LEKTION 3

Будь-яке дослідження тексту не може бути повним без врахування авторського наміру або авторської інтенції, адже саме вона об’єднує весь текст в єдине структурне й смислове ціле. Сучасна лінгвістика для опису авторського наміру вживає такі терміни. як «авторська інтенція» та «авторська модальність». Термін «авторська інтенція» було запозичено з психології, з праць А. Лурії, де інтенцією він називав «... бажання, план, завдання або переконання, які орієнтують на певну мету» [149, с. 143]. У лінгвістиці він вживається в працях В. Лукіна та М. Федосюк. Дж. Каллер зазначає, що авторська інтенція, це не авторські роздуми під час написання твору, а те, що йому вдалося втілити в ньому [69, с. 75].

На сьогодні в лінгвістичних працях досить часто зустрічається термін «модальність» у синонімічному значенні до «інтенції». Під цим терміном розуміють «... вираження в тексті відношень автора до повідомлюваного, його концепції, точку зору, позиції, його ціннісні орієнтації» [286]. О. Селіванова наводить декілька тлумачень цього терміна, але нас цікавить лише його трактування в царині лінгвістики тексту, де «... модальність є однією з текстових категорій, зміст якої об’єднує, з одного боку, відношення тексту до дійсності, з іншого, вираження в тексті різноманітних оцінок й емоцій» [162, с. 383]. Взагалі, у категорії модальності «виявляється суб’єктивне ставлення автора до змісту висловлювання, тобто, реалізуються комунікативні та прагматичні функції текстової структури» [48, с. 229].

Сучасна лінгвістика на сьогоднішній день не має єдиного терміна, який позначав би авторський намір. Термін «модальність» трактується досить різнопланово, і діапазон його використання є досить широким, тому в нашому дослідженні ми використовуватимемо термін В. Лукіна «авторська інтенція». Як зазначає цей дослідник «... на сьогодні найбільш надійна інформація про авторський намір художнього тексту знаходиться у вербалізованих рефлексіях про нього самих авторів» [95, с. 272]. Ця категорія реалізується в системі аксіологічних одиниць та конструкцій і в ній локалізується авторське ставлення. Виявлення особливостей авторського ідиостилю означає розкодування творчого задуму письменника, адже, як повідомляє В Лукін, унікальність художнього тексту полягає саме в його нечіткості та багатозначності смислів [95,с. 135].

Авторський намір втілюється в його художніх текстах в «образі автора» та образності. Образ автора – це об’єднуючий елемент всієї структури тексту. Цей образ є детермінантою художнього тексту, його головною категорією, відображенням всієї структури тексту [115, с. 14]. Проблема мовного вираження образу автора в структурі літературного тексту є також однією з головних у стилістиці, тому що саме стилістична єдність будь-якого художнього тексту визначається, передусім, саме своєрідністю мовної структури образу автора [42, с. 5]. У нашому дослідженні ми відділяємо поняття «образ автора» від «суб’єкта оповіді» – реального автора. Це пов’язано з тим, що за кожним текстом, художнім чи ні, завжди стоїть реальна особа і саме ця особа при написанні завжди прагне досягти якоїсь мети, відображеної в художньому тексті. М. Брандес стверджує, що особистість письменника відходить на задній план, а події і долі в тексті він передає оповідачу, який їх і відтворює [25, с. 55].

