Земельное право как отрасль права, отрасль науки и учебная дисциплина

(1875-1955)

Життя і творчість

Німецький прозаїк і публіцист Томас Манн народився в стародавньому портовому місті Любек, на півночі Німеччини. Його батько, Йоганн Генріх Манн, був заможним торгов­цем зерном і міським сенатором; мати, урод­жена Юліа да Сильва Брунс, жінка музично обдарована, була родом із Бразилії, з родини німецького переселенця-плантатора і його дружини-креолки. Можливо, через зміша­не походження в Маркесі сполучалися риси

півничанина-європейця, з його виваженістю,

емоційною стриманістю і повагою до людської особистості, і жителя півдня, з його чуттєвістю, живим розумом і пристрастю до мистецтва. Це суперечливе змішання північних і південних рис, прихильності до буржуазних цінностей і естетизму відіграло важливу роль у житті і творчості Маркеса.

Манн мав одержати в спадщину сімейне підприємство по торгівлі зерном, але після передчасної смерті батька в 1891 р. підприємство було ліквідовано, і Томас закінчив школу, як він згодом висловився, «досить безславно».

Коли юнаку було 16 років, родина Манн переїхала в Мюнхен — ве­ликий інтелектуальний і культурний центр. У Мюнхені Томас якийсь час працює в страховій компанії і займається журналістикою, збираю­чись стати письменником за прикладом свого старшого брата Генріха. Незабаром Томас улаштовується редактором у сатиричний тижневик «Сімпліциссімус» («Slmplizissimus»), починає і сам писати оповідан­ня, що надалі ввійшли до збірки «Маленький пан Фрідеман» («Der Kline Herr Fridemann», 1898). Як і в більш пізніх своїх творах, у цих оповіданнях Манн з іронічною й водночас досить смутною інтонацією зображує боязкого, бентежного «сучасного» художника, що б’ється в пошуках сенсу життя. Крім того, у цих оповіданнях відчувається потяг письменника до міцності буржуазного існування.

Своїм першим же літературним здобутком «Будденброки» (1901) Манн увійшов до когорти великих художників слова. У ро­мані відтворена історія буржуазної родини протягом чотирьох по­
колінь — становлення величі і занепад стародавнього бюргерського роду. Письменник простежує долю роду аж до найглибшої буржуазної кризи, яку він сам спостерігав навколо.

Критики відзначають особливий зміст, вкладений письменником у поняття бюргерство.

Томас Манн багато писав про велику бюргерську культуру, го­ворив, що тепер вона профанується, особливо згубно на неї впливає масова культура Америки. Епоху імперіалізму він називав епохою кризи бюргерства. У контексті творів письменника слово «бюргер­ство» дуже близьке за значенням до слів «шляхетність» і «інтелі­гентність». Письменник вважав, що російська література уважно аналізує внутрішню інтелігентність, людську шляхетність, що більш високої людяності, ніж у російській літературі, «не було ніде і ні­коли».

Найяскравішим представником бюргерської культури Манн вва­жав великого Гете.

Стихія бюргерства була всепоглинаючою людською і письменни­цькою пристрастю Т. Манна. Його інтерес до психоаналізу, роман­тизму, навіть до мистецтва і музики були частками, моментами на тлі його служіння бюргерству. Бюргерство — основна тема його творчості. І якщо часом у його творчості бюргер і художник вступа­ли між собою в конфлікт, істина для Т. Манна була на боці бюргера, справжньої інтелігентності.

Роман «Чарівна гора» (1925) вважається одним із найвизначні­ших і складних творів німецької літератури XX століття. Це своєрідна енциклопедія декадансу, його осуд і винесення смертельного діагнозу кращим знавцем цієї хвороби.

Вершиною його творчості став <<Доктор Фаустус» (1947). Його зміст має кілька планів. Ддя Німеччини цей роман має особливе значення, у ньому Манн показує духовну неспроможність буржу­азної інтелігенції, яку розтліває вплив ідей Шопенгауера, Ніцше, Фрейда. Головний герой роману — німецький композитор Адріан Леверкюн, — будучи носієм цих пороків західної інтелігенції, при рікає себе на душевну спустошеність, творче безсилля й апатію.

