Глава 19. Інформаційно-психологічна війна в міждержавних конфліктах

Цілі і завдання інформаційно-психологічної війни (за Г. Г. Почепцовим)

Психологічна війна сьогодні виступає інструментом боротьби в конфліктах на різних рівнях. Цей інструмент став широко використовуватися в останні роки. Якщо раніше в основному його застосування було прерогативою держав різних соціальних систем в боротьбі один проти одного, то сьогодні психологічна війна взята на озброєння політичними силами, терористичними організаціями та ін. Сам термін вперше був ужитий британським істориком Дж. Фуллером в 1920 р.

Психологічна війна - планове використання пропаганди та іншої діяльності для надання впливу на мислення, почуття і поведінку ворожих, нейтральних і дружніх груп населення іноземних держав, щоб тим самим сприяти здійсненню цілей своєї національної політики.

Аналіз вітчизняних і зарубіжних джерел, проведений Г. Г. Почепцовим, дозволив виділити ряд істотних моментів в цій проблемі.

В якості цілей інформаційно-психологічна війна бачить два класи об'єктів. Це сучасні комп'ютерні мережі та інформаційні системи, індивідуальне і масову свідомість.

Завдання, по У. Швартоу, можна звести в три класи:

Ідивідуально - інформаційна війна проти особистості, куди відносяться і можливі маніпуляції з зберігається в комп'ютерах різноманітною інформацією про індивідах.

Організаційні - інформаційна війна на рівні організації (яку сучасну компанію легко вивести з ладу за допомогою атаки на її інформаційну систему).

Глобальні - глобальна інформаційна війна відображає найвищий державний і міждержавний рівень.

Звернемо увагу на оцінку уявлень російських аналітиків з даної проблеми, яка проводиться в деяких закордонних джерелах:

□ інформаційні ресурси вимагають тієї ж захисту, що і ядерна зброя;

□ інформаційні ресурси порушують рівність сил, тобто цей параметр значущий при визначенні паритету;

□ інформаційні операції менш помітні у своєму початковому періоді, що утрудняє адекватну оцінку початку інформаційної атаки;

□ інформаційні операції не завдають екологічної шкоди, тобто вони переважніше зброї масового ураження;

□ інформаційні операції можуть призводити до руйнування економічної системи, наприклад виснаження економіки СРСР у військовому змаганні із Заходом, програному в при активному використанні інформаційних операцій;

□ інформаційні операції можуть бути спрямовані на ослаблення національного духу;

□ інформаційні операції можуть призводити влади до невірних рішень, створюючи неадекватне уявлення про дійсність чи порушуючи цикли прийняття рішень;

□ інформаційні операції та технології істотним чином збільшують ефективність збройних сил.

Інформаційно-психологічна війна США проти СРСР (1948-1991 рр..)

У березні 1946 р. лідер англійських торі У. Черчілль у своєму знаменитому виступі в Фултоні (США) надав нового звучання поняттю «психологічна війна». Широкій громадськості це явище стало відоме під назвою «холодної війни». Таким чином, психологічна війна остаточно зімкнулась з державною політикою. Як правило, дане поняття в широкому сенсі використовується в контексті військових теорій, різних військово-стратегічних концепцій. Цим особливо підкреслюється її значення серед різних матеріальних і духовних чинників ведення війни. Більш поширеним є тлумачення цього поняття у вузькому сенсі, яке передбачає вплив на область суспільної психології. Як показує практика, результати такого впливу носять виключно руйнівний характер. Найбільш яскравий приклад - наслідки психологічної війни для СРСР.

Кращим коментарем до наслідків інформаційно-психологічної війни служить цитата А. Даллеса, директора ЦРУ (1953-1961):

«Закінчиться війна, все якось владнається, влаштується. І ми кинемо все, що маємо, - все золото, всю матеріальну міць на обдурення і обдурення людей... Людський мозок, свідомість людей здатні до зміни. Посіявши там хаос, ми непомітно підмінимо їх цінності на фальшиві і змусимо їх у ці фальшиві цінності вірити. Як? Ми знайдемо своїх однодумців, своїх союзників в самій Росії. Епізод за епізодом розігруватиметься грандіозна за своїм масштабом трагедія загибелі самого непокірного народу, остаточного, необоротного згасання його самосвідомості...»

З літератури і мистецтва, наприклад, ми поступово витравимо їх соціальну сутність, відучимо художників, відіб'ємо у них охоту займатися зображенням... дослідженням тих процесів, які відбуваються в глибинах народних мас. Література, театри, кіно - все буде зображувати й прославляти самі низинні людські почуття... Ми будемо всіляко підтримувати і піднімати так званих художників, які стануть насаджувати і втовкмачувати в людську свідомість культ сексу, насильства, садизму, зради - словом, всякої аморальності... В управлінні державою ми створимо хаос і плутанину. Ми будемо непомітно, але активно й постійно сприяти самодурству чиновників, хабарників, безпринципності. Бюрократизм і тяганина будуть зводитися в чесноту... Чесність і порядність будуть висміювати і нікому не стануть потрібні, перетворяться на пережиток минулого. Хамство і нахабство, брехня і обман, пияцтво і наркоманія, тваринний страх один перед одним і безсоромність, зрадництво... націоналізм і ворожнечу народів, насамперед ворожнечу і ненависть до російського народу, - все це ми будемо спритно і непомітно культивувати, все це розквітне махровим цвітом... І лише небагато, дуже небагато здогадуватися або навіть розуміти, що відбувається. Але таких людей ми поставимо в безпорадне положення, перетворимо на посміховисько, знайдемо спосіб їх оббрехати і оголосити покидьками суспільства (курс. авторів). Будемо виривати духовне коріння, опошляти і знищувати основи духовної моральності. Ми будемо розхитувати таким чином покоління за поколінням. Будемо братися за людей з дитячих, юнацьких років, головну ставку робитимемо на молодь, станемо розкладати, розбещувати, розтлівати її. Ми зробимо з них циніків, космополітів».

