Тоталітаризм

Тоталітарний режим грунтується на тотальному (лат. totalitas — загальність, цілісність) охопленні державою су­спільного життя. Поняття «тоталітаризм» з'явилося у філософсько-політичному лексиконі XX ст. з праць Джо-ванні Джентіле, а у політику його ввів вождь фашистської партії Італії — Беніто Муссоліні. Дослідники тоталіта­ризму Ф. Хайєк, К. Поппер, К. Фрідріх і 3. Бжезінський розкрили генетичний зв'язок тоталітаризму з етатистським і соціалістичним вченнями, з існуванням масового суспіль­ства і одномірної авторитарної особистості, кризою лібераль­ного індустріального суспільства.

До цього слід додати, що тоталітаризм — явище XX ст. Він не був характерний для деспотичних і тиранічних режи­мів попередніх століть, оскільки тоді не існувало таких мо­гутніх технічних і психологічних механізмів контролю за людиною і суспільними інститутами, не було такої концент­рації влади в руках політичних угруповань, як у XX ст.

Феномен тоталітарного режиму криється в існуванні масової людини — усередненої особистості зі стандартним мисленням, яка знаходить задоволення в тому, щоб діяти «як усі», не вміє критично мислити, зневажливо ставиться до пізнання, містично шанує колективізм, підпорядкований «загальномуінтересу», і масового суспільства — суспільства структурно недиференційованог&, де існує поділ тільки на «верхи» і «низи», вождів і маси.

Масове суспільство і масова людина породжені такими обставинами:

1) широкою участю мас у політиці у зв'язку із розвит­ком демократії;

2) атомізацією людини, її відчуженістю від можливості реально впливати на політичні рішення, формування «мов­чазної» більшості;

3) залученням мас до нетрадиційних форм боротьби — страйків, бунтів, масових маніфестацій політичними маргі-налами (людьми, які перебувають на межі між низами і верхами як соціально, так і психологічно);

4) пауперезацією значної частини населення внаслідок монополізації економіки, розорення дрібних власників.

Отже, тоталітарний режим виникає в кризових ситуаціях, породжених необхідністю форсувати модернізацію суспіль­ства, де існує, з одного боку, значна частина знедоленого населення й інтелектуалів-маргіналів, з іншого — могутні владні, технічні, психологічні можливості мобілізації мас для виходу з даної ситуації.

Для тоталітарного режиму характерні такі ознаки: то­тальний контроль держави над усіма сферами суспільства; монополізація влади в руках однієї партії, котра цілком підпорядкована вождеві; повне панування однієї ідеології, терористичний поліцейський контроль; мілітаризація су­спільного життя і знищення громадянського суспільства; проголошення принципу органічної єдності держави і на­роду; панування воєнної або планової економіки.

До тоталітарних режимів можна віднести гітлерівську Німеччину, колишній СРСР за часів Сталіна, маоїстський Китай, Камбоджу при Пол Поті, Іран при Хомейні та ін. Тоталітарні режими були, як правило, комуністичні та фашистські. Комуністичні режими відзначалися більшою тоталітарністю, оскільки їм вдалося ліквідувати приватну власність, подолати церковну опозицію. Крім цього, комуністичні режими базувалися на привабливих ідеях «інтернаціональної солідарності» трудящих і «світлого комуністичного майбутнього», в той час як фашистські ре­жими пропагували вищість своєї нації і необхідність світового панування.

Основні ознаки, риси тоталітарної по­літичної системи: загальна ідеологія, мо­нополія однієї політичної партії, контрольнад економікою, організований терор і переслідування інакомис­лячих.