Звернення до читача

 

Нитка маршрута: г. Петропавловск-Камчатский – оз. Лагерное – оз. Банное - (вершина 115.3) – оз. Банное – оз. Лагерное – г. Петропавловск-Камчатский.

 

 

 

 

 

На книжкову полицю краєзнавців та просвітян Січеславщини

 

 

 

ПРИСВ’ЯЧУЄТЬСЯ ПАМ’ЯТІ

ПРЕДКІВ НАШИХ

 

У книзі подані архівні матеріали, дослідження науковців та краєзнавців про кількість жертв, причини і винуватців геноциду українців, свідчення очевидців Голодомору 1921-1923,1931-9132,1932-1933,1946-1947 років на Дніпропетровщині, Закон України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні».

Автор коментує використані ним джерела інформації, висловлює своє ставлення до страшної трагедії української нації, до замовчування комуністичних злочинів в Україні.

Вперше зроблено спробу визначити мартиролог жертв Голодомору двох зниклих сіл.

Книга розрахована на широке коло читачів і дослідників цієї теми.

 

 

Автор дякує Віктору Гноєвому за сприяння у виданні цієї книги

 

Звернення до читача

Минуле століття стало для України добою великих надій та жахливих випробувань. Наше право на власну країну і власну відповідальність за майбутнє цієї землі було оплачено мільйонами і мільйонами вбитих і ненароджених. Загальні прямі і непрямі втрати від репресій, голодоморів та виграної за рахунок величезних жертв світової війни становлять десятки мільйонів наших співвітчизників.

Найжахливішим злочином тоталітарної комуністичної влади є Голодомор 1932-33 років. Історики дають різні цифри загиблих – від 3-х до понад 10 млн. Такі розбіжності викликані як закритістю (до сьогодні!) московських архівів, так і різними методиками: чи включено непрямі втрати (ненароджених), чи враховано тих вбитих голодом українців, які жили поза межами сучасної України.

Оскільки Голодомор був складовою частиною процесу суцільної примусової колективізації, то мову треба вести і про сотні тисяч розкуркулених та висланих до Сибіру, про сотні тисяч відправлених у табори або розстріляних заради створення небаченої в історії системи державного рабства, у якому десятиліттями перебувала більшість громадян СРСР. Коли влада свідомо позбавила сотні тисяч родин мінімальних засобів існування, це була превентивна розплата за небажання перетворюватись на колгоспних рабів і помста українським селянам за антибільшовицький повстанський рух та підтримку Української народної республіки.

Це був масовий терор голодом, і такі дії повністю підпадають під визначення терміна «геноцид» у міжнародному праві. Внаслідок цього геноциду найбільших втрат зазнала саме Дніпропетровська область, що й не дивно, оскільки Дніпропетровщина мала дати четверту частину загальноукраїнського плану хлібозаготівлі. – Плану, заздалегідь нереального, який свідомо був використаний державою як привід для розв’язування справжньої війни проти власного народу.

Немає сумнівів, що цей злочин комуністичного режиму має бути – і буде! – визнаний геноцидом у всьому світі. Тут необхідно зауважити, що саме визнання Голодомору геноцидом українського народу залишається, на жаль, предметом політичних спекуляцій. Іноді навіть у середині країни заперечується сам факт штучного голоду. Тому історична правда і громадська думка мають покласти край абсолютно аморальному і по суті злочинному перекручуванню історії з боку окремих політиків і політичних сил.

Ми маємо знати власне минуле, і якою б жахливою не була наша спільна історична пам'ять, саме вона консолідує націю. Наприклад, Ірландія ще у середині 19 століття пережила власний Великий Голод, і до сьогодні вшанування пам’яті жертв цієї трагедії об’єднує всіх ірландців по всьому світу. Попри будь-які політичні розбіжності ми просто не маємо права забувати або перекручувати власне минуле. Цього вимагають пам’ять про мільйони жертв, покладених на вівтар могутності радянської держави, та наша людська гідність.