ТЕМА З ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРАВА ТА СИСТЕМА ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Поняття джерел інформаційного права. Інформаційне законодавство України як основа інформаційного права. Місце інформаційного законодавства в національній правовій системі України. Система інфорхмаційного законодавства. Класифікація нормативно-правових актів інформаційного законодавства. Закони як акти інформаційного законодавства, Перспективи розвитку інформаційного законодавства.

Ключові слова: джерела права, інформаг\ійне законодавство, інформаційно-правові норми, галузі інформаційного законодавства, система інформаційного законодавства, Закон України «Про інформацію», Інформаїіійнгш кодекс України.

Джерела інформаційного права є однією з основних і разом із тим малодосліджених категорій.

Поняття «джерела інформаційного права» вживається, базуючись на сформованому у національній теорії права розумінні його як офіційно-документальної форми вираження і закріплення правових норм, що йдуть від держави чи визнані нею і мають юридичне загальнообов'язкове значення. Чіткість визначення має суттєве значення насамперед для теоретичної розробки проблем інформаційного права.

Існує думка, що формально-юридичний підхід у розумінні змісту джерела права не розкриває сутності цієї юридичної категорії, спрощує її зміст¹. Тому навряд чи є потреба абсолютизувати офіційні форми вираження та закріплення змісту права у трактуванні джерел права.

Така особливість характерна і для джерел інформаційного права, оскільки їхня система складається не тільки з нормативно-правових актів, а ще й з окремих юридичних, техніко-правових норм (правил, стандартів тощо), міжнародних та внутрішніх договорів (наприклад, між засобами масової інформації щодо висвітлення певних питань), судової практики тощо.

¹ Теория государства и права: курс лекцій / под. ред. Н.И. Матузова, A.B. Малько. - М, 1997. - С. 329; Погорілко В. Джерела конституційного права України: поняття, види і система / В. Погорілко, В, Федоренко // Право України. - 2002. - № 3. -С. 8-16.

ІНФОРмшійНЕ право України

Зовнішню форму вираження інформаційного права, тобто стан його джерел, характеризує інформаційне законодавство, під яким на сьогодні можна розуміти:

сукупність нормативно-правовых актів, окремих норм (іноді їх називають інформаційно-правовими нормами), положень міжнародних договорів, які регулюють відносини, пов'язані з реалізацією конституційного права кожного на інформацію, зі здійсненням інформаційної діяльності у таких галузях, як: збирання, одержання, виробництво, поширення, зберігання тощо інформації; формуванням інформаційних ресурсів; наданням інформаційних послуг; фунщіону-ванням інформаційно-комуп'каційнга систем; захистом інформації від несанкціонованого доступу та ін.

У структурі національного інформаційного законодавства норми Конституції України (або конституційні інформаційно-правові норми), що встановлюють інформаційні права та свободи людини і громадянина, обов'язки відповідних державних органів щодо забезпечення надання певної інформації, встановлені Основним законом обмеження поширення інформації в державі та суспільстві та ін., які містяться насамперед у статтях 17, 32, 34 та інших, є фундаментальними в ієрархічній структурі відповідного законодавства.

Самостійну групу системи інформаційного законодавства становлять спеціальні Закони України, що врегульовують інформаційні відносини: «Про інформацію», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про радіочастотний ресурс», «Про телекомунікації», «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» та ін.

До системи інформаційного законодавства належать також норми міжнародно-правових актів, які встановлюють основоположні права людини, зокрема і право на інформацію (ст. 19 Загальної декларації прав людини, ст. 10 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст. 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права тощо), інформаційно-правові норми міжнародних актів, згоду на обов'язковість яких надала Верховна Рада України.

Окремі норми інших галузей права«наприклад, адміністративного, кримінального, комерційного, цивільного спрямовані на врегулювання інформаційних відносин.