Види республік, їх характеристика

Щодо видів республіки, то їх виділяють наступні: президентська; парламентська; змішана (президентсько-парламентська, парламентсько-президентська).

Проте, також існують і нетипові республіки: 1) з довічним президентством (Індонезія, Корейська народно-демократична республіка, Уганда); 2) без офіційного глави держави-президента (Китай, Куба, колишній СРСР); 3) з урядом, який формується парламентом, але не відповідає перед ним ("директоріальна" республіка у Швейцарії). Однак, більшість науковців все ж таки дотримуються думки про те, що існують три основних різновиди республіканської форми правління: президентська республіка; парламентська республіка; республіка змішаного типу. Тому пропонується більшу увагу зосередити саме на їх характеристиці. Попередньо вже зазначалось, що республіка, як форма правління, визначається опосередкованої владою народу країни. Це означає, що всі вищі органи державної влади (Парламент і Президент) обираються громадянами країни. Проте залежно від того, хто формує уряд, залежить і тип республіки.

Президентська й парламентська форми державного правління − традиційні, класичні, так звані «чисті», або «правильні» форми. Власне, це є визнаною точкою зору в юридичній літературі.[22] Так, класичною президентською республікою вважають США. Глава держави (президент) особисто або з наступним схваленням верхньої палати парламенту формує склад уряду, яким керує сам. Уряд, як правило, несе відповідальність перед президентом, а не перед парламентом. Існує думка, що в основі організації державно-владних інститутів президентської республіки лежить «жорстка» модель поділу державної влади, яка характеризується наявністю 2-х аспектів, зокрема: а) інституціонального − існують три гілки влади − законодавча, здійснювана парламентом, виконавча − президентом і судова – судом; б) функціонального, який виявляється в незалежності гілок державної влади одна від одної, але в той же час у їх взаємному контролі і стримуванні. Реалізація законодавчої й виконавчої влади здійснюється максимально самостійно й автономно, оскільки очолює останню глава держави, який одноособово формує уряд. Отже, теорія і практика державотворення дозволяють виокремити головні правові ознаки президентської республіки: 1) глава держави − президент − одночасно є главою виконавчої влади; 2) обрання глави держави позапарламентським способом; 3) формування уряду президентом; 4) несумісність депутатського мандата з посадою члена уряду; 5) відповідальність уряду тільки перед президентом; 6) наявність у президента права відкладального вето на законопроекти парламенту; 7) відсутність у президента права розпуску парламенту.

Зовсім інші ознаки притаманні парламентській республіці, де глава держави (президент) не може впливати на склад і політику уряду, який формується парламентом і підзвітний йому. Повноважень у президента менше, ніж у прем'єр-міністра. Тут здійснюється принцип верховенства парламенту, що обирається населенням країни. Президент обирається парламентом або ширшою колегією за участі парламенту (Італія, Греція, Індія, ФРН, Чехія, Угорщина). Президент у парламентських республіках, зазвичай не має у своєму розпорядженні реальної виконавчої влади. Його повноваження, за винятком суто церемоніальних (представницьких), як правило узгоджуються з ініціативами уряду, створеного на парламентській основі. Так, у парламентських республіках: 1) глава держави як-правило призначає уряд, підтриманий парламентською більшістю; 2) пост прем'єр-міністра, як правило, автоматично займає лідер партії (блоку партій), яка отримала перемогу на виборах, члени уряду можуть бути одночасно і членами парламенту; 3) недовіра парламентом одному члену кабінету спричиняє відставку всього уряду; 4) уряд замість відставки має право на розпуск парламенту і призначення нових виборів; 5) функція глави держави відокремлена від функції глави уряду.

Звичайно, ні та, ані інша форма правління не є ідеальними і мають свої недоліки. Вважається, що недоліки цих форм державного правління певною мірою були подолані у створеному теорією і практикою державного будівництва XX ст. новому виді форми державного правління — змішаній республіці, яка, на сьогодні, є однією із найпоширеніших у Європі.[23]