ПОНЯТТЯ ЛОГІСТИКИ ТА РІВНІ ЇЇ РОЗВИТКУ

Логістика - досить нове для нас поняття: бібліотеки ще не відокремлюють її як самостійний науковий напрям, на підприємствах України які тільки починають приділяти увагу, а вітчизняні літературні джерела, присвячені цій проблемі, можна перерахувати по пальцях.

Закордонні автори публікацій з логістики підкреслюють її самостійний характер, у тому числі й від маркетингу. У нашій країні поки що немає єдності думок стосовно цього напряму знань, і логістика не розглядається як автономна наука.

“Відновлення прав” логістики в Україні – справа часу, адже питання ефективності виробничо-розподільчих відносин дуже актуальні не тільки у сучасних кризових умовах, а й у майбутньому.

Слово “логістика” (від грецького logistike – майстерність підраховувати, міркувати) бере свої витоки ще з часів Римської імперії, коли існували спеціальні службовці “логісти” або “логістики», які займалися розподілом продуктів харчування. Наукою ж логістика стала завдяки військовій справі. Так, візантійський імператор Леон 6 (825-912 р.н.е.) дав їй таке визначення:”Завдання логістики –сплачувати платню армії, належним чином озброювати та поділяти її, постачати зброю і військове спорядження, своєчасно і достатньою мірою піклуватися про її потреби й відповідно готувати кожен акт військового походу, тобто підраховувати простір і час, робити вірний аналіз місцевості з точки зору пересування армії, а також визначати сили опору супротивника і згідно з цими функціями управляти і керувати, тобто розпоряджатися рухом і розподілом сласних збройних сил”.

Незважаючи на військову специфіку, це визначення носить принципову схожість з сучасними формулюваннями.

Лише через 1000 років, у період другої світової війни, принципи логістики почали успішно втілюватися у життя, коли в США, СРСР та інших країнах було виконано роботи з вивчення властивостей операцій, пов’язаних з управлінням матеріальними потоками. У цей період було проведено дослідження, що стосувалося проблем військового постачання та тилового забезпечення фронту, розроблено математичні методи і моделі, які з часом дістали назви “дослідження операцій”.

Першим автором праць з логістики вважають французького військового фахівця початку 20 століття А.Г.Джаміні, який визначив логістику як “практичне мистецтво руху військ”. Разом з тим Джаміні стверджував, що логістика стосується не тільки перевезення, але й включає широке коло інших питань: планування, управління, постачання, визначення місць дислокації військ, будівництво мостів, шляхів, тощо.

У розвинутих країнах внаслідок енергетичної кризи концепція логістики сформувалася наприкінці 70-х років, як розвиток ідей системного підходу до організації управління. Нині ця концепція проголошується деякими фахівцями мало як не “новою філософією управління”, “третім шляхом раціоналізації”. Такі гучні назви не безпідставні, вони виправдані і цифровим підтвердженням. Так, у країнах Західної Європи майже 98 відсотків часу виробництва товару з урахуванням доставки сировини та транспортування готової продукції припадає на проходження його каналами матеріально-технічного забезпечення і головним чином на зберігання. Власне виробництво товару займає лише 2 відсотки сумарного часу, а транспортування – п’ять відсотків. Очевидно, що резерви треба шукати серед цих 98 відсотків. Крім того, у західноєвропейських країнах зараз витрати на всі види діяльності, пов’язаної з матеріально-технічним забезпеченням, становлять близько 13 відсотків вартості валового національного продукту. Структура цих витрат така: на транспортування припадає 41 % зазначених витрат, на зберігання товару – 21%, на матеріальні запаси – 23%, на адміністративні витрати – 15%. Пошук шляхів скорочення витрат відбувається у напрямі вдосконалення управління постачанням, збутом та зберіганням товарів, покращання маркетингової діяльності, поглиблення взаємодії постачальників, споживачів та посередників, удосконалення технології руху матеріальних потоків і т.ін. Концепція інтеграції цих процесів має назву “Логістика ”. Намаганнямінімізувати сумарні витрати, підвищити якість не випадково. У розвинених країнах з ринковою економікою на сектор розподілу, як правило, припадає біля 1/3 валового національного продукту. При цьому майже половина 1/3 припадає на зберігання запасів матеріальних ресурсів. Більш високу частку, а саме 98%, сектор розподілу займає у витратах часу на доставку товарів від первинного постачальника до кінцевого споживача. На безпосереднє виробництво припадає лише 2% часу цього циклу. За даними Ради по управлінню матеріальним розподілом США, перевищення продуктивності праці в логістичній діяльності забезпечує скорочення корпоративних витрат на 10-20%. Аналогічна ефективність спостерігається і у ряді інших країн.

