РОЗБИРАННЯ І ЗБИРАННЯ ГРАНАТОМЕТАРозбирання гранатомета може бути повним і неповним: неповне - для чищення, змащення, огляду гранатомета; повне - для чищення при сильному забрудненні гранатомета, після знаходження його під дощем або в снігу, при переході на нове мастило, для огляду у розібраному вигляді і при ремонті. Надмірно часте розбирання гранатомета шкідливе, оскільки прискорює зношування частин і механізмів. Розбирання і складання гранатомета проводити на столі або чистій підстилці; частини і механізми класти в порядку розбирання, поводитись з ними обережно. Від’єднуючи або приєднуючи частини гранатомета, не застосовувати надмірних зусиль, різких ударів. При розбиранні і складанні гранатомета застосовувати інструмент, що входить до комплекту ЗІП. Порядок неповного розбирання гранатомета 1) Зняти чохли зразу з казенної, а потім з дульної частини гранатомета. 2) Від’єднати ударно-спусковий механізм: покласти гранатомет на стіл планкою для кронштейна оптичного прицілу вниз, натиснути кнопку ключем-викруткою чи пристроєм для складання та розбирання ударно-спускового механізму на розрізну частину чеки і утопити її (мал. 6), потім виштовхнути (вибити) виколоткою чеку і, тримаючись за ручку, відокремити ударно-спусковий механізм від ствола.
Малюнок 6 - Виштовхування чеки ударно-спускового механізму 4) Відділити бойковий механізм:повернути гранатомет бойковим механізмом вгору (чи поставити його в вертикальне положення); утримуючи стіл лівою рукою, правою рукою за допомогою ключа-викрутки викрутити ніпель (мал. 7) і викрутити із основи бойкового механізму бойок, пружину бойка й опорну втулку. 5) Від’єднати кришку корпусу ударно-спускового механізму: взяти ударно-спусковий механізм в ліву руку, правою рукою за допомогою ключа-викрутки викрутити чотири гвинти і зняти кришку корпусу ударно-спускового механізму.
Малюнок 7 - Вигвинчування ніпеля бойкового механізму Порядок складання гранатомета після неповного розбирання здійснюється у зворотній послідовності. Примітка - Бойковий механізм може бути відокремленим від гранатомета або приєднаним до нього і при невідокремленому ударно-спусковому механізмі. Для цього потрібно попередньо поставити курок на бойове зведення і перемістити вправо запобіжник.
Порядок повного розбирання гранатомета: 1) Провести неповне розбирання, керуючись ст. 8. 2) Відокремити дерев’яні надставки:вигвинтити гвинти хомутиків, зсунути хомутики вниз і зняти їх із заднього кінця надставок, відокремити дерев’яні надставки від ствола (від труби патрубка). Хомутик відокремлювати від ствола гранатомета РПГ-7 забороняється. 3) Розібрати ударно-спусковий механізм: відокремити курок:натискаючи на шпицю курка, порівняти отвір в стержні з пазом в гнізді для бойової пружини і вставити в отвір тонкий кінець виколотки(мал. 8); утримуючи ударно-спусковий механізм за ручку, вказівним пальцем лівої руки натиснути на спусковий гачок (трохи підняти шепталу) і прав рукою зняти курок з його вісі (мал. 9);
Малюнок 8 - Вставлення виколотки Малюнок 9 - Зняття курка з вісі у отвір стержня відокремити стержень з бойовою пружиною (мал. 10): вийняти стержень із корпусу разом із бойовою пружиною і виколоткою, вставити їх в канал пристрою для складання і розбирання ударно-спускового механізму так, щоб виколотка пройшла через поздовжній паз в стінці пристрою; вставити ключ-викрутку в паз пристрою, вперти головку стержня в твердий предмет і, натискаючи на ключ-викрутку, стиснути бойову пружину, вийняти виколотку із отвору стержня; послаблюючи тиск на ключ-викрутку, поступово розтиснути бойову пружину, вийняти її із стержнем із пристрою і відокремити їх один від одного; при відокремленні стержня необхідно дотримуватись обережності, оскільки під дією стиснутої пружини стержень може бути викинутим;
Малюнок 10 - Від’єднання стержня від бойової пружини відокремити спусковий гачок:виштовхнути тонким кінцем виколотки вісь спускового гачка; просунути спусковий гачок у середину корпусу ударно-спускового механізму, а потім відокремити від корпусу; відокремити запобіжник:натиснути на запобіжник з правого боку (якщо він переміщений вправо), потім обережно вийняти запобіжник, стопор і пружину стопора; відокремити щоки: вигвинтити з допомогою ключа-викрутки з’єднувальний гвинт щік і відокремити їх від корпусу ударно-спускового механізму. Забороняється відокремлювати від ударно-спускового механізму у гранатомета РПГ-7Д з тросовим механізмом блокування важіль перевідника, перевідник, пружину, вставку і спусковий гачок, а також в усіх видах гранатометів- шепталу. 6) Відокремити плечовий ремінь і ремінь з чохлами: натиснути товстим кінцем виколотки на пружину карабіна і від’єднати плечовий ремінь з чохлами і відокремити його. Призначення і будова частин і механізмів гранатомета Ствол гранатомета (мал. 11) служить для напрямку польоту гранати і відведення порохових газів при пострілі. Канал ствола гладкий, відкритий з обох кінців. Діаметр каналу ствола називається калібром; він дорівнює 40 мм. