У самій Індії давня буддійська література не збереглася, якщо не вважати наскальних написів Ашоки, які є найпершим відомим павука документом, де згадується про Будду та його вченні - Дхарми. Вони створені в III ст. до н. е.. Відома зараз література буддизму складалася протягом багатьох століть не тільки в Індії, але і в тих країнах, куди він проникав. Вона дуже велика. Так, тибетські збірники канонічних творів Ганджур і Дан-жур містять 4566 текстів. Різні напрямки та школи буддизму до цих пір сперечаються між собою про багатьох творах - слід чи ні відносити їх до розряду безумовно заслуговує довіри священної літератури. Одні вважають більш достовірними палійскій, інші - санскритські тексти. Проте всі буддисти сходяться на визнанні найважливішим джерелом відомостей про ранньому буддизмі тих творів релігійного характеру, які були записані до початку нашої ери на мові пали на Цейлоні і відомі під назвою Типитаки (Тiрitака) - «три кошики». Повного комплекту цих творів в ранніх записах не знайдено.
У минулому столітті почалося збирання того, що збереглося в монастирях Цейлону, Бірми, Сіаму, Непалу, а також (у перекладах на відповідні мови) у Тибеті, Китаї, Монголії, Японії. У 1871 р. в Мандалаї (Бірма) був скликаний V буддійський собор, на якому 2400 ченців - знавців канону - шляхом звірки різних списків іперекладів виробили уточнений текст Типитаки, який був вирізаний потім на 729 спеціально виготовлених мармурових плитах. Для кожної плити був побудований окремий мініатюрний гостроверхий білий храмик. Завдання, що стоять стрункими рядами храмики склали храмової комплекс Кутодо - цілий своєрідний містечко-бібліотеку, сховище канону. Завдяки Кутодо і дуже схожому з ним іншому храмового комплексу, Сандамані, який містить коментарі до Типитаке, Мандалай став одним з найбільш шанованих місць буддистів всього світу.
Буддизм - одна зі світових релігій - знаходиться в одному ряду з християнством і мусульманством.
Буддизм (засновник - мандрівний монах Сіддхартха Гаутама) став провідним етико-філософським вченням Давньої Індії. Центром його уваги стала тема подолання людиною страждань, спричинених його існуваннямв навколишньому світі. Основна теза буддизму стверджує, що життя людини є страждання, і це є законом буття. Будь-яке життя - страждання, і немає щасливих життів. Страждання обумовлені бажаннями і пристрастями людей, прихильністю до мирського життя. Кожна людина страждає ще й від того, що приречений на неминучу старість і смерть. Загалом, страждання є вираженням одвічного протиріччя між прагненнями людини і недосконалістю світобудови. Єдиним способом їх подолання може бути лише позбавлення від гнітючої влади зовнішнього світу.
