ВВЕДЕНИЕ…………………………………………………………………………...2

Диференціація соціологічних методів дозволяє розглянути кожен з них окремо, підкреслюючи його специфіку. Така диференціація має різні рівні, серед яких наймасштабнішим є виділення таких основних методів збирання соціологічної інформації:

1) аналіз документів;

2) опитування;

3) спостереження;

4) експеримент.

Кожний з цих методів диференціюється за певними ознаками, а також має свою внутрішню структуру.

Метод аналізу документів – основний спосіб збирання даних у соціологічних дослідженнях, який передбачає отримання та використання інформації, зафіксованої у рукописних або друкованих текстах, на магнітних стрічках, кіноплівках, інших носіях соціальної інформації. Залежно від засобів фіксації даних документи розподіляють на: 1) текстові; 2) статистичні; 3) іконографічні, кожен з яких містить різноманітні форми документальних повідомлень.

Аналіз документів буває зовнішнім та внутрішнім. Зовнішній аналіз документів пов’язаний з появою документа, його загальною характеристикою, видом, формою, обставинами формування, автором, метою створення, надійністю і вірогідністю. Внутрішній аналіз документів – це дослідження їх змісту, сутності інформації, що в них міститься, у контексті завдань дослідження за відповідною схемою, визначенням текстових індикаторів ключових понять концепції дослідження.

Значно підвищують об’єктивність у розумінні документів спеціалізовані наукові методи аналізу, зокрема, логіко-семантичні або методи юридичного тлумачення закону тощо. Це один із проявів подальшої диференціації соціологічних методів, зокрема методу аналізу документів. Крім традиційного (класичного, якісного) аналізу документів застосовують і контент-аналіз документів (формалізований, кількісний). Перший передбачає все розмаїття розумових операцій, спрямованих на інтерпретацію змісту документа, а другий з’ясовує змістові одиниці, які можна однозначно фіксувати та переводити у кількісні показники за допомогою визначених одиниць рахування.

Важливо наголосити, що контент-аналіз використовує змістові одиниці відповідно до концепції дослідження, провідної ідеї тексту документа. Індикаторами одиниць тут можуть бути окремі поняття, теми, події, імена. За допомогою одиниць рахування здійснюється кількісна оцінка об’єкта, частота появи ознак його у полі зору дослідника, що фіксується з математичною точністю. Саме високий ступінь точності при великому обсязі несистематизованого матеріалу є перевагою контент-аналізу. Обмеженість його полягає в тому, що не всю різноманітність змісту документа можна виміряти за допомогою кількісних показників. Традиційний і формалізований методи аналізу документів взаємодоповнюються, компенсуючи недоліки один одного.

Ще один соціологічний метод – найпоширеніший, багато в чому універсальний – метод соціологічного опитування. Його основу становить сукупність запитань респондентові, відповіді якого є необхідною для дослідника інформацією. Опитування – це метод одержання первинної соціологічної інформації, що ґрунтується на усному або письмовому зверненні до людей за допомогою анкети, наслідки якого важливі на емпіричному й теоретичному рівнях.

Опитування передбачає чіткість формулювань, їхню зрозумілість для респондента, звернення до нього щодо мети, змісту, механізму відповідей, диференціацію опитування за місцем проживання та роботи. За характером взаємодії виділяють такі види опитування: 1) анкетування; 2) інтерв’ювання.

Кожен з видів анкетування також позначений певною внутрішньою структурою. Так, анкетування поділяється на пресове (анкети друкуються засобами масової інформації з проханням надіслати їм відповіді); поштове (анкети розсилаються поштою); роздаткове (анкети роздаються групою осіб, зосереджених у певному місці).

Інтерв’ю (тобто бесіда, що проводиться за певним планом) може бути особистим і груповим, телефонним, клінічним (глибоким, довгочасним) і фокусованим (короткочасним), структурованим і неструктурованим.

Важливим моментом підготовки дослідження та збору інформації є розробка інструментарію: анкет, бланків-інтерв’ю, облікових карток, щоденників спостережень і т. д. Оскільки анкетування є найбільш поширеним методом збору соціологічної інформації, зупинимося на ньому докладніше. Що являє собою анкета і які вимоги до неї?

