Малярійні плазмодії. Їх характеристика. Патогенез малярії. Мікробіологічна діагностика. Специфічна профілактика і терапія

.Малярія є трансмісивним антропонозним природноопосеридкованим захворюванням,що визначається ареалом поширення комарів роду Anopheles.Паразитна система двокомпонентна: комари роду Anopheles(кінцевий господар) – людина (проміжний).Цикл розвитку включає статеву(спорогонія) і безстатеву стадію(шизогонія). Спорогонія протікає однотипно для всіх видів плазмодії.Самка комара при кровосмоктанні заковтє трофозоїти і шизонти,що гинуть у шлунку комара.,а гагонти і гамети дозрівають і запліднюються переходячи в оокінету.,яка розвивається в ооцисту,що містить до 10000спорозоїтів. Спорозоїти током крові заносяться до слинних залоз комара,звідки при укусі потрапляють в організм людини,де проходить дві фази: екзоеротрицитарну шизогонію – тканинна фаза в гепатоцитах:тканинні спорозоїти – тканинні трофозоїти – тканинні шизонти – тканинні мерозоїти; та еротрицитарну – в еритроцитах: еритроцетарні трофозоїти,шизонти і гаметоцити.

Патогенез малярії. Патогенез залежить від механізму зараження.При трансмісивному зараж.прходть тк. І еритроцитарну фази шизогонії.При штучних способах зараження- лише еритроцитарна. На фазі тк.шизогонії клін.ознаки відсутні.Причиною нападів хвороби є розпад морул мерозоїтів, еритроцитів, гепатоцитів. Розрізняють чотири періоди хвороби: інкубаційний,первинних гострих проявів,вторинний латентний і період рецидив(ближні та віддалені).Клін. хвороба проявляється циклічною гарячкою(48год),що виникає при досягненні пірог енного порогу,анемією,спленомегалією.

Діагностика. Матеріал для дослідження є кров,аспірат лімфатичних вузлів або шанкра,стернальний пунктат,ліквор.Виявлення плазмодії проводиться мікроскопічним («товста крапля» за Роман.-Гімзою), серологічним(ІФА,РІФ,РНГА), генетичним(ПЛР) методами.Мікроскопічно може бути виявлений в крові не раніше 5-8дня від моменту інфікування людини.

Специфічна профілактика і терапія. Специф.імунопрофілактика не розроблена,рекомендовано профілактичний прийом хіміопрепаратів для груп ризику, лікування –хінін, мефлохін, гало фантин, хінгамін, бімугаль, акрихін, примахін, піриматемін.

3. Мікробне число і санітарно-показові мікроорганізми повітря закритих приміщень, методи визначення, їх оцінка.

Нормативи бактеріального забруднення і вмісту санітарно-по­казових мікроорганізмів у повітрі закритих при­міщень ще до кінця не розроблені. Вони повинні бути обґрунтовані з урахуванням типу, призначен­ня приміщення і класу чистоти. Особливо важливо проводити санітарно-мікробіологічні дослідження повітря в хірургічних і дитячих відділенях лікарень, операційних, пологових будинках - там, де різні мікроорганізми (патогенні, умовно-патогенні та деякі сапрофіти) можуть викликати внутрішньолікарня-ні інфекції або тяжкі ускладнення після операцій, пологів у людей з низькою опірністю організму. У повітрі лікарняних приміщень, крім звичайних показників, визначають присутність патогенних стафілококів, а також синьогнійної палички та ін­ших грамнегативних умовно-патогенних бактерій, залежно від класу чистоти приміщення:

• особливо чисті (А) - операційні зали для по­логів, асептичні бокси;

• чисті (Б) - процедурні, палати і зали реаніма­ції, дитячі палати, асистентські і фасувальні аптек, приміщення бактеріологічних і клініч­них лабораторій;

• умовно чисті (В) - палати хірургічних відді­лень, коридори, які ведуть до операційних, пологових залів, бокси і палати інфекційних відділень, ординаторські тощо;

• брудні (Г) - коридори і приміщення адміні­стративних будівель, санітарні кімнати, туа­лети, кімнати для брудної білизни та ін.

Деякі санітарно-бактеріологічні показники при дослідженні повітря лікарняних закладів наведені утабл. 28.1.

Для повітря приміщень, які відносять до бруд­них (клас Г), санітарно-мікробіологічні показники не нормуються.

 

 

 

Назва приміщення, клас чистоти	Час відбору проб	Загальна кількість мікро­організмів в 1 м3 повітря, КУО/м3	Кількість колоній Staphylococcus aureus в 1м3 повітря, КУО/м3	Кількість плісеневих і дріжджоподібних грибів в 1дм3 повітря
Операційний блок(клас А)	до роботи	£100
під час роботи	£200
Процедурні, реанімаційне відділення {клас Б)	до роботи	<500
під час роботи А	£750
Палати хірургічних відділень (клас В)	до робота	£750
під час роботи	£ 1000	£2

Санітарно-мікробіологічне дослідження повітря включає 4 етапи:

1) відбір проб повітря;

2) обробку, транспортування, концентрацію мі­кроорганізмів;

3) виділення мікробів;

4) ідентифікацію виділених бактерій і вірусів.

Останні два етапи виконуються за допомогою звичайних санітарно-бактеріологічних і вірусоло­гічних методів дослідження. Проби повітря для дослідження необхідно відбирати на рівні дихання людини, яка сидить чи стоїть.

Усі методи відбору повітря можна поділити на седиментаційні і аспіраційні. Седиментаційний -метод Коха - полягає у здатності мікроорганізмів завдяки силі тяжіння і під дією руху повітря (разом з частками пилу і краплями аерозолю) осідати на поверхню поживного середовиша у відкритій чашці Петрі. Аспіраційні методи ґрунтуються на примусо­вому осадженні мікроорганізмів із повітря на поверхню твердого середовища .

Основні показники санітарного стану повітря

1. Загат» мікробне число» -кількість одиниць м/о що утворюють (КУО), в 1 м3 в повітрі

2. Присутність золотистого стафілокока- повітря засівать на жовгеово-солевий агав, де виростають характерні вмоиколоніі грам позитивиих коків, що мають фермент

1 Присутність грибів (дрожеподібних) – це кількість гриби що виростають на середовищ Сабуро за 96 годин інкубації при температурі 22-28 С

4. За епідеміологічними вимогами ви­значають патогенні мкрорганізми (стьмонели, микобактеріі, віруси).