Обґрунтування маркетингових заходів
У 2014 році експорт Туреччини досяг рекордного показника, перевищивши позначку 157,6 млрд. доларів США і збільшився тим самим на 4 відсотки. Таблиця 4.1 Статистика зовнішньої торгівлі Туреччини, $ млрд. [11]
Слідом за початком процесу лібералізації, що проводиться з 1980-х років, в економіці Туреччини розпочався і період стрімкого розвитку. Помітно збільшився обсяг зовнішньої торгівлі, як щодо імпорту, так і експорту, а також стали помітні значні зміни в структурі експорту. На зміну сільськогосподарської продукції, яка домінувала раніше прийшли товари промислового виробництва. Хімічна промисловість є однією з основних галузей економіки Туреччини. Значну частку в цьому секторі займає виробництво хімічних добрив. Виробництво добрив в Туреччині існує з 1939 року, коли на металургійному заводі в м Карабкж почався випуск сульфату амонію, що є побічним продуктом сталеплавильного виробництва, а перший спеціалізований завод випустив свою першу продукцію в 1954 році. В даний час в Туреччині налічується сім холдингових компаній, що виробляють та постачають хімічні добрива. Вони об'єднують 21 завод-виробник хімічних добрив. Потужність підприємств цього сектора становить майже 10 млн. т. (у товарній масі) або 5 млн. т у перерахунку на поживні речовини в тому числі: азот (N) 2 млн. т., фосфор - 3 млн. т.
В останні роки використання виробничих потужностей підприємств по більшості типів добрив скоротилося до 58%, при цьому, на державних підприємствах по ряду добрив цей показник доходив до 41%. На зниження використання виробничих потужностей турецьких підприємств вплинули зовнішні та внутрішні фактори, зокрема, недостатнє забезпечення і високі ціни на імпортну сировину (в основному, природний газ), перевиробництво окремих видів мінеральних добрив (потрійний суперфосфат, комплексні добрива), понижательная тенденція світових цін на ряд добрив та ін. Слід врахувати, що більше половини вартості сировинних товарів, що використовуються для виробництва мінеральних добрив, припадає на імпортну сировину (природний газ, фосфати, поташ, сірка та ін.), що великою мірою впливає на економічні показники виробництва цієї продукції. Враховуючи, що більшу частку в собівартості продукції складає вартість сировини, підприємства прагнуть підвищити ефективність його використання. Особливу увагу цьому фактору надається в процесі виробництва аміаку, у собівартості якого основну частку (до 80%) становить вартість природного газу. Використання сучасних технологій дозволило підприємствам знизити споживану енергію з 38 одиниць умовного палива до 30 на тонну (у країнах СНД цей показник становить 44, США - 38 і країнах ЄС - 34). Етап лібералізації торгівлі мінеральними добривами в Туреччині розпочався з середини 1986 року, коли виробникам і торговим фірмам була надана можливість вільно здійснювати торгові операції з цим видом товару на ринку Туреччини і за кордоном (для цього необхідно направити відповідну форму-заяву в Сільськогосподарський банк Туреччини і Мінсільгосп). Деякі виробники мінеральних добрив створили у своїх структурах власні торговельні та маркетингові фірми і в подальшому організували дилерську мережу з реалізації добрив в країні і за кордоном. На сьогодні в Туреччині налічувається близько 2500 компаній, що працюють на ринку мінеральних добрив.
