Проаналізуйте особливості форм господарств на етапі утвердження мануфактурного виробництва в країнах Західної Європи та українських землях.

Еволюція ринкового господарства в країнах Європи та українських землях пов'язана з мануфактурним виробниц­твомяк більш прогресивною й адекватною досягнутому рів­ню розвитку продуктивних сил формою організації вироб­ництва

Із сере­довища заможних майстрів, купців і дрібних фінансистів форму­ється прошарок мануфактурників — власників великих майсте­рень, не зайнятих фізичною працею, які є капіталістами. А дрібні ремісники поступово втрачають незалежність і право власності спочатку на вироби, а потім і на саме господарство та знаряддя виробництва. Паломництво, або «розсіяна» мануфактура(ґрунтувалася на сільських промислах і дрібному ремеслі,ремісники-надомники з ткого виробництва,не зважаючи на свою просторову відособленість,були пов*язані поділом праці:одні робили з сировини напівфабрикат,інші доводили його до необхідного стану), одер­жало особливо бурхливий розвиток там, де були слабкі цехові об­меження. А цехові майстри, збільшуючи масштаби свого вироб­ництва і ступінь поділу праці, створювали централізовані ману­фактури(характеризувалася територіальною єдністю виробництва й утвердилася в другій половині 17 ст.Була поширена передусім в тих галузях виробництва,де технологічний процес вимагав спільної праці десятків і авіть сотень робітників,які виконували різні операції). Особливо ефективні мануфактури були в галузях із до­рогими, складними засобами виробництва і стійкого масового збу­ту: видобувній, збройній, суднобудівній, друкарській, ткацькій.Також мала місце змішана мануфактура – передбачала поєдання основних рис розсіяної та централізованої мануфактур,коли початкова обробка здійснювалася надомниками,а основна – у майстернях мануфактурного типу.

Мануфактурне виробництво в Україні мало свої особ­ливості. Основними видами мануфактур, що існували в українсь­ких землях, були кріпосна та капіталістична мануфактури. До кріпосної мануфактури належать:

— вотчинна мануфактура (підприємство, базоване на приму­совій праці, що виникає з XVII ст. у великих маєтках-вотчин Російської імперії; в основному займається переробкою сирови­ни, що виробляється в маєтку); в Україні до вотчинної мануфак­тури відносять суконну та цукрову мануфактури;

— посесійна мануфактура (виникає у XVIII ст., в період прав­ління Петра І; передбачає умовне володіння, використовує при­мусову працю приписних робітників); найбільшого поширення
набула в галузях важкої індустрії.

До капіталістичної мануфактури належали:

— купецька мануфактура (виникає в України в XVII ст., базу­ється на вільнонайманій праці, як правило, належить представни­кам III стану — купцям);

- селянська мануфактура (підприємство, засноване заможним селянством); виростає, як правило, із селянських кустарних промислів, використовує вільнонайману працю.

Розвиток ремесла, його подальша спеціалізація, поява ману­фактур посилювали територіальний поділ праці, що в свою чергу стимулювало розширення внутрішнього ринку. Збільшилася кіль­кість торгів та ярмарків. Міцніли й економічні зв'язки України із зовнішнім світом: з Західною Європою, Росією, Сходом. Проте умови для торгівлі були дуже важкими. Економічна політика польського уряду захищала передусім інтереси шляхти і завдава­ла великої шкоди розвиткові української вітчизняної промисло­вості, затримувала загальний економічний розвиток

З середини ХVIIст. мануфактура стає розвинутою формою простого товарного виробництва, охоплюючи дедалі більшу кількість випуску това­рів. Об’єднання робітників в одному приміщенні давало можливість провес­ти між ними детальний поділ праці, удосконалити технологію, робочі ін­струменти і засоби праці, що підготувало перехід до машинної техніки у період промислового перевороту. Зазначимо, що поділ праці був першим кроком до підвищення продуктивності виробництва. Цехові ремісники часто не витримували конкуренції з мануфактурами і розорялися. В той же час в промисловості зберігалися ремесла і дрібне товарне виробництво.