Образ автора в лінгвістиці має різні назви – автор-творець (М. Бахтін),голос автора (В. Кожинов), автор-скриптор (Р. Барт), але як поняття семантико-стилістичного центру художнього твору його було введено В. Виноградовим ще в 30-х роках. Саме цей видатний лінгвіст зазначав: «... у композиції художнього твору зміст, що динамічно розгортається, розкривається в зміні й чергуванні різних форм і типів мови, різних стилів, що синтезуються в образі автора й утворюють його як складну, але цілісну систему експресивно-мовленнєвих засобів. Саме в такій своєрідності цієї мовленнєвої структури образу автора глибше і ясніше виражається стилістична єдність композиційного цілого. Це індивідуальна словесно-мовленнєва структура, яка пронизує структуру художнього твору й визначає взаємозв’язок і взаємодію всіх його елементів» [29, с. 253, 151-152]. Образ автора є в художньому творі завжди: і тоді, коли автор веде оповідь від себе, від першої особи однини, і коли намагається зникнути чи вести оповідь від особи героя [117, с. 18]. Як зазначає А. Корольова, «...автор художнього тексту творить можливий світ, що видається ніби як фрагмент реальності, між тим сам автор не належить до світу створюваного ним тексту. Він повинен ніби приховувати своє існування – зворотнє ж призводить до руйнації креативної рамки, тобто, ілюзії реальності» [76, с. 41].

Тут також доцільною буде думка М. Бахтіна, що «...ставлення автора до зображуваного завжди входить до складу образу, є його конститутивним моментом» [13, с. 323].

Образ автора, на відміну від інших художніх образів, має свою певну специфіку, що полягає: 1) у його інтегративному значенні для цілого тексту, що проявляється в його об’єднуючій функції всіх його елементів; 2) у поєднанні задуманого з незадуманим; 3) у його типізованому характері, де авторська особистість об’єктивується та організується за мистецькими законами [42, с. 6]. Споглядати «образ автора» можна з двох аспектів – літературного та лінгвістичного. Образ автора в літературному творі – «це художній двійник реальної особистості письменника, змодельоване ним уявлення про себе й відтворене у свідомості читача» [91, с. 501]. Літературознавство досліджує більше суспільно-ідеологічні й соціально-психологічні сторони художнього тексту, лінгвістика тексту – композиційно-мовленнєві та власне стилістичні [25, с. 85].

Що стосується лінгвістичного аспекту «образу автора», то в лінгвостилістиці вже відомі дослідження «образу автора» на семантичному рівні (В. Естріна) та на синтаксичному рівні (Е. Федонькіна), але пріоритет у цій області залишається за літературознавством, хоча останнє не досліджує взаємодії структури художнього тексту та його ідейних підвалин.

На нашу думку, при виділенні зовнішньої та внутрішньої сторін «образу автора», слід врахувати критерії, запропоновані А. Корольовою, де зовнішня сторона образу автора пов’язана з правилами побудови художнього тексту, з його стилістичними зображальними способами. Внутрішня сторона образу автора – це виконання мовою художнього тексту прагматичної та аксіологічної функції, які висвітлюють авторську точку зору на певний предмет [76, с. 51].

Образ автора несе певну інформацію, що відтворюється в тексті і є спрямованою на якогось умовного адресата. Цей образ є універсальним метаобразом, що поєднує в собі багатомірну авторську особистість та словесно-мовленнєву структуру, яка встановлює взаємозв’язок між всіма компонентами художнього тексту, включаючи ідеального читача та уявного співрозмовника оповідача [34, с. 96]. Л. Бабенко та Ю. Казарин зазначають, що художній текст є певним повідомленням і адресований читачеві, який інтерпретує його залежно від власної соціокультурної компетенції [10, с. 45].

В акті художньої комунікації читач є партнером автора, тому що саме він формує в процесі читання своє ставлення до дійсності художнього тексту і сприймає не лише його фабульний, але й емоційний зміст [42, с. 6]. О. Воробйова також вважає потенційного читача не лише особою, що сприймає авторську волю, а також активним співтворцем художнього тексту [34, с. 94]. Аналіз «образу автора» як комуніканта відіграє важливу роль при декодуванні читачем текстового концепту, бо лише так читач може максимально зблизитися з авторським концептом для того, щоб оптимально відповідати авторській інтенції реагування на текст [162, с. 162]. Художній дискурс, як комунікативний акт, актуалізує дві діяльнісні фази, складовими яких є адресант – особа, яка створює й відсилає повідомлення, і адресат – особа, яка отримує це повідомлення. У художньому тексті таким адресатом стає умовний читач [162, с. 167]. На думку О. Воробйової, «его» цього умовного читача віртуально присутнє під час створення художнього тексту, але актуалізується в процесі читання, і віртуальним тоді вже стає «его» автора як адресанта [34, с. 97].

