Картограма рекомендацій по раціональному використанню земель

складається з врахуванням усіх даних за агрономічними характеристиками ґрунтів з метою визначення конкретних земельних ділянок, придатних для вирощування сільськогосподарських культур. Виділення груп сприяє найбільш продуктивному використанню наявних земель господарства, а в зв’язку з цим забезпечити ґрунтознавче обґрунтування правильного розміщення угідь.

I. Землі, які придатні для вирощування всіх сільськогосподарських культур (польових, технічних, овочевих, плодово-ягідних).

II. Землі, які придатні для вирощування всіх сільськогосподарських культур, але не придатні під сади.

III. Землі, які придатні для вирощування всіх культур і плодових, обмежено придатні під овочеві при використанні агротехнічних засобів боротьби з ерозією.

IV. Землі, які придатні для вирощування всіх культур, обмежено придатні під овочеві і непридатні під плодові.

V. Землі, які придатні для вирощування зернових, частково придатні під сади, обмежено придатні для просапних при використанні засобів боротьби з ерозією.

VI. Землі, які придатні для вирощування зернових, обмежено придатні для просапних культур і непридатні під плодові.

VII. Землі, які придатні для вирощування більшості сільськогосподарських культур, обмежено придатні для плодово-ягідних (придатні під кісточкові і обмежено придатні для насіннячкових).

VIII. Землі, які придатні для інтенсивного використання. Коли розорювані участки потрібно виключати із польових сівозмін і провести залуження з наступним використанням – сінокіс – пасовище.

IX. Землі, які доцільно використовувати для посадки лісу.

X. Землі, які доцільно використовувати для сінокосу та пасовища після поверхневого поліпшення.

XI. Землі, які доцільно використовувати для вирощування овочевих культур або сінокосу.

XII. Землі, які доцільно використовувати для сіножатей, частково придатні для вирощування овочевих культур після осушення.

XIII. Землі, які доцільно використовувати для сінокосів та пасовищ після корінного поліпшення.

XIV. Землі, які доцільно використовувати для лісових насаджень.

Картограма повинна містити рекомендації правильного використання ґрунтів у залежності від виробничої спеціалізації господарства. Заходи необхідно спрямовувати на поліпшення родючості ґрунтів, які при раціональній агротехніці можуть перетворитися у цінний земельний фонд.

Кожний контур має свій шифр і колір. Легенда містить розшифровку кольорів виділів, а також рекомендації найпродуктивнішого використання наявних земель господарства.

 

Картограма гумусового стану ґрунтів і рекомендації з його захисту

В умовах інтенсифікації землеробства поступово знижується вміст гумусу в орних ґрунтах, що відбувається внаслідок активізації мінералізаційних процесів, застосування мінеральних добрив, збільшення процента просапних культур і скорочення площ багаторічних трав, а також внаслідок природної та вітрової ерозії. Комплекс заходів, які направлені на зниження втрат гумусу, включають в себе поповнення ґрунту органічними добривами, посів багаторічних трав та поживних культур, мінімалізацію обробітку, застосування кальцій-утримуючих матеріалів, що забезпечує посилення фіксації ґрунтом новоутворених гумусових речовин.

Ця картограма відображає особливості зонального ландшафту завдяки специфіці гумусоутворювання у кожному випадку. Необхідність складання цієї картограми визначається на ступінь розвитку ерозії, яка відбиває характер рельєфу та використання території.

При складанні позначеної картограми доцільно виділяти площі, які містять ґрунти, гумусованість яких пов’язана з їх розвитком в конкретних умовах ландшафту та господарського використання.

На картограмі показують різні групи ґрунтів.

I. Розорювані опідзолені ґрунти вирівняних площ з вмістом гумусу до 2%.

II. Розорювані опідзолені ґрунти вирівняних площ з вмістом гумусу до 3-4%.

III. Розорювані опідзолені слабозмиті ґрунти схилів крутизною до 2º з вмістом гумусу до 3%.

IV. Розорювані ґрунти вирівняних площ з вмістом гумусу до 4% і більше.

V. Розорювані слабозмиті ґрунти схилів крутизною до 2º з вмістом гумусу до 4%.

VI. Розорювані середньозмиті ґрунти схилів крутизною до 2-5º з вмістом гумусу до 3%.

VII. Розорювані середньозмиті ґрунти схилів крутизною до 5-8º з вмістом гумусу до 2%.

VIII. Сильнозмиті розорювані та не розорювані ґрунти схилів крутизною 8º і більше з вмістом гумусу до 1%.

IX. Нерозорані і частково розорані ґрунти схилів з вмістом гумусу до 2%.

X. Нерозорані ґрунти борових терас з вмістом гумусу до 2%.

XI. Ґрунти намиті днищ балок і нижніх частин схилів з вмістом гумусу 4-6%.

XII. Ґрунти заплав з вмістом гумусу більше 6%.

XIII. Гігроморфні ґрунти понижених площ з вмістом гумусу менше 4%.

XIV. Строкаті ґрунти днищ балок і нижніх частин схилів нерівномірно гумусовані з вмістом гумусу менше 2%.

Виділені групи ґрунтів слід позначити на картограмі фарбою або штриховою. При підборі фарби необхідно уникнути яскравих тонів, переважно використовувати чорний, коричневий колір, а також різні відтінки визначених кольорів різної щільності покраски. В даній картограмі необхідно відображати запаси гумусу, якісну характеристику, його роль і значення в формуванні азотного фонду і різнобічний вплив гумусу на ґрунтоутворювальний процес і формування родючості ґрунту.