Соціологічна анкета – це об’єднана єдиним дослідницьким задумом система питань, спрямованих на виявлення кількісних і якісних характеристик об’єкта дослідження. Складання анкети – справа складна, трудомістка, потребує наявності певних професійних навичок. Тільки дотримуючись певних вимог при її складанні, можливо отримувати об’єктивні кількісно-якісні характеристики об’єкта дослідження.

Всі питання в анкеті слід чітко формулювати, щоб вони були зрозумілі респондентам, включаючи і використовувані терміни.

Питання не повинні перевищувати можливості пам’яті і компетентності опитуваних; викликати негативних емоцій і зачіпати самолюбство респондентів; нав’язувати думку соціолога; бути перевантажені варіантами відповідей.

Якщо анкета включає значну кількість питань, то вони групуються за тематичними блоками. Можна охарактеризувати декілька груп питань.

1. Питання за змістом: про факти свідомості (спрямовані на виявлення думок, побажань, суджень, планів); про факти поведінки {спрямовані на виявлення вчинків, результатів діяльності, поведінки); про особу респондента (або так звана «паспортичка», що дає характеристику особистості респондента).

2. Питання, що розрізняються за формою: запитання закриті (до яких дається перелік варіантів відповідей); відкриті (до яких не додаються варіанти відповідей. Респондент повинен сформулювати і вписати відповідь); напіввідкриті (в яких поєднується можливість вибору запропонованих варіантів відповіді з можливістю також вільно сформулювати і вписати відповідь). Останнє використовується дослідником тоді, коли він не впевнений у повноті відомих йому варіантів відповідей.

Закриті питання можуть бути також альтернативними і не альтернативними.

Альтернативні закриті питання припускають можливість вибору респондентом лише одного варіанту відповіді. Наприклад: так, беруть участь, немає, не беруть участь.

Не альтернатівні закриті питання припускають вибір одного або декількох варіантів відповідей. Наприклад: «З яких джерел Ви отримуєте політичну інформацію – телебачення, радіо, газети, колеги по роботі, друзі?»

Мають місце питання прямі і непрямі.

Прямі питання – це такі, які вимагають критичного ставлення до себе, до оточуючих.

У непрямих питаннях долається необхідність критичного ставлення до себе або близьким людям. Приклад прямого запитання: «Що заважає Вам добре вчитися?» Приклад непрямого питань: «Коли я чую докір на адресу студента, що він погано вчиться, я думаю, що...»

Питання за своїми функціями діляться на основні і неосновні. Основні питання спрямовані на збір інформації про зміст досліджуваного явища. Неосновні питання спрямовані на пошук адресата основних питань. До неосновним відносяться питання-фільтри і контрольні запитання.

Запитання-фільтри використовуються, коли потрібно одержати дані, що характеризують не всю сукупність опитуваних, а тільки її частиною. Контрольні питання використовуються для перевірки щирості відповідей.

При проведенні анкетування певне значення має і композиційна побудова анкети.

У першій частині анкети міститься звернення до респондента, де ясно викладаються цілі та завдання дослідження, пояснюється порядок заповнення анкети. Якщо анкетування анонімне, то про це повідомляється респонденту. Друга частина анкети містить запитання. Причому на початку розташовуються більш прості питання, потім більш складні і врешті знову легкі питання. Це забезпечує кращу сприйнятливість.

У кінці анкети, як правило, є «паспортичка» і подяку респонденту за його працю по заповненню анкети.

Крім названих елементів соціологічного інструментарію, необхідні інші методичні та допоміжні матеріали: інструкції анкетеру, рекомендації по обробці і вибракування анкет, кодифікатори і т. д.

До аналізу документів та опитування близький ще один із соціологічних методів – метод спостереження. Спостереження – це цілеспрямоване сприйняття явищ об’єктивної дійсності, у процесі якого одержують знання щодо зовнішніх сторін, властивостей та відносин об’єктів, що вивчаються. Іншими словами, спостереження – це пряма реєстрація подій (що відбуваються) з боку очевидця, тобто того, хто спостерігає.

