Розрахунок собівартості системи, що проектується
Розрахунок має проводитись стосовно передбачуваних місць виробництва (підприємства – якщо це відомо). Якщо повністю розроблений технологічний процес виготовлення виробу, то виконується розрахунок його собівартості за наступними статтями витрат:
1.Основні матеріали, куповані вироби та напівфабрикати. 2.Паливо, енергія технологічні, 3.Заробітна плата основних робітників: -основна, -додаткова. 4.Відрахування на соціальні потреби. 5.Витрати на обслуговування обладнання. 6.Цехові витрати. 7.Общезаводські витрати. 8.Невиробничі витрати.
Розрахунок витрат на основні матеріали виконується за табл. 2,2, в якій матеріали групуються за окремими видами, марками та сортами із зазначенням одиниці вимірювання та загальної потреби матеріалу на виріб, що проектується. Вартість одиниці матеріалу дипломник визначає за ринковими цінами або за даними підприємства, на якому студент працює або проходить переддипломну практику. У тих випадках, коли невідомі норми витрати матеріалів, студент самостійно відповідно до конструкції пристрою й окремих вузлів визначає необхідну витрату матеріалів на пристрій, що проектується, у натуральних одиницях і в грошовому вираженні. При розрахунку витрат на основні матеріали слід урахувати транспортно-заготівельні витрати.
Таблиця 2.2. - Розрахунок вартості основних матеріалів.-
Витрати на куповані вироби та напівфабрикати розраховуються за табл. 2.3, разом із розрахунком транспортно-заготівельних витрат.
Таблиця 2.3. - Розрахунок вартості купованих виробів і напівфабрикатів
"Паливо технологічне" у собівартості враховується тоді, коли воно співставляється з іншими статтями витрат. Усереднено для апаратури автоматики його можна прийняти в розмірі 2-6% "Основної заробітної плати" основних виробничих робітників. Для розрахунку заробітної плати необхідні наступні дані: 1) перелік видів робіт з виготовлення виробу; 2) нормативна трудомісткість кожного виду робіт з виготовлення окремих вузлів, деталей і виробу в цілому; 3) тарифні розряди, що характеризують кваліфікації робіт; 4) тарифні сітки та тарифні ставки; 5) прийняті на виробничих дільницях системи оплати праці (відрядна, відрядно-преміальна, почасова і т.п.).
Відрядна заробітна плата розраховується на виріб, виходячи з нормативної трудомісткості (норм часу), технологічних операцій і відповідної кваліфікації робіт, тарифних ставок робітників-відрядників. Для визначення нормативної трудомісткості різних робіт з виготовлення виробу треба користуватися нормативами часу на виготовлення різних деталей, вузлів, збірку та налагодження усього виробу, існуючих на підприємстві, що випускає аналогічні пристрої. У випадку, якщо студент самостійно розробляє технологічний процес виготовлення виробів, визначення трудомісткості різних операцій, робіт має виконуватися методами технічного нормування з використанням збільшених нормативів часу на основні види робіт. Прямий основний відрядний заробіток робітника розраховується за формулою:
ЗПп =Cr Tн
де ЗПп - пряма заробітна плата робітника-відрядника на даній операції, грн/нат.од. Сг - тарифна ставка відрядника даного розряду робіт, грн/годину. Т- нормативна трудомісткість операцій, нормо-год. Розрахунок основної заробітної плати виробничих робітників може виконуватися на кожну деталь, вузол, що входять до виробу, з урахуванням згодом збірних, монтажних, регулюючих робіт, а також за всім виробом в цілому, тобто за окремими видами робіт. Якщо до виробу входить велика кількість деталей різних найменувань (що найчастіше зустрічається на практиці), то виконують збільшений розрахунок за всім виробом у цілому – за видами робіт. Для цього встановлюють перелік робіт, що входять до виготовлення виробу (токарні, слюсарні, збірні, налагоджувальні і т.д.), визначається середня тарифна ставка та кількість нормо-годин на виріб за кожним видом робіт. Потім розраховується відрядний заробіток основних виробничих робітників за кожним видом робіт. Іноді через неповну розробку технології виготовлення виробу неможливо визначити трудомісткість усіх видів робіт, а, маючи електричну та монтажну схеми, можна точно розрахувати лише трудомісткість монтажних робіт. Підсумкову трудомісткість виготовлення виробу можна розрахувати, скориставшись збільшеною структурою трудомісткості виготовлення виробів аналогічного призначення. Для деяких видів пристроїв, що проектуються, структура трудомісткості наведена в додатку Б. Підсумок отриманих результатів за всім переліком видів робіт дозволяє визначити заробітну плату за відрядними розцінками основних виробничих робітників, тобто тарифний фонд зарплати робітників-відрядників. Прямий основний заробіток почасових робітників визначається, виходячи з кількості необхідного робочого часу (чол.-год.) на один виріб і відповідної тарифної ставки почасових робітників. До додаткової зарплати основних виробничих робітників треба включати доплати по преміальних, відрядно-прогресивних системах, доплату бригадирам за незвільнене бригадирство, за працю в нічний час, у святкові дні, за навчання учнів.
Додаткова заробітна плата основних робітників може визначатися точним розрахунком по [Б] і збільшено. Розрахунок зарплати основних виробничих робітників зводиться до таблиці 2.4, 2.5.
При збільшеному розрахунку - додаткову заробітну плату взяти в процентному відношенні до основної. Потім визначаються відрахування на заробітну плату. Процент додаткової заробітної плати та відрахувань на заробітну плату беруться за підприємством-виготовлювачем виробу, що калькулюється. У середньому на підприємствах приладобудування додаткова зарплата складає 15÷30% від суми основної зарплати. Відрахування на заробітну плату складають 38 % від суми основної та додаткової заробітної плати (щорічно уточнюються).
Таблиця 2.4. - Розрахунок заробітної плати робітників (відрядні роботи)
Таблиця 2.5. - Розрахунок основної заробітної плати робітників (почасові роботи)
Витрати з обслуговування обладнання, цехові, загальнозаводські і позавиробничі відносяться на одиницю виробу збільшеним, непрямим шляхом: витрати з обслуговування обладнання, цехові, загальнозаводські - пропорційно основній заробітній платі, позавиробничі - пропорційно фабрично-заводській собівартості продукції. Коефіцієнти пропорційності беруться за заводом-виготовлювачем або в середньому за даними додатку В. Результати розрахунку собівартості виробу необхідно звести до табл. 2.6. При вирахуванні планової собівартості досвідних розробок спеціальних приладів, на замовлення в тих випадках, коли не надається повної конструктивної розробки приладу, пристрою, а також за відсутності вичерпних звітних і нормативних даних за аналогічними виробами, припускається користуватися методами наближених розрахунків.
Один з найчастіше використовуваних методів наближеного розрахунку собівартості пристрою, що проектується. В основі цього метода лежить ідентичність структури собівартості окремих груп. За розрахованою прямим шляхом величиною однієї з статей витрат знаходиться собівартість виробу, що проектується. Цей метод зазвичай використовується на стадії ескізного та технічного проектування для пристроїв, що мають велику питому вагу тієї статті калькуляції, вартість якої точно розраховується. Структура собівартості ряду радіоелектронних пристроїв наведена в додатку Г. Зміни за різними типами виробництва в додатку Д.
Та6лица2.6. - Калькуляція собівартості виробу
Продовження таблиці 2.6
|