Інформаційно-психологічна війна США проти Росії (1991р. - теперішній час)

3. Бжезинський (2002): «Розпад наприкінці 1991 року найбільшого по території держави у світі сприяв утворенню" чорної діри "в самому центрі Євразії. Це схоже на те, як якщо б центральну і важливу в геополітичному відношенні частина суші стерли з карти Землі».

Як зазначають В. А. Лисичкин і Л. А. Шелепін, на початку 1990-х рр.. США в результаті інформаційно-психологічної війни проти СРСР досягли своїх цілей. Який прийшов до влади уряд Клінтона стояло перед стратегічним вибором. Він був зроблений на користь інформаційної війни за тотальне світове панування. Ця війна розрахована на багато років вперед. Боротьба за ресурси і землі Росії, за її розчленування і знищення більшої частини населення входить складовою частиною в цю нову війну, хоча в певному сенсі вона є прямим продовженням старої інформаційно-психологічної війни проти СРСР.

Специфіка нової інформаційної війни полягає в її комбінованому характері.

Перший напрямок - вплив на свідомість людини, в результаті якого він здійснював би потрібні дії. Результативний досвід впливу на свідомість, маніпулювання ним, придбаний політиками, спецслужбами та іншими фахівцями, величезний. Реалізація його здійснюється через призначені саме для цієї мети організації, через засоби масової інформації та ін

Другий напрямок - використання зброї точного ураження, заснованого на інформаційних, комп'ютерних технологіях. Розташовуючи їм, можна фізично знищувати людей, які з тих чи інших причин не підкоряються диктату. Дана зброя може діяти здалеку, без втрат зі свого боку, за допомогою простого натискання кнопки, вселяючи почуття беззахисності і страху. Приклади - Ірак, Югославія та ін

Третій напрямок - використання в руйнівних цілях величезних фінансових коштів, зосереджених у США. Зазвичай в таких випадках гроші стають зручним засобом не тільки для вирішення завдання досягнення економічної залежності тієї чи іншої держави, але і для породження утриманства, бажання «дорожче продатися» у політичних еліт та пересічних громадян.

Сучасні джерела загроз інформаційної безпеки Росії (по І. Н. Панаріну, Л. Г. Панарін)

В умовах безперервної психологічної війни буде несправедливим говорити про неї лише як про підступи ззовні. Безумовно, відповідний вплив виявлялося і буде надаватися в перспективі. Однак треба визнати, що інформаційний вплив грунтується не тільки на помилкових даних, а часто використовує дійсно наявні недоліки, суперечності і т. п. Тому мало лише знати про цілі психологічної війни. Завданням держави стає його інформаційна безпека. На порядок денний висуваються аналіз можливостей щодо протидії негативному впливу, система конкретних заходів, аналіз їх успішності. Першим кроком буде пошук внутрішніх джерел, що несуть в собі загрозу інформаційній безпеці.

Виділяють такі основні внутрішні джерела загроз інформаційної безпеки Росії:

□ критичний стан вітчизняних галузей промисловості;

□ несприятлива криміногенна обстановка, яка супроводжується тенденціями зрощування державних і кримінальних структур в інформаційній сфері, отримання кримінальними структурами доступу до конфіденційної інформації, посилення впливу організованої злочинності на життя суспільства;

□ зниження ступеня захищеності законних інтересів громадян, суспільства і держави в інформаційній сфері;

□ недостатня координація діяльності федеральних органів державної влади, органів державної влади суб'єктів Російської Федерації з формування та реалізації єдиної державної політики в галузі забезпечення інформаційної безпеки Російської Федерації;

□ недостатня розробленість нормативної правової бази, що регулює відносини в інформаційній сфері, а також недостатня правозастосовна практика;

□ нерозвиненість інститутів громадянського суспільства і недостатній державний контроль за розвитком інформаційного ринку Росії;

□ недостатнє фінансування заходів щодо забезпечення інформаційної безпеки Російської Федерації;

□ недостатня економічна міць держави;

□ зниження ефективності системи освіти і виховання, недостатня кількість кваліфікованих кадрів в області забезпечення інформаційної безпеки;

□ недостатня активність федеральних органів державної влади, органів державної влади суб'єктів Російської Федерації в інформуванні суспільства про свою діяльність, у роз'ясненні прийнятих рішень, у формуванні відкритих державних ресурсів і розвитку системи доступу до них громадян;

□ відставання Росії від провідних країн світу за рівнем інформатизації федеральних органів державної влади, органів державної влади суб'єктів Російської Федерації та органів місцевого самоврядування, кредитно-фінансової сфери, промисловості, сільського господарства, освіти, охорони здоров'я, сфери послуг і побуту громадян.