Манн вважає, що саме інтелігенція несе відповідальність за тра­гічні події XX століття.

Творчість Манна мала великий вплив на читачів, які бачили в його багатозначних проблемних романах відображення їх власних інтелектуальних й моральних шукань.

У 1929р. письменнику присуджується Нобелівська премія зліте ратури «насамперед за великий роман «Будденброки», що став класи кою сучасної літератури і популярність якого неухильно росте». У своїй вітальній промові Фредрік Бік, член Шведської академії, сказав, що

Манн став першим німецьким романістом, який досяг рівня Чарльза Діккенса, Гюстава Флобера, Лева Толстого. Бік також відзначив, що Манн, з одного боку, створив складне духовне мистецтво, а з іншого боку — сам же сумнівається в його доцільності. На думку Біка, велич Манна полягає в його здатності примирити «поетичну піднесеність, інтелектуальність з любов’ю до усього земного, до простого життя».

Після одержання Нобелівської премії у творчості Манна значну роль стала відігравати політика. У 1930 р. письменник виголошує промову в Берліні, що мала назву «Заклик до розуму» («Ет Appell an die Vernunft»), у якій ратує за створення загального фронту робітників- соціалістів і буржуазних лібералів для боротьби проти нацистської загрози. Він також пише «Маріо і чарівник» ( «Mario und der Zauberer», 1930) — політичну алегорію, у якій продажний гіпнотизер уособлює таких вождів, як Адольф Гітлер і Беніто Муссоліні. У його нарисах і промовах, що письменник виголошував у ці роки по всій Європі, зву­чала різка критика політики нацистів; Манн також виражав симпатії соціалізму, коли соціалісти ставали на захист волі і людської гідності.

Коли в 1933 р. Гітлер став канцлером, Манн і його дружина, яка у цей час перебувала у Швейцарії, вирішили в Німеччину не поверта­тися. Вони оселилися недалеко від Цюриха, але багато подорожували, а в 1938 р. переїхали в Сполучені Штати. Протягом трьох років Манн читав лекції з гуманітарних дисциплін у Прінстонському університеті, а з 1941 до 1952 р. жив у Каліфорнії. Він також був консультантом з німецької літератури в Бібліотеці конгресу.

У1936 р. Манн був позбавлений німецького громадянства, а також почесного докторського ступеня Боннського університету, який було йому надано в 1919 p.; у 1949 р. почесний ступінь йому повернули. У1944 р. Манн став громадянином Сполучених Штатів. Під час другої світової війни він часто виступав у радіопередачах, засуджуючи нацизм і закликаючи німців узятися за розум. Після війни Манн приїжджав до Західної і Східної Німеччини, і скрізь його захоплено приймали. Однак письменник відмовився повернутися на батьківщину й останні роки прожив під Цюрихом.

Уже в похилому віці Манн понад 13 років працював над тетралогією про біблійного Йосипа. У романі «Йосип і його брати» («Joseph und seine Bruder», 1933-1943), який іскриться іронією і гумором, просте­жується еволюція свідомості від колективного до індивідуального.

«Пригоди авантюриста Фелікса Круля» («Bekenntnisse des Hochstaplers Felix Krull», 1954), останній роман Манна, став результатом переробки рукопису, розпочатого ще в 1910 р. Пронизаний іронією, ро­ман є заключним акордом творчості письменника, для якого самоіронія завжди залишалася головним стимулом. Екстравагантна пародія, «Фелікс Круль», за словами самого Манна, переводить «автобіографічну й аристократичну сповідь у дусі Гете у сферу гумора і криміналісти­ки». Художник, стверджує своїм романом Манн, — це фігура комічна:
він може засліплювати й обманювати, але не може змінити світ. Манн вважав «Фелікса Круля» своєю кращою, найбільш удалою книгою, оскільки роман «одночасно заперечує традицію і йде в її руслі».

Література

1. Історія світової літератури. — K., 2000.

2. Літературна енциклопедія. — K., 1999.

3. Волоіцук Є. Зарубіжна література. — K., 2004.

 

Земельное право как отрасль права, отрасль науки и учебная дисциплина