Враховуючи важливість даного виду продукції для сільськогосподарського виробництва держава здійснює підтримку виробників мінеральних добрив. Споживання мінеральних добрив в Туреччині в перспективі може збільшитися з урахуванням введення в сільськогосподарський оборот додатково 1,5 млн. га родючих земель, передбачених проектом ГАП (розвиток південно-східних регіонів країни). Закупівля мінеральних добрив для фермерських господарств у ряді випадків здійснюється на основі тендерів. Зокрема, на тендерній основі здійснює закупівлі Центральна рада сільськогосподарських кооперативів Туреччини. Закупівлі проводяться два рази на рік. Оголошення про проведені тендери із зазначенням кількості і якісних характеристик товару Рада розміщує на ВЕБ-сторінці www.tarimkredi.gov.tr. Потреба в мінеральних добривах коливається протягом року з урахуванням сезонності сільськогосподарського виробництва. Орієнтуючись на передбачувані обсяги і терміни фірми відповідно здійснюють закупівлі мінеральних добрив. Комісією при Державній планової організації Туреччини були розроблені основні показники розвитку ряду галузей, в тому числі, виробництва мінеральних добрив на період до 2020 року. Передбачається, що попит на основні види мінеральних добрив буде щорічно збільшуватися на 2-3%. Безсумнівно на процес формування попиту будуть впливати економічні фактори в країні, демографічні зміни, впровадження нових технологій та ін. На зміну попиту може також вплинути вже існуюча в багатьох країнах тенденція вирощування екологічно чистих овочів і фруктів. На цей процес може також вплинути зниження субсидій, наданих державою виробникам сільськогосподарської продукції. Експорт мінеральних добрив не має достатньо великих об'ємів, що пов'язано з необхідністю задоволення внутрішнього попиту, залежністю від імпортної сировини постійно знижується державної фінансово] підтримкою виробників, несприятливим станом рівня цін на зовнішніх ринках та ін.
Обсяг імпорту Туреччиною основних видів мінеральних добрив у 2014 році склав 2,4 млн.тонн в товарній масі. Туреччина здійснює закупівлі мінеральних добрив в основному в країнах колишнього СРСР (Росія, Україна) і країнах Північної Африки (Туніс). У перспективі планується збільшити обсяги імпорту мінеральних добрив (в основному, сечовини, нітрату амонію і діаммоніумфосфата). З метою часткового заміщення імпортованої сировини комісією запропоновано здійснити інвестиції у будівництві ряду заводів, які вироблятимуть сировину для виготовлення мінеральних добрив. Однією з найбільш значимих перепон, яка заважає можливості суттєво вдосконалити структуру та збільшити обсяги експорту до Туреччини залишається жорстка тарифна і нетарифна «захищеність» турецького ринку. За даними Держслужби статистики України [12], станом на 01.01.2015 Туреччина займає 2 місце серед країн-експортерів української продукції. За 12 місяців 2014 року експорт склав 3 561 365,39 тис. дол. США (-5,13% до відповідного періоду 2013 р.) Основні товари українського експорту в країну, тис. дол. США: - 72 чорнi метали - 2 084 527,24 тис. дол. США (58,3%) - 12 насiння і плоди олійних рослин - 223 990,8 тис. дол. США (6,3%) - 31 добрива - 204 033,13 тис. дол. США (5,7%) Україна та Туреччина хочуть до 2020 року збільшити товарообіг між країнами до 20 млрд доларів. Про це нещодавно на спільній прес-конференції з Президентом України у Києві заявив глава Турецької Республіки Реджеп Тайіп Ердоган. Десять років тому міжторговий об'єм між нашими державами складав 1,3 млрд доларів. Станом на кінець 2014 року ця сума збільшилася до 6 млрд доларів. Президентом досягли домовленості досягти на кінець 2017 року обсягу у 10 млрд доларів, а на кінець 2020 року - 20 млрд доларів. Ердоган наголосив, що для досягнення цієї мети сторони домовилися якнайшвидше підписати Угоду про вільну торгівлю, переговорний процес щодо якої завершується. Ситуація із зовнішньою торгівлею азотними добривами продовжує погіршуватися. Є всі підстави очікувати, що цей рік для хіміків буде значно гіршим минулого. За перше півріччя 2015 року поставки мінеральних добрив на зовнішні ринки істотно скоротилися. Україна ще ніколи не була залежна від поставок азотних добрив з-за кордону, і наші хіміки завжди отримували від експорту добрив цієї групи більше, ніж імпортери від продажів на вітчизняному ринку. Але, схоже, нинішній стан справ ламає звичну картину. А війна на сході країни стала причиною зупинки двох найпотужніших експортно орієнтованих підприємств горлівського концерну «Стирол» і ПрАТ «Сєверодонецьке об'єднання«Азот». Тому головною маркетинговою проблемою українських виробників мінеральних добрив є відновлення звичних обсягів виробництва продукції, для чого їм необхідна суттєва державна підтримка як з закупівлі сировини, так і встановлення пільгового кредитування та тарифів на перевезення. Без такої підтримки ситуацію не врятує і Угода про вільну торгівлю, а труднощами українських виробників скористаються їх російські конкуренти.
|