Нині залишається проблемним питання трактування адресата художнього тексту. Одні називають його уявним, інші – потенційним, деякі науковці вводять термін «образу читача». Що стосується перших двох понять, то в нашому дослідженні ми будемо вважати їх синонімічними, оскільки реципієнт художнього тексту завжди є потенційним, адже авторський концепт спрямований саме на нього. Читач також є уявним, бо під час написання існує лише гіпотетично у свідомості автора. Що ж до «образу читача», то на думку М. Наумана, ми маємо розрізняти ці поняття, тому що потенційний читач – це суб’єкт, що сприймає текст, а «образ читача» – це «системно-структурний елемент художнього тексту» [цит. за 76, с. 68].

У нашому дослідженні ми підтримуватимемо думку, що вибір обговорюваних термінів залежить від наративної програми всього художнього тексту та ілокутивного наміру самого автора. Ми також повинні мати на увазі, що сприйняття особистості автора через форми його втілення в тексті орієнтоване на взаємовідносини між автором та читачем. Взаємовідносини між автором і читачем не можуть складатися безпосередньо, а тому відбуваються через художні образи, образи персонажів. Цю взаємодію можна зобразити схематично:

 

Автор художній текст персонаж читач

 

Рис. 1.2

Авторський намір – це певною мірою реальність, яка породжує художній твір, де авторська точка зору є об’єктивно та суб’єктивно присутньою й відіграє функцію об’єднуючого елемента всієї структури художнього тексту. Кожна авторська інтенція трансформується в образах, що допомагають авторові донести змістово-фактуальну інформацію до читача.

Художній текст є вторинною моделюючою системою, і він характеризується образністю [64; 147]. «Образність – це принцип підходу письменника до дійсності, тип і характерна ознака її відображення» [199, с. 64]. Досліджуючи цю проблему, лінгвісти мають справу з використанням таких фактів, як: 1) літературний напрям; 2) жанр; 3) стиль; 4)тип і структура твору; 5) прагматика твору, де прагматикою вважається мета, з якою був створений твір. Глибоке проникнення в художній текст відбувається за адекватного пояснення причин і мотивів авторського відбору й творчого використання мовних засобів, їх призначення і їх функціонування. Як зазначав В.В. Виноградов: «У великій кількості образів відображається різноманітність дійсності, саме у своїй сукупності образи створюють цілісний та єдиний образ автора» [29, с. 253].

Образність у художньому тексті дуже близька до художності, хоча ці два поняття не є тотожними. В. Белінський писав: «Є два способи вираження внутрішнього світу, своїх уявлень за допомогою чистої думки – логічно й безпосередньо – в образах..., другий, або безпосередній спосіб вираження ідеї, взагалі, називається поетичним чи художнім» [цит.за 181, с. 419]. У цьому ж словнику літературознавчих термінів образність трактується як мовно-стилістична категорія, вона виникає тоді, коли в словах актуалізуються метафоричні значення. Образи модифікуються в залежності від літературних рядів [там же, с. 41].

Термін «образ» використовується в багатьох наукових дисциплінах: у теорії пізнання, психології, семіотиці, але літературознавчі науки трактують його як: 1) літературний персонаж; 2) особливий спосіб бачення й пізнання дійсності; 3) засіб художнього зображення персонажа, дії, явища [100, с.185]. Але не лише художній літературі притаманна образність. Так, Г. Поспелов виділяв фактографічні образи в документалістиці, ілюстративні в наукових працях та самостійні в художній літературі. Цей дослідник також вважав, що всі образи створюються за допомогою уявлення [цит.за 226, с. 4]. На відміну від уявлення образ формується за допомогою слова та мовлення [226, с. 4]. Тут є слушною думка В. Виноградова, який зазначав: «Образ у слові й образ за допомогою слова – це зовсім різні поняття» [31, с. 102]. На думку Л. Мацько, образність слова «можна трактувати як соціально-художню мотивацію, як його емоційно-оцінювальну та функціональну конотацію «… образність завжди має додаткові значення, що отримуються через тропи та фігури [100, с. 189].