На відміну від буденного спостереження, у науковому спостереженні наперед планується його організація, розробляється методика реєстрації, опрацювання та інтерпретації даних, що забезпечує відносну надійність отриманої інформації. Головним об’єктом при цьому є поведінка окремих людей і соціальних груп, а також умови їх діяльності. Використовуючи метод спостереження можна вивчати реальні стосунки у дії, аналізувати реальне життя людей, конкретну поведінку суб’єктів різноманітної діяльності.

Диференціація методу спостереження означає його поділ на структуроване і неструктуроване. Перше здійснюється за попередньо розробленим планом і контролюється, при цьому соціолог визначає цільову установку і структуру дослідження; друге – не контролюється, тут відсутні параметри спостереження, крім визначення безпосереднього об’єкта дослідження, коли воно перебуває на початковому етапі і має пошуковий характер.

Залежно від ступеня участі спостерігача в ситуації, що досліджується, розрізняють: 1) включене спостереження (за участю спостерігача); 2) невключене (без участі дослідника, який перебуває поза об’єктом, лише фіксуючи те, що відбувається). При включеному спостереженні соціолог бере безпосередню участь у досліджуваному процесі, перебуває в контакті з людьми, за якими веде спостереження, діє спільно з ними.

Продовжуючи тему диференціації соціологічних методів, слід зауважити, що за місцем проведення та умовами організації спостереження поділяють на такі: 1) польові (які проводяться в природних умовах, у реальній життєвій ситуації, за безпосереднього контакту з об´єктом); 2) лабораторні (за яких умови навколишнього середовища та ситуація, що спостерігається, визначаються дослідником).

За регулярністю проведення розрізняють: 1) систематичне спостереження, яке характеризується регулярністю фіксації дії, процесу, ситуації упродовж визначеного періоду часу і дозволяє виявити динаміку процесу; 2) випадкове, яке проводиться в незапланованій ситуації.

Спостереження може проводитись як відносно самостійно, так і у зв’язку з експериментом. Різниця між ними полягає в тому, що в експерименті дослідник активно втручається в перебіг процесу, що вивчається, з метою набуття потрібних знань. Специфіка експерименту – у відсутності відомостей про нього у тих, хто досліджується, щоб не деформувати очікувані результати. У свою чергу, експеримент – це спосіб отримання інформації, що проводиться у спеціально створених і контрольованих умовах, які дозволяють щоразу поновлювати хід явища при повторенні умов. Розрізняють дві основні функції соціального експерименту як одного з методів соціологічних досліджень: 1) досягнення ефекту в практично-перетворювальній діяльності; 2) перевірка наукових гіпотез, тобто визначення ефективності функціонування соціального об’єкта.

Виходячи з того, що соціальний експеримент є способом одержання інформації про кількісні та якісні зміни показників соціального об’єкта внаслідок впливу на нього керованих і контрольованих чинників, розрізняють два типи експерименту: натурний та уявний. Перший передбачає втручання експериментатора у природний хід подій, а другий – коли замість маніпуляцій з реальними об’єктами дослідник оперує інформацією про об’єкт.

Щодо сфер суспільного життя соціальний експеримент (соціальний як синонім суспільного – широке розуміння соціального) розрізняється за сферами суспільства: економічний, правовий, педагогічний, естетичний, психологічний, культурологічний, управлінський тощо.

Необхідно також зазначити, що в соціології часто використовується і такий метод збирання первинної інформації, як соціометрія, особливо при вимірі стосунків між членами малих соціальних груп. Як вважає його засновник Дж. Морено, соціометрія – це певний набір прикладних методик вивчення структури й динаміки «неформальних» взаємовідносин між індивідами, а саме: структури соціальних груп та соціальної дистанції між їх членами з погляду на їх особисті переваги.

При проведенні соціологічних досліджень соціологічні методи збирання соціологічної інформації використовують, як правило, в комплексі, тобто в інтегрованому вигляді, що характеризується певними обмеженнями кожного з них стосовно повноти, об’єктивності, якості та швидкості отримання соціологічної інформації.

ВВЕДЕНИЕ…………………………………………………………………………...2