Поясніть суть вчення про „чотири шляхетні істини”.
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ ім. М. ТУГАН-БАРАНОВСЬКОГО
Контрольні завдання з дисципліни „Релігієзнавство” (модуль №2)
Чотири “шляхетні істини” - це серцевина вчення Будди. Перша істина: життя - це страждання. Перша істина – "існує страждання" полягає в тому, що життя - це страждання: страждання у народженні і смерті, страждання в хворобах, союз з нелюбом - страждання, страждання - розлука з коханим, весь зміст життя, що виникає з прихильності є страждання. В осягненні цієї істини Будда не оригінальний, оскільки так вважала більшість мислителів і віруючих в Індії після епохи Упанішад - все є страждання. Друга істина - "є причини страждання". Людина, користуючись матеріальними речами і духовними цінностями, розглядає їх як реальні, постійні, тому вона бажає володіти і насолоджуватися ними, відмовляючись від інших. Подібні бажання ведуть до продовження життєвого процесу, створюючи безперервний ланцюг боротьби за існування. Саме ця істина визначає реінкарнацію. Третя істина - "можна припинити страждання". Повне викорінення і добрих, і поганих бажань відповідає стану нірвани, коли людина вимикається з процесу відродження. І нарешті, четверта “істина” називає шлях позбавлення від страждань. “Чотири шляхетні істини” сформульовано аналогічно правилам індійської медицини: спершу визначається хвороба, потім з’ясовується її причина, приймається рішення про спосіб усунення причини й, нарешті, прописуються адекватні засоби (ліки) рятування від недуги. 2. Причини та наслідки прийняття християнства в Київській Русі. Політичні передумови. Прагнення Володимира зміцнити державу і її територіальну єдність за допомогою створення єдиного пантеону язичницьких богів на чолі з Перуном не призвела до подолання племінного сепаратизму та посилення княжої влади. Тільки єдинобожжя могло згуртувати країну і висвітлити авторитет одноосібної княжої влади. Міжнародні фактори. Прийняття християнства вводило Русь в сімю європейських народів, а язичництво прирікало на ізоляцію та ворожість з боку християнізовані сусідів, що відносяться до язичників як до нелюди. Соціальні чинники. Зростаюча соціальна неоднорідність, а також мінливі духовні запити еліти суспільства створювали умови для переходу до більш складної світоглядної системи. Соціокультурними наслідками прийняття християнства були: 1) забезпечення етнокультурної єдності всіх племен і земель Київської Русі. 2) християнство поступово витісняло язичницькі обряди і традиції, відбувалася гуманізація життя суспільства. 3) на основі християнства відбувається становлення нового типу державності в Київській Русі. Установлюється тісний взаємозв'язок між світською та церковною владою, за верховенства першої. 4) Київська Русь була включена в європейський християнський світ, стала рівноправним елементом європейського цивілізаційного простору. 5) прийняття християнства сприяло становленню міської культури у власне сільськогосподарській країні. 6) значним культурним переворотом було введення єдиної писемності. Під впливом християнства розвивалися книжкова справа, література, історія, філософія, з'явилися перші літописи, церковна література. У школах навчалися люди з різних верств населення. 7) Церква сприяла створенню на Русі чудової архітектури, мистецтва (особливо іконографії). Більшість кам’яних споруд, збудованих протягом Х–ХІІ ст. на Русі, були храми, щедро прикрашені монументальним і станковим живописом. Прийняття християнства сприяло розвитку зодчества й живопису у середньовічних їх формах, проникненню візантійської культури як спадкоємиці античної традиції. 8) прийняття християнства означало зміну всього ладу життя. Тепер центром суспільного життя стала Церква. Вона проповідувала нову ідеологію, прищеплювала нові ціннісні орієнтири, виховувала нову людину. Християнство робило людину носієм нової моралі, заснованої на культурі совісті, яка витікає з євангельських заповідей.
|