Проблемним є відокремлення «художнього образу» від «образу». А. Науменко зазначає, що «образ» та «художній образ» не є синонімами, адже внутрішньою формою слова та тропами не можна створити художній текст. Помилковим було б твердження про те, що художній образ – це копія дійсності. Образ лише відтворює суб’єктивно цю дійсність, об’єктом пізнання такої дійсності є сукупність художніх засобів для реалізації концепції автора [111, с. 91].

«Щоб стати художнім, образ повинен організуватися в процесі абстрактного мислення в особливу, естетично значущу знакову структуру, яка принципово відмінна від мовної структури. Це складна ієрархія структур, елементи яких створюються на основі сприйняття матеріальної дійсності, а також відображення в образі чуттєво-наочних образів, що в процесі творчого мислення підлягають перетворенню, у зв’язку з чим виникає художньо-естетичний смисл» [76, с. 54]. Художній образ також має такі свої якості, такі як узагальнення, експресивність та багатозначність [226, с. 4].

Використовуючи ситему словесних обрзів, образність надає можливість художньому тексту передавати не лише логічну, але й чуттєву інформацію. Це може бути слово чи словосполучення, що нестиме в собі образну інформацію, значення якої не еквівалентне значенню окремо взятих елементів даного відрізку. Це загальне визначення має бути конкретизованим щодо використання слова й одиниць, більших, ніж слово [111, с. 89]. Лінгвістичний механізм можливий лише завдяки інтеграції текстом слів, що моделюють образ, тому в лінгвістичному аспекті образ – це «мовне втілення якогось абстрактного поняття в конкретних предметах, явищах, процесах дійсності й навпаки, якихось конкретних предметів чи понять в абстрактних. Цим досягається подвійне сприйняття повідомлення, у залежності від контексту то одне, то інше сприйняття превалює, при цьому не витісняє додаткове» [36, с. 81].

Образність і образ автора – це не однакові категорії, тому що образність художнього тексту – це породження образу автора [25, с. 52; 88, с. 4]. Художній текст – це мовленнєвий твір, за допомогою якого передається певна інформація, яка повинна характеризуватися суб’єктом мовлення. В усному мовленні таким суб’єктом є мовець, а в художньому – автор. Автор художнього тексту не може ототожнюватися з мовленнєвим мовцем, тому що в художньому тексті автор відмежовується від читача внаслідок створення різних комунікативних ситуацій, рецепцій, і читач сприймає автора лише через його твір [76, с. 41]. І. Арнольд зазначає, що в художньому тексті існує два типи інформації. Інформація першого виду – це предметно-логічна інформація, яка не пов’язана з учасниками комунікації. А інформація другого виду має емоційний характер, оскільки вона пов’язана з суб’єктивними переживаннями учасників ситуації, передає їх ставлення до неї та їх оцінку предмета мовлення. Саме з інформацією цього типу пов’язана образність художнього тексту [8, с. 121].

Розглянувши всі вище наведені аспекти, ми приходимо до висновку, що аналіз оповідань як типу художнього тексту неможливий без дослідження образу автора та образності, тому що саме в образності реалізується авторська інтенція, вияв якої можна чітко простежити в авторському та персонажному мовленні.

 

LEKTION 3

Thema (Тема): Wohnung (Квартира).