В основі скорочення витрат полягає відмова від мінімізації витрат окремих напрямів діяльності фірм (зберігання запасів, збут, постачання, транспортування і т. ін.), тому що вона, тобто мінімізація витрат названих процесів, дає лише обмежену економію і сприяє приховуванню неефективних сфер цієї діяльності. Відомо, що будь-яка зміна витрат в одному з видів діяльності буде це перевезення, складування чи виробництво обов’язково впливають на сполучені процеси, але не обов’язково адекватно. Так, дуча часто спроба максимально знизити витрати на перевезення обертаються дорогою справою для фірми в цілому, якщо її транспортний підрозділ домагається їх скорочення, приносять у жертву швидкість і, в особливості надійність доставки.Однак. шлях до мінімізації сумарних витрат на виробництво і сферу оббігу був довгим.

В якості економічного критерію логістики у 60-70-х роках був прийнятий мінімум сумарних витрат на усі логістичні операції.Такий підхід дозволяв досягти раціонального співвідношення витрат та прибутків шляхом пошуку економічних компромісів між інтересами усіх структурних підрозділів фірм. Пошук іде на стратегічному, організаційному та оперативному рівнях. На стратегічному напрямі він вирішує такі проблеми як вибір постачальника та видів систем розподілу. Наступний рівень охоплює рішення та засоби організації виробництва та ринку, включаючи можливості відправлень та частоту відвантажень. Компетенцією оперативного рівня є наступна конкретизація та деталізація організаційних заходів, наприклад, вибір маршруту та виду транспорту в залежності від розміру партій вантажу та вирішення інших аналогічних завдань. На кожному з відмічених рівнів спеціалісти в області логістики, займаючи центристську позицію, намагаються знайти та вдержати ефективний баланс витрат,запасів матеріальних ресурсів і якості обслуговування. Збільшуючи витрати на одні операції з метою більшого зниження витрат на інші операції, досягалися мінімальні витрати на всю логістичну систему. Характерним прикладом цього є зростання витрат на транспортування та суттєвезниження витрат на управління запасами та складування.

В кінці 70-х років, тобто в кінці періоду класичної логістики відбулися зміни в її концепції. Якщо раніш головним акцентом були компроміси між функціями логістики однієї фірми, то надалі почали розвиватися компроміси між фірмами.

На початку 80-х років наступив новий період розвитку логістики, що називається періодом неологістики чи логістики другого покоління. Логістика в цей період характеризується розширенням сфери дії за межі традиційних функцій. Необхідність такого розширення обгрунтовувалася тим, що ні один з структурних підрозділів фірми традиційноне мав достатніх можливостей та ресурсів для того,щоб “одному” належним чином реагувати на зміни зовнішніх умов та самостійно ефективно працювати. Вимагалися спільні зусилля всієї фірми чи підприємства.

Новий “підхід на основі всього підприємства” полягав у тому,що логістичні системи повинні створюватися та керуватися з точки зору максимальної ефективності всієї фірми, а не тільки системи логістики. Тому велика увага стали приділятися міжфункціональним компромісам.

Таким чином можна констатувати, що логістика в залежності від її сучасного рівня розвитку є комплексним (системним) методом розробки стратегій і механізму оптимізації господарчих зв’язків на основі міжфірмених чи міжфункціональних економічних компромісів.

