Навчальний модуль– К.: Наукова думка, 1996. – 463с.
Навчальний модуль „Використання сучасних інформаційних технологій” Індустріально-педагогічний факультет (ІІ семестр) Змістовий модуль №6 «Створення Web-документів» Викладач: Алєксєєва Г.М. Змістовий модуль 6- «Створення Web-документів»
Створити web-сторінку з розповіддю про себе за зразками прикладів. Методичні вказівки щодо роботи з модулем Робота з модулем передбачає засвоєння лекційного матеріалу, участь у обговоренні питань під час семінарських занять, написання реферату (окремими студентами), самостійну роботу над окремими питаннями теми, модульний контроль у формі тестування. Після опрацювання цих тем, студент може отримати такі бали:
Лекція 1 Тема. Створення Web-документів План 1. Універсальна адреса ресурсу. 2. Мова розмітки гіпертексту (HTML). 3. Застосування мови HTML. 3.1. Структура документа HTML 3.2. Елементи HTML 3.3. Функціональні блокові елементи 3.4. Web-графіка 3.5. Форматування тексту Основна література
Універсальна адреса ресурсу Для того щоб одержати інформацію з Інтернету, необхідно знати адресу, за якою вона розташована. Універсальна адреса ресурсу (URL - Uniform Resourse Locator) — це адреса в системі World Wide Web, за допомогою якої однозначно визначається будь-який документ. У загальному випадку універсальна адреса ресурсу має наступний формат: протокол://комп'ютер/шлях Протокол є набором правил, відповідно до якого повинна відбуватися передача даних. Основним протоколом у системі World Wide Web є протокол HTTP (HyperText Trandfer Protocol) — протокол передачі гіпертексту, тому велика частина адресів починається в такий спосіб: http:// Проте, можуть бути використані й інші протоколи передачі даних, наприклад протокол передачі файлів — FTP (File Transfer Protocol) або протокол передачі даних у форматі Gopher. Тоді на перше місце в універсальній адресі ресурсу ставиться назва використовуваного протоколу. Наприклад: ftp:// або gopher:// Комп'ютер — це адреса сервера, з яким необхідно установити з'єднання. Можуть використовуватися як IP-адреса (кожен вузол мережі повинен мати свою унікальну адресу, ця адреса складається з чотирьох байтів, наприклад, 192.112.36.5), так і ім'я сервера в доменній системі імен. Наприклад: http://www.econ.pu.ru або ftp://194.85.120.66 Адреси більшої частини серверів у системі World Wide Web починаються з префікса www. Цей префікс використовується просто як зручне позначення того, що на даному комп'ютері запущений Web-сервер. Шлях являє собою точну вказівку місця розташування документа на Web-сервері. Це може бути назва директорії і файлу, як у наступному прикладі: http://www.econ.pu.ru/info/history/jubilee.htm Якщо ввести в рядку «адреса» броузера дану адресу, броузер установить зв'язок з комп'ютером www.econ.pu.ru за протоколом HTTP і запросить у нього документ із назвою jubilee.htm з каталогу /info/history. Остання частина універсальної адреси ресурсу може включати додаткову інформацію, що звичайно використовують для того, щоб передати Web-серверові параметри запиту користувача в інтерактивних сторінках, а також шлях і ім'я тієї програми на сервері, що цей запит буде обробляти. Наприклад: http://www.econ.pu.ru/sf/cgi - bin/main.bаt?оbject=teachers&id=1. Одержавши такий запит, Web-сервер спробує знайти програму main.bat у каталозі /sf/cgi-bin/, запустити її і передати їй параметри object і id з відповідними значеннями. У сучасних версіях броузерів немає необхідності вказувати ім'я протоколу на початку кожної адреси ресурсу. Якщо ім'я протоколу не зазначено, то броузер спробує самостійно визначити, який протокол необхідно використовувати. Якщо не зазначене ім'я файлу, а тільки каталог, у якому він повинний знаходитися, то користувачеві буде переданий файл, що адміністратор Web-сервера визначив як файл, переданий за замовчуванням. Звичайно таким є файл із назвою index.htm (index.html) або default.htm (default.html). Якщо в каталозі немає файлу за замовчуванням, то буде видане повідомлення про помилку. Для вказівки документів на тому самому сервері в HTML-документах часто використовується скорочене позначення, називане відносною адресою. Перед відправленням запиту на Web-сервер броузер перетворить відносна адреса в повний. Наприклад, якщо документ за адресою http://www.econ.pu.ru/info/index.htm містить посилання на документ history/jublilee.htm, те броузер перетворить це посилання в http://www.econ.pu.ru/info/history/jubilee.htm. Мова розмітки гіпертексту (HTML) Розміщення власних матеріалів в Інтернеті включає два етапи: підготовку матеріалів і їхню публікацію. Підготовка матеріалів складається в створенні документів, що мають формат, прийнятий в Інтернеті, тобто, Web-сторінок, написаних мовою HTML. Публікація матеріалів, тобто відкриття до них доступу, здійснюється після рішення організаційних питань, зв'язаних з одержанням дискового простору на Web-сервері для їхнього розміщення. HTML — це мова гіпертекстової розмітки, використовувана для кодування документів. Мова HTML являє собою набір команд, відповідно до яких броузер відображає вміст документа, команди HTML не відображаються. У мові HTML реалізований механізм гіпертекстових посилань, що забезпечує зв'язок одного документа з іншими. Ці документи можуть знаходитися на тім же сервері, що і сторінка, з яким на них робиться посилання, а можуть бути розміщені на іншому сервері. Команди в тексті HTML-документа називаються тегами. Автономні Web-документи використовують мову HTML (Hypertext Markup language - мова розмітки гіпертексту). Гіпертекст – це електронний документ, який містить гіперпосилання на інші