Grammatischer Kommentar (Грамматический комментарий):

1. Präsens сильных глаголов с корневой гласной «a»

2. Präsens сильных глаголов с корневой гласной «e»

3. Отделяемые и неотделяемые приставки

4. Imperativ (Повелительное наклонение)

5. Модальные глаголы

6. Временные обозначения

Intentionen (Намерения): Bitte. Glückwünsche. (Просьба. Поздравления)

Situationen (Ситуации): Petra sucht ein Zimmer (Петра ищет комнату)

Übung 1. Wir lesen (Мы читаем)

1. Erich fragt Gitti: Was liest du?

2. Gitti antwortet: Ich lese einen Roman.

3. Was liest Gitti? – Sie liest einen Roman.

4. Der Lehrer fragt seinen Schüler: Was liest du?

5. Der Schüler antwortet: Ich lese ein Buch.

6. Was liest der Schüler? – Er liest ein Buch.

7. Der Lehrer fragt seine Schüler: Was lest ihr?

8. Die Schüler antworten: Wir lesen eine Erzählung (рассказ).

9. Was lesen die Schüler? – Sie lesen eine Erzählung.

10. Der Lehrer fragt seinen Studenten: Was lesen Sie?

11. Der Student antwortet: Ich lese eine Novelle.

12. Was liest der Student? – Er liest eine Novelle.

13. Erich fragt Gitti: Was hältst du?

14. Gitti antwortet: Ich halte einen Roman.

15. Was hält Gitti? – Sie hält einen Roman.

16. Der Lehrer fragt seinen Schüler: Was hältst du?

17. Der Schüler antwortet: Ich halte ein Buch.

18. Was hält der Schüler? – Er hält ein Buch.

19. Der Lehrer fragt seine Schüler: Was haltet ihr?

20. Die Schüler antworten: Wir halten eine Erzählung.

21. Was halten die Schüler? – Sie halten eine Erzählung.

22. Der Lehrer fragt seinen Studenten: Was halten Sie?

23. Der Student antwortet: Ich halte eine Novelle.

24. Was hält der Student? – Er hält eine Novelle.

Übung 2. Wir üben (Мы тренируемся).

Muster: …du Deutsch? – Ja, ich … Deutsch (sprechen) –(Sprichst spreche) … du den Hut (шляпа)? – Ja, ich … den Hut (tragen). – (Trägst trage)

1. … du den Film? – Ja, ich … den Film (sehen).

2. … du um 7 Uhr? – Ja. ich … um 7 Uhr (fahren).

3. … du den Kugelschreiber? – Ja, ich --- den Kugelschreiber (halten).

4. … du mir ein Wörterbuch? – Ja, ich … dir ein Wörterbuch (geben).

5. … du mir? – Ja, ich … dir (helfen).

6. … du zu Mittag? – Ja, ich … zu Mittag (essen).

7. … du das Buch in Deutsch? – Ja, ich … ein Buch in Deutsch (lesen).

8. … du gut? – Ja, ich … gut (schlafen)

Übung 3. Lesen Sie (Прочтите)!

Der Lehrer sagt zu seinem Studenten auf Deutsch:

1. Lesen Sie bitte! – Und der Student liest.

2. Nehmen Sie bitte die Kreide (мел)! – Und der Student nimmt die Kreide.

3. Sprechen Sie bitte! – Und der Student spricht.

4. Geben Sie bitte das Buch! – Und der Student gibt das Buch.

5. Halten Sie bitte den Bericht (сообщение)! – Und der Student hält den Bericht.

6. Erhalten Sie bitte das Stipendium für die Seminargruppe! – Und der Student erhält das Stipendium für die Seminargruppe.

7. Fahren Sie bitte mit dem Bus Linie 1! – Und der Student fährt mit dem Bus Linie 1.

8. Schlafen Sie bitte vor (до) 24 Uhr ein! – Aber der Student schläft nach (после) 24 Uhr ein.

Übung 4. Wir lesen (Мы читаем).

a) Schreibst du die Übung nicht? – Schreib(e) doch die Übung!

Gibst du keine Antwort? – Gib doch eine Antwort!

Nimmst du das Buch nicht? – Nimm doch das Buch!

Fährst du nicht nach Hause? – Fahr(e) doch nach Hause!

