Сутність, значення і задачі матеріально-технічного забезпечення і збуту продукції

 

Щоб процес виробництва здійснювався безупинно, підприємства повинні регулярно одержувати сировину, матеріали, паливо, тару, запасні частини, устаткування й інші матеріальні ресурси, тобто постачання зв'язане з початковою стадією виробничого циклу. З іншого боку, підприємства виступають як постачальники своєї продукції, тобто заключним етапом виробництва є збут продукції.

Розходження в змісті і предметі постачання і збуту привели до створення на підприємствах відособлених один від одного структурних підрозділів: відділу постачання і відділу збуту. Постачання забезпечує матеріальну основу для виготовлення продукції - предмета збуту, а збут створює передумови для постачання а значить повторення процесу. На отримані від реалізації продукції кошти підприємство здобуває потрібні для виробництва сировину, матеріали, напівфабрикати й інші матеріальні ресурси.

Таким чином, постачання на підприємствах являє собою раціонально організоване забезпечення виробництва знаряддями і предметами праці. Воно включає організаційно-економічні заходи щодо виявлення потреб у матеріально-технічних ресурсах, своєчасному їх завезенню, збереженню й ощадливому використанню, регулюванню матеріальних запасів, підготовці матеріалів до виробничого споживання, доставка у цехи, на ділянки і робочі місця.

Збут - це форма розподілу і обертання продуктів праці, що включає операції по виявленню попиту на виробляєму підприємством продукцію, установлення договірних зв'язків зі споживачами, планування і здійснення постачань і перевезень продукції відповідно до укладених договорів, складування і збереження готової продукції на складах, пакування, навантаження і доставка в місце відправлення (з/д станції, порти, пристані), організація реклами виробленої і знову освоюваної продукції, надання технічної і консультаційної допомоги споживачам у її використанні, обслуговуванні і ремонті.

На першій стадії управлінські функції зв'язані з матеріально-технічним забезпеченням виробництва, а на, третій - з реалізацією готової продукції. В умовах товарного виробництва вони зв'язані з діяльністю підприємства, що одержала назву комерційної, тобто торгової.

Отже, під комерційною діяльністю підприємства розуміються всі торгові операції по придбанню необхідних матеріально-технічних ресурсів і реалізації виробленої продукції.

Комерційна діяльність впливає на ефективність діяльності підприємства і практично впливає на всі основні показники роботи підприємства.

 

9.2. Концепція комерційної діяльності підприємства на ринку засобів виробництва

 

Донедавна реалізація засобів виробництва здійснювалася в основному у формі централізованого матеріально-технічного постачання, тобто шляхом строгого фондованого розподілу засобів виробництва між споживачами з обов'язковим прикріпленням підприємств споживачів до визначених підприємств - виготовлювачів.

В умовах реформи виникла необхідність переходу на оптову торгівлю засобами виробництва. Організація такої торгівлі припускає наявність ринку засобів виробництва.

Ринок - це сфера товарного і грошового обігу, тобто сукупність актів купівлі-продажу, економічних відносин між продавцями (виготовлювачами) і покупцями (споживачами) товарів.

Головними функціями ринку в даній ситуації є:

· реалізація продукції виробничо-технічного призначення. Ринок, таким чином, забезпечує своєчасне надходження для задоволення платоспроможних підприємств, а також приватних підприємців матеріально-технічних ресурсів, необхідних для відшкодування спожитих засобів виробництва, створюючи тим самим умови для розширення масштабів виробничої діяльності підприємств;

· відшкодування вартості зроблених і доставлених на ринок товарів. За допомогою цієї функції ринок не тільки сприяє відшкодуванню витрат виробництва, але і реалізує додатковий продукт, тобто забезпечує можливість роботи підприємств в умовах самофінансування.

Ці функції ринок може успішно виконувати за певних умов:

· подолання в економіці великих деформацій і диспропорцій;

· забезпечення матеріально-фінансової збалансованості економіки;

· подолання монополізму;

· створення економічного механізму стимулювання виробників, що спонукує змінювати обсяг і структуру виробництва відповідно до вимог ринку;

· установлення гнучких цін, що сприяють підтримці збалансованості попиту та пропозиції;

· наявність необхідної інфраструктури - оптової ланки з розгалуженою мережею торгових підприємств, оптових і фірмових магазинів, фондових і товарних бірж, інформаційно-комерційних центрів;

· можливість вільного виходу підприємств на зовнішній ринок, забезпечення повної конвертованості вітчизняної валюти, використання світових стандартів;

· наявність фахівців, що володіють умінням ефективно вести торгові справи.

Ринок засобів виробництва виконує регулюючу функцію в економіці, але у свою чергу він має потребу в регулюванні з боку держави. Регулювання попиту та пропозиції на ринку можна здійснювати як прямим методом шляхом розміщення держзамовлень на стратегічно важливі і пріоритетні види продукції, так і непрямим. Регуляторами непрямого впливу на ринок є податки, дисконтні ставки банківського відсотка, граничні рівні цін, антимонопольні акти, закони про конкуренцію, акціонерні товариства і т.д.

Створення ринку засобів виробництва розширює границі комерційної діяльності підприємств, наповняє її новим змістом. Обсяги, номенклатура, споживчі властивості продукції, що випускається, визначаються виходячи з конкретного попиту. Тому особлива увага приділяється виявленню поточних і перспективних потреб ринку, швидкому і гнучкому регулюванню на зміни його кон'юнктури, створенню розвинутої системи комерційної інформації, забезпеченню належного до- і післяпродажного обслуговування клієнтів.

Багато підприємств основують свою діяльність на концепції маркетингу - це орієнтована на споживача, інтегрована цільова філософія підприємства.

В даний час економісти розходяться у визначенні маркетингу. Однак головним є його орієнтація на споживача.