність і зручність очищення простору усередині, за й під приладом. Температура поверхні приладів обмежується санітарно-гігієнічними вимогами. У приміщеннях з тривалим перебуванням людини вона не повинна бути вище 95°С, тому що за більш високої температури може бути суха сублімація осідаючого на приладах органічного пилу, що супроводжується виділенням шкідливих речовин, зокрема – окису вуглецю.

Архітектурно-будівельні вимоги до нагрівальних приладів включають забезпечення їх приємного зовнішнього вигляду, скорочення площі, яку вони займають. Прилади повинні бути достатньо компактними і відповідати інтер’єру помешкання.

Монтажні вимоги відбивають, насамперед, необхідність підвищення продуктивності праці під час виготовлення й монтажу нагрівальних приладів. Конструкція повинна мати мінімальну кількість місць з’єднання і забезпечувати просте приєднання до труб та кріплення до огороджень.

Експлуатаційні вимоги своєю метою ставлять забезпечення комфортних температурних умов в опалюваних приміщеннях незалежно від зміни зовнішніх умов. Ці вимоги стосуються регульованої теплової потужності опалювальних приладів, їхньої корозійної стійкості, гідравлічних характеристик, міцності.

Нагрівальні прилади повинні бути компактними, з легкодоступною, для огляду й очищення від пилу, поверхнею, форма й обробка приладів має відповідати призначенню приміщення. Із санітарно-гігієнічної точки зору бажано встановлювати прилади, в яких переважає передача тепла випромінюванням, тому що вони створюють кращі мікрокліматичні умови в приміщенні. Спосіб передачі тепла залежить від конструкції приладу та місця його установки.

Техніко-економічні вимоги до нагрівальних приладів:

1. Необхідно, щоб форма і конструкція приладу відповідали вимогам технології його масового виробництва.

2. Конструкція приладів повинна бути такою, щоб з окремих елементів можна було зібрати прилад з будь-якою поверхнею нагрівання.

3. Стінки приладу повинні бути міцні, паро- і водонепроникні.

4. Прилади повинні бути довговічними, зручними для монтажу та транспортування.

5. Витрата металу та вартість опалювальних приладів, віднесена до одиниці корисно переданого тепла, повинні бути найменшими.

Для підтримки в приміщенні нормативної температури необхідно, щоб кількість тепла, що віддається нагрівальними приладами, встановленими в приміщенні, відповідала розрахунковим тепловтратам приміщення.

Усім вказаним вимогам задовольняти одночасно важко. Цим пояснюється велике розмаїття видів і типів нагрівальних приладів.