Isst du nicht zu Abend? – Iss doch zu Abend!

b) Ich fahre nicht nach Hause. – Fahren Sie bitte nach Hause!

Ich spreche nicht Deutsch. – Sprechen Sie bitte Deutsch!

Ich gehe nicht zur Uni. – Gehen Sie bitte zur Uni!

Ich arbeite nicht hier. – Arbeiten Sie bitte hier!

c) Was macht ihr da? – Schreibt doch endlich (наконец-то) den Brief!

Nehmt doch endlich die Bücher!

Fahrt doch endlich nach Hause!

Geht doch endlich zur Uni!

Sprecht doch endlich Deutsch!

Übung 5. Wir bauen Imperativ-Sätze (Мы строим предложения в Imperativ)

Muster: diese Stadt nicht vergessen/Sie – Vergessen Sie diese Stadt nicht!

abends nicht so lange fernsehen/du – Sieh abends nicht so lange fern!

ins Kino mitkommen/ihr – Kommt ins Kino mit!

1. mit der Arbeit anfangen/du –

2. in Bern umsteigen/ihr -

3. die Adresse aufschreiben/Sie –

4. den Text vorlesen/du –

5. das Fenster aufmachen/Sie –

6. die Tür zumachen/du –

7. hier bezahlen/ihr –

8. den Fernseher einschalten/Sie –

9. das Licht ausmachen/ihr –

10. morgen nicht verschlafen/du –

11. das Stipendium erhalten/ihr

12. das Zimmer vermieten/Sie –

Übung 6. Wir üben (Мы тренируемся).

Muster: Ich fahre viel. – Fährst du auch viel?

Sie sieht abends fern – Siehst du abends auch fern?

1. Ich erhalte ein Stipendium. –

2. Peter fährt am Morgen. –

3. Ich lese viel Deutsch. –

4. Ich nehme dieses Buch. –

5. Sie isst am Abend nicht, -

6. Er hilft beim Deutschlernen. –

7. Wir fangen mit dem Lesen an. –

8. Sie spricht gut Deutsch. –

9. Sie laufen schnell. –

Übung 7. Wir lesen (Мы читаем).

1. Meine Mutter ist im Winter geboren.

2. Mein Vater hat im September Geburtstag.

3. Mein Bruder ist 2009 geboren.

4. Und ich bin im Jahre 1996 geboren.

5. Um 19 Uhr habe ich frei.

6. Gegen halb acht Uhr bin ich zu Hause.

7. Am nächsten Sonntag fahre ich los.

Übung 8. Wie spät ist es?/Wie viel Uhr ist es?

1. In Moskau ist es zwölf Uhr.

2. In Berlin und Prag ist es zehn Uhr.

3. In St.(Sankt) Petersburg ist es zwölf Uhr.

4. In Nowosibirsk ist es drei (fünfzehn) Uhr.

5. In Wladiwostok ist es sieben (neunzehn) Uhr.

Übung 9. Schreiben Sie die Uhrzeit in Worten (Напишите время прописью).

Es ist jetzt

Muster: 12.30 –zwölf Uhr dreißig

1. 17.15 – 4. 10.48 –

2. 17.25 – 5. 11.50 –

3. 9.35 – 6. 12. 00 –

4. 9.45 - 7. 12. 05 –

Übung 10. Wir sagen anders (Мы говорим иначе)

Muster: Bitte zum Abendessen! Es ist ein Viertel nach sieben (sieben Uhr fünfzehn).

1. Mein Bus! Es ist schon halb acht ().

2. Kinder ins Bett! Morgen früh müsst ihr schon um ein Viertel nach sechs aufstehen ().

3. Der Film beginnt um halb zehn ().

4. Das Mittagessen ist fertig. Es ist ein Viertel vor dreizehn ().

5. Steh ganz schnell auf! Es ist schon zwanzig nach sieben ().

6. Wo bleibt denn Christa? Es ist schon fünf Minuten vor dreiundzwanzig ().

Übung 11. Ergänzen Sie die Sätze mit um, gegen, am, im (in) (Заполните пропуски словами um, gegen, am, im (in))

Muster: Der Wecker (будильник) weckt mich …7 Uhr (um).

