Хламідії,класифікація,біолог.вл.Методи культивування.Роль в розвитку патології людини.Мікроіолог.діагностика.

Хламідії - дрібні Гр- кокоподібні бактерії, що характеризуються

Облігатними вн.кл. паразитом і особливо циклічністю розвитку.

Зовнішня мембрана представлена переважно ліпополісахаридами та основ ним білком зовнішньої мембрани з групи пуринів.

Їх виявлення найзручніше проводити у мікропрепаратах, забарвлених за Роман.-Гімзою.

Життєвий циклхламідій охоплює дві фази різні за біологічними властивостями форми,адаптовані допозакл. Та вн.кл існування. Позакл.овальної форми фарб. За Роман.-Гімзою у пурпуровий колір.

Ретикулярні тільця є вегетативною вн.кл формою паразита.Вони мають овальну чи паличкоподібну форму і заб. За Роман-Гімзою в блакитний.

Культуральні властивості. Єоблігатними енергетичними паразитами і на штучних пож.середовищах не ростуть.Їх культивувати можна лише в живих кл. Вирощ.культур хламідій ведуть в епітеліал.кл. оболонки жовчного мішка курячого ембріона.

Патогенез. обумовлений репродукцією збудників у кл.конюктиви і рогівки.Вхідні ворота- слиз.обол сечовидільної і статевої систем.Внаслідок патогенного впливу збудників відбувається часткова десквамінація епітелію і поруш. Цілісність слиз.,що створює сприятливі умови для приєднання вторинної гнійної інфекції.Хламідіоз призводить до безпліддя.

Для діагностики використовують серологічну діагностику з викор.реакції РЗК,рНГА,ІФА.Для експрес діагностики придатні імунохроматографічні тест-системи.

Лаб.діагностика-цитоморфологічний метод,що ґрунтується на виявленні ЦПВ в епітеліал.кл.

 

3. Санітарно-показові мікроорганізми повітря, методи їх виявлення. Критерії оцінки чистоти повітря закритих пФСриміщень.

Основними джерелами розповсюдження патогенних мікроорганізмів у навколишньому середовищі є люди та теплокровні тварини (хворі, бактеріо- та вірусоносії). Виділення мікроорганізмів до оточуючого середовища відбувається переважно фекальним та повітряно-крапельним шляхами.

Безпосередньо виявити патогенні мікроорганізми в об'єктах зовнішнього середовища надзвичайно важко. Пов'язано це з їхньою низькою концентрацією, коливанням вмісту (наявністю під час епідемії та відсутністю в міжепідемічний період

. Санітарно-показові мікроорганізми, які визначаються в повітрі це стрептококи, стафілококи.

Кількісний і якісний склад мікрофлори повітря досліджують різними методами.Найпростішим методом визначення мікрофлори повітря є седиментаційний. Набагато точнішим є аспіраційний метод, розроблений Ю.А.Кротовим.

Видову характеристику мікрофлори повітря визначають після мікроскопічного дослідження колоній.

Фарбування за Грамом (або метод Грама) — емпірично виведений метод розрізнення бактерій за допомогою фарбування їх певним методом на дві великі групи: Грам-позитивні і Грам-негативні), що розрізняються хімічними та фізичними властивостями їх клітинної стінки.

Для виявлення грам-негативних бактерій препарати додатково фарбують фуксином або сафраніном (2—5 хв.).

Метод називається на честь його винахідника, данського ученого Ганса Хрістіана Грама (1853—1938), який розробив цей метод у 1884 році.

Фарбування за Грамом — одна найпростіших фарбувальних процедур у лабораторних дослідженнях в мікробіології. Процедура широко використовується як інструмент для розрізнення Грам-негативних і Грам-позитивних бактерій, що звичайно є першим кроком мікроскопічного метода дослідження.

Для закритих приміщень санітарними показниками повітря є наявність у ньому стафілококів, золотистих стрептококів, а показником прямої епідеміологічної небезпеки — гемолітичних стрептококів і стафілококів. Орієнтовним критерієм чистоти повітря учбових приміщень вважають такий стан, коли в 1 мЗ міститься не

Дослідження мікрофлори повітря методом Ю. А. Кротова. В стерильні чашки Петрі заливають розплавлене простерилізоване просте поживне середовище і залишають на 5-

10 хв для застигання. Після цього чашки Петрі з поживним середовищем закріплюють на рухомому диску апарата Кротова, і вмикають прилад.

Завдяки обертанню відцентрового вентилятора повітря через клиноподібну щілину втягується всередину апарата і потрапляє на поверхню твердого поживного середовища в чашці Петрі. Обертання чашки забезпечує рівномірний посів мікробів. Про кількість повітря, яке проходить через прилад, дізнаються за манометром.

Швидкість пропускання повітря можна регулювати в межах 20—50 л на 1 хв. За 1 год можна засіяти 20—25 чашок. Дослід треба повторити 3—4 рази. Засіяні середовища витримують в термостаті при 37°С протягом 2 діб, або одна доба в термостаті і додатково 24 години на світлу при кімнатній температурі. Кількість колоній мікробів, які виросли на поживному середовищі, обчислюють і аналізують візуально і мікроскопічно.

Знаючи кількість пропущеного повітря і час відбору проб, визначають загальний об'єм повітря, з якого робляють посів. За кількістю колоній, що виросли в чашці Петрі, визначають кількість бактерій в 1 куб.м повітря.

Для кількісного визначення мікроорганізмів у повітрі ггроводять обчислення:

Приклад підрахунку: пропущено 100 л повітря (по 25 л за хвилину), число колоній, що виросли, 80 в 1 кубічному метрі повітря міститься:

80 х 1000

X =---------= 800.

При аналізі, наприклад, Коки і спороносні форми бактерій, а також дріжджі грам-позитивні забарвлюються в синяво-чорний (темно-синій) колір, а решта бактерій грам-негативні забарвлюються в червоний колір, ядра клітин еукаріот набувають яскраво-червоного кольору, а цитоплазма рожевого.

Досліджуваний матеріал розподіляють тонким шаром по поверхні добре знежиреного скла. Приготований мазок висушують на повітрі і після повного висихання фіксують.

При фіксації мазок закріплюється на поверхні скла, і тому при подальшому фарбуванні препарату мікробні клітки не змиваються. Крім того, убиті мікробні клітки забарвлюються краще, ніж живі. Розрізняють фізичний спосіб фіксації, в основу якого покладена дія високої температури на мікробну клітку, і хімічні способи, що передбачають застосування хімічних засобів, зумовлених коагуляцію білків цитоплазми.

Скло з препаратом беруть пінцетом і плавним рухом проводять 2-3 рази над верхньою

частиною полум'я спиртівка, ьесь процес фіксації повинен займати не оільш 2 с. Надійність фіксації перевіряють наступним прийомом: вільну від мазка поверхню скла прикладають до тильної поверхні лівої кисті. При правильній фіксації мазка скло повинне бути гарячим, але не викликати відчуття опіку (70—80 °С).