ТАЛАМІЧНИЙ МОЗОК

Таламічний мозок, thalamencephalon у свою чергу складається із трьох частин: thalamus, згір’я, epitalamus – надзгір’я, і metathalamus, – зазгір’я. Частина проміжного мозку, розміщена нижче згір’я і відділена від нього гіпоталамічною борозенкою, складає субталамус. Сюди продовжуються покришки ніжок середнього мозку. Тут розміщене субталамічне ядро (люісове тіло), яке зв’язане великою кількістю волокон з блідою кулею. Із середнього мозку до нього підходять червоні ядра і чорна речовина середнього мозку, які входять до складу екстрапірамідної системи.

 

ТАЛАМУС

Таламус, або згір’я, thalamus становить парне скопичення сірої речовини в бокових стінках проміжного мозку по боках третього шлуночка, має яйцеподібну форму, причому передній кінець його гострий у вигляді переднього горбка, tuberculum anterior, а задній – розширений і потовщений у вигляді подушки, pulvinar.

Поділ на передній горбок і подушку відповідає функціональному поділу thalamus на центри аферентних шляхів (передній горбок) і на зоровий центр (подушка). Дорзальна поверхня покрита тонким шаром білої речовини – stratum zonale. В латеральному своєму відділі він звернений у порожнину бічного шлуночка, відділяючись від розміщеного поряд хвостатого ядра межовою борозною, sulcus terminalis, яка є межею між кінцевим мозком, до якого відноситься хвостате ядро, і проміжним мозком, до якого належить зоровий горб. По цій борозні проходить смуга мозкової речовини, stria terminalis.

Присередня поверхня згір’я покрита тонким шаром сірої речовини, розміщеної вертикально і зверненої в порожнину третього шлуночка, утворюючи його бічну стінку. Зверху вона відмежовується від дорзальної поверхні за допомогою білої мозкової стрічки, stria medullaris thalami. Обидві присередні поверхні зорових горбів з’єднані між собою міжталамічним зрощенням – adhesio interthalamica, що лежить майже посередині. Бічна поверхня згір’я межує з внутрішньою капсулою, capsula interna. Нижньою своєю поверхнею згір’я розміщується над ніжкою мозку, зростаючись з її покришкою. Як видно на розрізах, сіра маса згір’я білими прошарками, laminae medullaris thalami, розподіляється на окремі ядра, які називаються залежно від їх топографії: передні, центральні, присередні, бічні, вентральні і задні. Функціональне значення зорового горба дуже велике. В ньому переключаються аферентні шляхи: в його подушці, де знаходиться заднє ядро, закінчується частина волокон зорового тракту (підкірковий центр зору, асоціативне ядро згір’я), в передніх ядрах – пучок, що іде від сосочкоподібних тіл, corpora mamilaria і зв’язує згір’я з нюховою сферою, і, нарешті, всі аферентні (чутливі) шляхи від нижче розміщених відділів центральної нервової системи (ЦНС) в решті його ядер, причому присередня петля, lemniscus medialis, закінчується в бічних ядрах. Таким чинам, згір’я є підкірковим центром майже всіх видів чутливості. Звідси шляхи відчуття ідуть частково в підкіркові ядра (завдяки чому згір’я є чутливим центром екстрапірамідної системи), частково безпосередньо вгору (tractus thalamocorticalis).

 

ЕПІФІЗ

Епіфіз, або надзгір’я, еpithalamus. Мозкові стрічки, striae medullaris, обох згір’їв направляються назад і утворюють на тій і іншій стороні розширення у вигляді трикутника, яке має назву повідцевий трикутник, trigonum gabenullae. Від останнього відходить повідець, habenulla, який разом із таким же повідцем протилежної сторони з’єднуються з шишкоподібним тілом, corpus pineale. Перед шишкоподібним тілом обидва повідки з’єднані разом за допомогою спайки повідців, comissura habenullarum. Саме шишкоподібне тіло, яке нагадує соснову шишку (pinus – сосна, від чого і походить його назва) за своєю будовою і функцією відноситься до залоз внутрішньої секреції. Видаючись позаду в ділянку середнього мозку, шишкоподібне тіло розміщується в борозенці між верхніми горбиками даху середнього мозку, утворюючи при цьому п’ятий горбик. Епіфіз має необхідне кровопостачання, нервову регуляцію, має сполучно-тканинні покрив і опорні клітини, а головне – активні світлі і менш активні темні пінеалоцити, що продукують мелатонін.