Як відмічалося раніш, конкурентоспроможність фірм у великою мірою залежить від якості логістичного обслуговування. Особливо, якщо вони застосовують сучасні методи досягнення товарів, що звільняють значну частку зворотних коштів, шляхом синхронізації роботи виробничих підрозділів фірм та логістичних структур, надійність постачань, швидкість відвантаження та перевезення, відповідну партіонність відправлень вантажів.

Відрізняльною рисою логістики є широке застосування засобів інформатики та комунікацій. Вони дозволяють на високому рівні контролювати усі основні та допоміжні процеси сфери розподілу. Автоматична система контролю чітко відслідковує такі показники як наявність напівфабрикатів та випуск готової продукції, обсяг постачання матеріалів та комплектуючих, ступінь виконання замовлень, просування товарів від виробника до споживача та іншими. Важливу роль відіграє і комп’ютерізація операцій, пов’язаних з оформленням замовлень, швидкість та точність яких впливає на частку балансу фірм, що відображає рух готівкових коштів, та як результат впливаючу на оббіг капіталу.

Під впливом логістики транспортна політика ряду західних країн підділася змінам у бік лібералізації і перш за все по відношенню до автомобільного та повітряного транспорту, як найбільш пристосованим до перевезення вантажів дрібними партіями, що дає можливість скоротити запаси матеріальних ресурсів і підвищити швидкість їх обертання. Перехід від жорсткого державного контролю до дерегулювання транспорту проявився у знятті регламентації з тарифів і напрямів капітальних вкладень, усуненню ліміту кількості автотранспортних та авіакомпаній, ліквідації ряду ліцензій, обмежуючих комерційну та експлуатаційну діяльність перевізників.

Одні автори публікацій розглядають логістику насамперед як науку, що допомагає оптимізувати кооперативні зв’язки. Інші вважають основним середовищем застосування логістики внутрішньовиробничі процеси з обов’язковим включенням сюди питань планування завантаження обладнання, визначення розміру партій запуску деталей.Одні автори відокремлюють як основу логістичного підходу транспортне обслуговування, інші ж ставлять в центрі регулювання та планування виробничого процесу складське господарство.Так,французські фахівці з логістики трактують її як ”сукупність різноманітних видів діяльності з метою одержання з найменшими витратами необхідної кількості продукції у встановлений час та у встановленому місці, де існує конкретна потреба у цій продукції”. На думку ряду інших західних спеціалістів, логістика це інтеграція процесу перевезень з виробничою сферою, що включає вантажно-розвантажувальні операції, зберігання та транспортування товарів, а також необхідні інформаційні процеси. Німецький професор Пфоль припускав, що логістика це “процес планування, реалізації та контролю ефективних й економних з точки зору витрат переміщення та зберігання матеріалів, напівфабрикатів та готової продукції, а також пов’язаної з ними інформації про постачання товарів від місця виробництва до місця споживання згідно з вимогами клієнтури”. Санкт-Петербургський вчений Плоткін Б.К. пропонує стисле, але досить влучне визначення: “Логістика це наукова дисципліна про управління потоками в системах”. Така різноманітність визначень пов’язана з тим, що логістика як наукова дисципліна перебуває у стадії формування і її базова термінологія ще не уніфікована. На наш погляд логістика вирішує питання, що стосуються матеріальних та інформаційних потоків з товароруху (сировини, матеріалів, запасних частин), тобто з поставок. Загальним для всіх фахівців з логістики є системний розгляд виробничих процесів та їх транспортно-складського забезпечення з урахуванням сфери товарообороту.

Таким чином, у теоретичному відношенні логістика відокремилась як самостійна наука. У багатьох зарубіжних країнах вона є самостійною галуззю досліджень вчених, вивчається у вузах. Будемо сподіватися, що і в Україні логістика вживатиметься не тільки як модне слово, а набуде розвитку як ефективний науково-практичний напрям.