Зміна масштабу виробництва

 

На відміну від короткотермінового періоду в довгостроковому періоді всі фактори виробництва змінні. Якщо зберегти припущення, що для виробництва використовується тільки два фактори (праця та капітал) і технологія залишається незмінною, то зростання виробництва в довготерміновому періоді можна розглядати як таке, що відбувається при незмінному співвідношенні факторів виробництва. Це означатиме, що виробництво збільшуватиметься тоді, коли використання його факторів зростатиме по променем, спрямованим від початку координат (рис.5.8). При цьому можливі кілька варіантів реакції середнього продукту на збільшення масштабів виробництва: 1) зростаюча; 2) нейтральна; 3) спадна. Тут проявляються різні наслідки так званого ефекту масштабу виробництва.

Зростаюча реакція середнього продукту відбувається на позитивний ефект збільшення масштабів виробництва. Він може досягатися за рахунок таких факторів:

1. Поділ праці. На більших підприємствах можлива глибша внутрішня спеціалізація., що дає ефект росту продуктивності праці і, отже, зменшення затрат.

2. Поліпшення управління. Поглиблена спеціалізація поширюється і на управлінську діяльність. Поява управлінців, які спеціально займаються маркетингом, рекламою, постачанням, організацією науково-технічних робіт тощо, допомагає збільшити ефективність діяльності підприємства в цілому, що проявляється в зростанні середнього продукту.

3. Збільшення масштабів виробництва найчастіше не вимагає пропорційного збільшення всіх ресурсів. Скажімо, витрати часу лектора не збільшаться, якщо в аудиторії на лекції буде не одна, а дві групи студентів.

К

 

Q = 80

150

Q= 50

120

100

Q= 30

 

100 120 150 L

 

Рис. 5.8. Збільшення виробництва у довготерміновому періоді

 

Нейтральна реакція середнього продукту на зростання масштабів виробництва означає, що незалежно від розмірів підприємства та обсягів продукції, яка на ньому виробляється, середня продуктивність факторів залишається незмінною.

Разом з тим, можлива й така ситуація, коли зростання масштабів виробництва негативно позначається на середньому продукті: його рівень зменшується. Справа в тому, що збільшення виробництва може призвести до виникнення проблем, з якими зтикається підприємство. Це, насамперед, значна інерція великих систем і втрата ними гнучкості, вкрай необхідної в умовах нестабільного ринку. Крім того, фірма може вийти за межі порогу керованості: занадто великі розміри створюють громіздку систему управляння, розвивають бюрократичні тенденції, що негативно позначається на ефективності управлінських рішень.

При аналізі динаміки середнього продукту в довготерміновому періоді для одного й того самого підприємства на різних дільницях збільшення обсягів виробництва, як правило, виявляються всі з перелічених реакцій. Їх комбінація багато в чому залежить від специфіки галузі, ринкової ситуації тощо. Детальніше про це йтиметься в наступній темі.

 

 

ВИСНОВКИ

 

1. Функція виробництва ілюструє максимальний обсяг продукції, який форма може виробити для кожної певної комбінації ресурсів.

2. Ізокванта – це крива, яка показує всі комбінації ресурсів, що забезпечують рівень виробництва. Функцію виробництва фірма можна зобразити серією ізоквант, що асоціюються із різними рівнями виробництва продукції.

3. У короткостроковому періоді один чи два ресурси процесу виробництва фіксовані, тоді як у довгостроковому всі вхідні фактори потенційно змінні.

4. Виробництво з одним змінним ресурсом (працею) можна описати в показниках середньої продуктивності праці (якою визначають продуктивність праці середньостатистичного робітника) і граничної продуктивності праці (якою визначають продуктивність праці останнього робітніка, що приєднався до процесу виробництва).

5. Згідно із законом спадної віддачі (ефективності), коли обсяги одного чи двох ресурсів фіксовані, змінний ресурс (як правило, праця) схильний мати граничну продуктивність, яка у міру зростання обсягу данного ресурсу зменшується.

6. Ізокванти завжди відхиляються вниз, оскільки гранична продуктивність усіх вхідних ресурсів додатна. Форму кожної з ізоквант можна передати граничною нормою технології заміни в кожній точці ізокванти. Гранична норма технологічної заміни капіталу працею є тією величиною, на яку можна зменшити обсяг капіталу при використанні додаткової одиниці праці так, щоб обсяг продукції залишався незмінним.

7. Можливості заміщення одних ресурсів у процесі виробництва іншими змінюються від функції виробництва, в якій вхідні ресурси можна легко замінити один одним, до тієї функції виробництва в якій відношення потрібних ресурсів фіксоване (виробнича функція з фіксованим співвідношенням).

8. У достроковаму періоді увага зосореджується на питаннях вибору фірмою розмірів або масштабу діяльності. Постійна віддача від масштабів означає, що подвоєння обсягу всіх ресурсів призводить до збільшення удвічі обсягу продукції.

9. Зростаюча ввідача від маштабів спостерігається тоді, коли обсяг продукції при збільшенні обсягів ресурсів зростає більш як удвічі, тоді як спадна віддача від масштабів виникає тоді, коли обсяг продукції збільшується менш як удвічі.

 

 

Вивчення матеріалу, поданого в теми 5, передбачає засвоєння таких термінів і понять:

Виробництво;

виробнича сітка;

виробнича функція;

гранична норма технологічного заміщення;

граничний продукт змінного фактора;

довготерміновий період;

закон спадаючої граничної продуктивності;

зтрати факторів виробництва;

ізокванта;

карта ізоквант;

короткотерміновий період;

середній продукт змінного фактора;

сукупний продукт змінного фактора;

технологія;