Основні характеристики трьох стадій історії людства
Для індустріального суспільства провідним був принцип невтручання держави в економічний розвиток (laissezfaire), який мав регулюватися переважно ринком. У такому типі суспільства держава мала дбати про недоторканність приватної власності на засоби виробництва, свободу економічного вибору, конкуренції, а також основні напрями міжнародних відносин тощо. З часом у межах ще індустріального суспільства поволі відбувається розвиток і такої функції держави, як протидія монополізації виробництва і послуг, яка знаходить прояв у створенні державного антимонопольного законодавства й відповідних структур контролю за його дотриманням. Перехід до формування постіндустріального суспільства ступенево змінює уявлення про функції державної влади та напрями і зміст її економічної політики. Влада поступово втрачає свій суспільний характер в умовах, коли стара приватна власність на засоби виробництва змінюється новою власністю — на інформацію і знання. Посилюється і стає дедалі активнішим соціальне регулювання. У цілому це призводить до перерозподілу й дифузії влади; у виробленні й ухваленні управлінських рішень участь тепер беруть зазвичай три суб’єкти: 1) держава; 2) спільноти й соціальні групи людей та їхні громадські організації; 3) окремі громадяни. Тенденція до зростання ваги й ролі середньої ланки — соціальних спільнот і їхніх організацій — дістала назву «ком’юнітаризації» (від англ. community — спільнота, громада) і часто аналізується в західній науковій літературі. Відбуваються зміни і щодо поняття демократія: якщо раніше основним принципом демократії була влада більшості, то тепер вважається, що й меншість (різноманітні групи меншин) має бути повноправним суб’єктом політики — тобто поняття демократії поглиблюється за змістом і розширюється просторово, передбачаючи прилучення до активної політичної діяльності нетрадиційних соціальних діючих осіб.
4.Структура суспільства. Щоб якісно представити соціальну структуру суспільства, оберемо з багатьох визначень суспільства наступне: Суспільство – це організована система взаємодіючих підсистем і їх елементів, соціальні зв‘язки в середині яких детермінуються статусно-рольовими позиціями та відповідними культурними взірцями, а поза межами утворень – специфікою виду діяльності. Всі соціальні підсистеми суспільства взаємопов‘язані між собою, наділені відповідною структурою, виконують певну функцію та зумовлюють функціонування певного типу суспільства. В цьому визначенні чітко можна простежити дві локації у організації суспільства: 1. Структурна (складається із соціальних суб’єктів: індивідів, груп, організацій, інститутів, описаних у визначенні як підсистеми та їх елементи) і 2. Диспозиційна (складається із особливих соціальних явищ, що поєднують ці структури – у визначенні вказані як статусно-рольові позиції, культурні взірці, специфіка виду діяльності тощо).
|