Ich gehe aus dem Haus … 8 Uhr (gegen).

Mein Opa ist … September geboren (im).

… Sonntag habe ich frei (Am).

1. Steh auf! Die Schule beginnt früh …8 Uhr.

2. … Samstag fährt unsere Seminargruppe nach Dresden.

3. Die Vorlesung ist … 18.30 Uhr zu Ende und … 19 Uhr bin ich zu Hause.

4. … der nächsten Woche beginnen meine Sommerferien. Hurra!

5. Mein Bruder ist …Herbst geboren.

6. … Nachmittag besuche ich meine Oma.

7. Mein Freund ist … 1994 geboren.

8. Und ich bin … Jahre 1995 geboren.

Übung 12 Wir antworten frei (Мы отвечаем свободно).

Muster: Wann beginnt Ihr Arbeitstag? – Mein Arbeitstag beginnt um 8 Uhr.

1..Wann erwachen Sie gewöhnlich?

2..Wann stehen Sie auf?

3..Wann frühstücken Sie?

4..Wann gehen Sie aus dem Haus?

5. Wann beginnt der Unterricht?

6. Wann essen Sie zu Mittag?

7. Wann ist der Unterricht zu Ende?

8. Wann gehen Sie nach Hause?

9. Wann sind Sie zu Hause?

10. Wann essen Sie zu Abend?

11. Wann gehen Sie ins Bett?

12. Wann schlafen Sie ein?

Übung 13. a) Lesen Sie russische Äquivalente (Прочитайте русские соответствия).

1. jeden Morgen –morgens – по утрам

2. jeden Vormittag vormittags – в первой половине дня

3. jeden Mittag mittags – в полдень

4. jeden Nachmittag nachmittags – во второй половине дня

5. jeden Abend – abends – по вечерам

6. jede Nacht – nachts – по ночам

7. jeden Montag – montags – по понедельникам

b) Setzen Sie bitte diese Liste fort (Продолжите, пожалуйста, этот список).

Übung 14. Wir sagen anders (Мы говорим иначе).

Muster: Ich habe Deutschunterricht jeden Dienstag (dienstags).

1..Jeden Montag beginnt der Unterricht um 9.45 Uhr.

2.. Jeden Freitag bin ich gegen 18 Uhr zu Hause.

3. Jeden Vormittag habe ich eine Vorlesung.

4. Meine Tante besucht mich jeden Freitag.

5. Jeden Abend sehe ich fern.

6. Jede Nacht schlafe ich gut

Übung 15. Wir üben. Trennbar oder untrennbar? (Мы тренируемся. Отделяемые или неотделяемые приставки?)

Was macht Herr Hoffmann heute?

Muster: um 7 Uhr aufwachen - Herr Hoffmann wacht um 7 Uhr auf.

nie verschlafen – Er verschläft nie.

1. um 7.05 Uhr aufstehen –.

2. um 7.30 Uhr mit dem Frühstück anfangen –.

3. um 7.45 Uhr ausgehen –.

4. gegen 8 Uhr in den Bus einsteigen –.

5. um 8.10 Uhr aus dem Bus aussteigen –.

6. um 8.15 Uhr ins Büro eingehen –.

7. das Licht anmachen –.

8. das Fenster aufmachen – -.

9. das Radio einschalten –.

10. die Partner in sein Büro einladen –.

11. das Projekt besprechen –.

12. viele Briefe erhalten –.

13. neue Adressen aufschreiben –.

14. die Arbeit um 17 Uhr beenden –.

15. das Licht ausmachen –.

16. das Fenster zumachen –.

17. zu Hause eine Stunde fernsehen –.

18. um 22 Uhr einschlafen –.