документи. Гіпертекст, тобто розширений текст, включає додаткові елементи: ілюстрації, посилання, вставні об'єкти. Під розміткою розуміється використання спеціальних кодів, легко відокремлюваних від значеннєвого змісту документа і використовуваних для реалізації гіпертексту. Застосування цих кодів підкоряється строгим правилам, обумовленим специфікацією мови HTML. На початку HTML була дуже простою мовою. У 1994 році Міжнародна комісія зі стандартів Internet розробила стандарт HTML 2.0. Невдовзі розробників Web-сторінок почали турбувати його обмеження. Фірми Netscape та Microsoft ввели власні коди, які надавали ширші можливості в порівнянні з версією HTML 2.0. У жовтні 1994 року засновано Консорціум W3C – некомерційну організацію, ціллю якої є розробка і реалізація стандартів HTML та WWW. До неї належить 165 комерційних та академічних організацій, у тому числі такі гіганти, як Netscape та Microsoft. Очолює її засновник WWW – Тім Бернес Лі. Консорціум розробив стандарт HTML 3.0. Це було зроблено без участі фірм Netscape та Microsoft, тому цей стандарт і не був прийнятий. Тоді у травні 1996 року W3C розробив стандарт HTML 3.2, в вже було включено більшість додаткових кодів, введених фірмами Netscape та Microsoft. Сьогодні розробниками використовується HTML 4.0, робочий варіант якої було прийнято 8 червня 1997 року. Особливість опису документа засобами мови HTML зв'язана з принциповою неможливістю досягнення абсолютної точності відтворення вихідного документа. Передбачається, що документ буде широко доступний в Інтернету, і тому невідомо, як буде організоване його відтворення. Документ може бути представлений на графічному екрані, виведений у чисто текстовому виді або просто «прочитаний» програмою синтезу мови. Розмітка HTML у всіх цих випадках повинна бути прийнята в увагу. Тому мова HTML призначена не для форматування документа, а для його функціональної розмітки. Наприклад, документи звичайно починаються з заголовків. Властивість частини документа «бути заголовком» - це не особливість форматування документа, а характеристика його змісту. Конкретний засіб відображення документа (броузер) вибирає свій спосіб представлення частини документа, описаної як заголовок. Керуючі конструкції мови HTML називаються тегами і вставляються безпосередньо в текст документа. Усі теги полягають у кутові дужки <...>. Відразу після відкриваючої дужки міститься ключове слово, що визначає тег, наприклад <DIV>. Теги HTML бувають парними і непарними. Непарні теги впливають на весь документ або визначають разовий ефект у місці своєї появи. При використанні парних тегів у документ додаються відкриваючий і закриваючий теги, що впливають на частину документа, укладену між ними. Закриваючий тег відрізняється від відкриваючою наявністю символу «/» (коса риса) перед ключовим словом (</DIV>). Закриття парних тегів виконується так, щоб дотримувалися правила вкладення. <В> <І> На цей текст впливають два тега</І></B> Ефект застосування тегу може видозмінюватися шляхом додавання атрибутів. У парних тегах атрибути додаються тільки до відкриваючого тегу. Атрибути являють собою додаткові ключові слова, відокремлювані від ключового слова, що визначає тег, і від інших атрибутів пробілами і розташовувані до завершального тег символу «>». Спосіб застосування деяких атрибутів вимагає вказівки значення атрибута. Значення атрибута відокремлюється від ключового слова атрибута символом «=» (знак рівності) і поміщується у лапки. <Н1 ALIGN="LEFT"> Визначення HTML як мови розмітки ґрунтується на тім, що при видаленні з документа всіх тегів виходить текстовий документ, зовсім еквівалентний по змісту вихідному гіпертекстовому документові. Таким чином, при відображенні документа HTML самі теги не відображаються, але впливають на спосіб відображення іншої частини документа. Якщо говорити про створення документів HTML, то можна уявити собі два способи їхнього формування. Перший складається з розмітки існуючих (або створюваного) документа вручну. При цьому автор або редактор додає в документ теги розмітки. Цю роботу можна виконувати в текстовому редакторі або редакторі HTML, що має спеціальні елементи керування для спрощення введення тегів. В обох цих випадках робота ведеться засобами мови HTML, і людина, що виконує цю роботу, повинний знати і вміти застосовувати ця мова. Принципи іншого підходу можна зрозуміти на основі вивчення роботи текстових процесорів. Інформацію про форматування документа також можна розглядати як «розмітку», що додається у форматуємий документ. Однак для використання текстового процесора не потрібно ніяких знань про формат документа і «мові розмітки»: зміни, відображувані на екрані, вносяться в документ автоматично. Такий принцип відповідності екранного зображення реальному одержав назву WYSIWYG (від англійського What You See Is What You Get — Що бачите, те й одержуєте). Найпростіший редактор WYSIWYG для мови HTML, FrontPage Express, входить до складу операційної системи Windows 98. Перший спосіб дозволяє створювати більш універсальні, більш якісні і більш різноманітні документи. Другий спосіб простіше освоїти, тому що він не вимагає знання мови HTML. Однак у цьому випадку використовуються засоби форматування замість засобів опису, що може іноді приводити до небажаних наслідків. Процес створення Web-документів те саме що програмування і так само піддане помилкам. Незалежно від того, яким способом створюється документ, варто регулярно перевіряти його відповідність задумові, переглядаючи його в різних броузерах. Для художньої оцінки сторінки, що виходить, варто звернутися до незалежної думки.
|