Епіфіз сприяє пристосуванню функціонування організму до різного рівня освітленості організму, а гіпоталамо-гіпофізарно-адреналова система організує захисну реакцію організму на екстремальні впливи. Синтез мелатоніну відбувається тільки тоді, коли на очі не потрапляє світло, це регулюється через діяльність супрахіазматочного ядра в гіпоталамусі. Мелатонін входить як пейсмекер до складу біологічного годинника, регулюючі у нормі циркадіанну ритмічність гіпоталамо-гіпофізарно-адреналової системи (позитивна кореляція у молодих щурів між рівнями мелатоніну і кортизолу у вечірні, нічні та слабше у ранкові години, але не в денні; у старих щурів вирівнювались циркадіанні ритми) і в умовах психоемоційного імобілізаційного стресу. Можливо, мелатонін впливає на відновлення функціональної активності вазопресинпродукуючих нейронів паравентрикулярного ядра гіпоталамусу, а також на чутливість аденогіпофізарних кортікотрофів до вазопресину у другій половині дня і ввечері.

Мелатонін – похідне триптофану та серотоніну, це: 1) сомногенний нейромедіатор, що прискоряє хід нервових імпульсів, активує ГАМК-ергічні та опіоїдні системи, 2) імуномедіатор, що стимулює імунну систему (особливо тимус та Т-лімфоцити) і активує поділ стовбурових клітин червоного кісткового мозку, 3) гормон, що знижує генерацію і секрецію тропінів (особливо гонадотропинів через лімітування секреції гіпоталамусом гонадоліберину) гіпофізом, блокує проліферацію більшості стовбурових клітин (крім гемопоетичних), є антиоксидантом. Майже всі клітини організму мають до мелатоніна 2 види мембранних рецепторів та ядерний рецептор, який впливає на експресію більш як 250 генів. Таким чином, мелатонін є ендогенним адаптогеном, що інтегрує нервову, імунну та ендокринну системи у єдину рецепторну нейрон-ендокринну-імунну систему, що має антистресові, антиканцерогенні, антигеріатричні властивості, сприяє підвищенню адаптації організму.

Адреногломерулотропин епіфізу стимулює утворення альдостерону у наднирниках. Пінеалоцити продукують декілька десятків регуляторних пептидів (аргінін-вазотоцин, тироліберин, люліберин, тиротропин, антигонадотропін). Утворення олігопептидних гормонів разом з нейроамінами (серотонін, мелатонін) вказує на пінеалоцити епіфізу як на частину APUD-системи. З віком у епіфізі накопичується мозковий пісок (кальцієві солі фосфату, карбонату, фториду), що знижує продукцію мелатоніну, послаблює імунну систему, сприяє старінню.

Кафедра фізіології та біохімії Миколаївського національного університету імені В.О.Сухомлинського досліджує вплив мелатоніну на функціонування внутрішніх органів і прооксидантно-антиоксидантної системи. Працюють або працювали за цією тематикою О.І.Цебржинський, О.І.Антонова, Н.А.Дмитренко, Л.Д.Чеботар, Ю.Д.Френкель, С.В.Семенчук, О.М.Ларичева, О.О.Цвях, Я.В.Анасевич, М.Ш.Гільмутдінова, В.В.Пшиченко, М.С.Казначеєва, А.А.Козирєв, магістри кафедри.