Übung 16. Unterscheiden Sie «Uhr» oder «Stunde»? (Обратите внимание на различие слов «Uhr» или «Stunde»)

1. Du hast eine schöne Uhr. – Ja, das ist eine schweizerische Uhr.

2. Die Maschine (самолёт) startet in Stockholm um 7 Uhr. Sie landet in Frankfurt um 9 Uhr.

3. Der Flug (полёт) dauert zwei Stunden.

4. Meine Schwester hat heute 7 Stunden in der Schule. – Armes (бедноe) Kind!

5. Der Deutschunterricht beginnt um 9.45 Uhr.

6. Um 11.15 Uhr ist er aus.

7. Der Unterricht dauert also eineinhalb (полтора) Stunden.

8. Der Arbeitstag fängt um 8 Uhr an.

9. Um 17 Uhr ist er zu Ende.

10. Der Arbeitstag dauert also 8 Stunden.

11. Ich habe keine Uhr.

Übung 17. Wir ergänzen die Sätze (Мы заполняем пропуски).

Muster: Wir haben zu Hause drei … (Uhren).

Aber keine … (Uhr) geht richtig.

Der Film dauert zwei … (Stunden).

Die Vorlesung beginnt um 10 (Uhr).

Wie viele … hast du heute in der Schule (Stunden)?

1. Die Schule beginnt um ….

2. Mein Bruder hat heute in der Schule 6 ….

3. Gegen 13 … ist die Schule aus.

4. Der Zug fährt um 19.30 Uhr ab.

5. Die Reise (поездка) dauert 5 ….

6. Meine Schwester hat eine neue …. Das ist das Geschenk (подарок) des Vaters.

7. Mein Bruder arbeitet von 8 bis 14 … im Büro. Das sind 6 ….

Übung 18. Bitte ergänzen Sie! Uhr oder Stunde? (Пожалуйста, заполните пропуски! «Uhr» или «Stunde»?)

Er: Siehst du den Mond, mein Schatz (сокровище)?

Sie: Nein, ich sehe nur dich.

Er: Wie viel … ist es? Hast du eine …?

Sie: Ach, warum bist du so unromantisch? Es ist elf ….

Er: Schnell, schnell! Mein Bus fährt bald ab.

Sie: Und wie lange fährt der Bus?

Er: Eine halbe …. Aber ich bin schon so müde (устал).

Sie: Warum bist du immer müde, mein Schatz? Warum hast du nur zwei … Zeit für mich?

Er: Elf … fünf. Der Bus kommt.

Sie: Wie kalt bist du! Warum siehst du auf die …? Warum siehst du nie in meine Augen?

 

Übung 19. Lesen Sie! Können oder müssen? (Прочитайте! Können или müssen?)

1. Das Geschäft (магазин) ist voll. Jetzt muss ich Schlange stehen (стоять в очереди).

2. Es ist dunkel (темно). Er kann nicht lesen. Er muss die Lampe einschalten.

3. Es ist kalt heute und du hast keinen Mantel (пальто): Jetzt musst du nach Hause gehen. Du kannst doch nicht ohne Mantel spazieren.

4. Diese Studenten lernen Fremdsprachen. Sie können schon Englisch und Deutsch.

Übung 20. Bitte ergänzen Sie die Sätze mit können mit müssen. (Пожалуйста, заполните пропуски модальными глаголами können или müssen).

1. … Sie mir das Wörterbuch geben?

2. Oh bitte, … du noch fünf Minuten warten?

3. … ich bitte ein Cola haben?

4. Herr Haffner, Sie … sofort zur Polizei kommen!

5. … du schwimmen?

6. … ich bitte den Chef sprechen?

7. Auf Wiedersehen! Ich … jetzt leider gehen.

8. Moment! Ich … noch meine Brille aufsetzen (надеть очки).

9. … Sie Walzer tanzen?

Übung 21. Wir kombinieren. (Мы комбинируем).

jetzt endlich unser Frühstück haben?

Können wir in diesem eiskalten Zimmer schlafen?

Müssen wir mal telefonieren?

das Formular ausfüllen?