Охарактеризуйте основні форми господарств Давньої Греції та їх відображення в економічній думці.

Основними сільськогосподарськими культурами тут були зернові, оливки, виноград. Використовували плуг зі залізним наральником. Домашня промисловість переростала в ремесло. Панувала натуральна форма господарства. Обмін розвивався повільно, мав міновий характер. Для рабства характерний патріархальний устрій. У господарствах родової знаті працювали наймані поденщики-фети. Таким чином, сформувалися передумови нового економічного піднесення.

Економічна думка Стародавньої Греції досягла найвищого розвитку у працях видатних мислителів Ксенофонта, Платона, Арістотеля. Предметом їх дослідження було приватне господарство (мікро-рівень), доведення "переваг" натурального господарства та "природного" характеру рабовласництва.

Давньогрецький філософ, воєначальник і державний діяч Ксенофонт Афінський (430-355 до н. е.) свої економічні погляди виклав у працях "Ойкономія" ("Про домашнє господарство") та "Про доходи", в яких сформував власне уявлення про правила ведення господарства як науку "економікос". Під господарством він розумів управління майном, а під майном все, що корисне людині. У своїх творах Ксенофонт:o писав про природність поділу праці на фізичну та розумову (з функціями нагляду та управління), значення спеціалізації у поліпшенні якості продукції та збільшенні виробництва, взаємозв'язок між ступенем поділу праці та товарно-грошовими відносинами;o основною галуззю господарства вважав землеробство, яке є джерелом добробуту, протиставляв його промисловості, село - місту. Стверджував, що раціональне ведення домашнього господарства є джерелом збагачення, а для цього необхідно "жити так, щоб залишався надлишок";o одним з перших звернув увагу на дві властивості будь-якого товару: корисність (споживна вартість) і здатність до обміну (мінова вартість);o визнавав гроші як результат угоди між людьми, необхідний засіб обігу та нагромадження. Пропонував постійно накопичувати гроші на випадок війни, для розширення панівного на той час натурального виробництва. Засуджував лихварський капітал;o зазначав, що завданням економічної політики держави є організація праці, розширення зовнішньої торгівлі, збільшення державної скарбниці.

Економічні ідеї філософа і громадського діяча Платона (427- 347 рр. до н. е.) знайшли яскраве відображення у творах "Держава" і "Закони". У праці "Держава" він запропонував проект суспільного устрою "ідеальної держави". Вихідною тезою було твердження, що основою суспільного розвитку є нездолана нерівність людей, природною основою та принципом побудови держави - поділ праці. На думку Платона, ідеальна держава повинна будуватися на трьох основах людської душі (розумі, мужності та стриманості), трьох основах держави (злагоді, захисті, діловитості) і з огляду на три стани суспільства (правителів, воїнів та виробників, землеробів, ремісників, дрібних торговців). Кожен стан має права та обов'язки, суворо регламентовані державою. Раби як власність вільних громадян або живе знаряддя праці не становили жодного суспільного класу в суспільстві. Основою господарського розвитку є землеробство і натуральне господарство. Розвиток ремесла і дрібної торгівлі, які є працею негреків, регламентує держава. Платон визнавав необхідність обміну продуктами праці та грошового обігу, виконання грошима функцій міри вартості та засобу обігу, поставив питання про можливість державного регулювання цін.

У праці "Закони" Платон протиставляв "ідеальний" і "негативний" типи суспільства залежно від поведінки людей, їх матеріальних турбот і стимулів. Виступав за верховну власність держави на землю, розподіл земель і відродження дрібного селянства на основі володіння та користування, колонізацію для зменшення класових суперечностей, заборону продажу земельних наділів, поділ населення на класи, призначення на посади та стягнення податків залежно від матеріального стану, державне регулювання виробництва і розподілу, регламентацію асортименту товарів, встановлення меж коливання цін. Філософ орієнтувався на спартанський тип господарства, пропонуючи ліквідувати полісну демократію, обмежити права вільного населення, сформулював правила работоргівлі, виступав проти лихварства та продажу товарів у кредит.

Найвидатнішим представником економічної античної думки є учень Платона філософ Арістотель. Аристотель вбачає центр господарського життя у домашньому (родинно­му) господарстві, яке має забезпечувати себе майже всім необхідним, а те, що не вистачило, можна отримати через «справедливий обмін» з сусідами. Свою науку про господарство він ділить на дві частини — власне економі­ку та хрематистику. Економіка — це природна господарська діяльність, спрямована на отримання необхідних для життя продуктів, споживчих цін­ностей. Вона включає обмін, але лише для задоволення особистих, власних потреб. Межі такої діяльності також є природними: розумне особисте спо­живання людини. Хрематистика ж — це мистецтво наживати багатство.

Аристотель підкреслює, що діяльність, спрямо­вана на надбання господарських благ, є частиною домашнього господарст­ва, для якого необхідними є предмети, зручні для зберігання, потрібні у побуті як суспільному, так і сімейному. Ці предмети, мабуть, і складають дійсне багатство.Він виправдовує існування рабства, стверджуючи, що його природа лежить в обмеженості можливостей людей. Мислитель вважає, що оскільки у домаш­ньому господарстві існує багато занять, які вимагають простої механічної праці, то природа мудро вчинила, створивши рабів. Самою природою одні люди призначені для того, щоб керувати, а інші — щоб бути підпорядко­ваними. Він бачить психологічну основу рабства у тому, що є люди, яким вигідно бути рабами, вигідно, щоб ними керували, як і такі люди, яким ви­гідно керувати рабами.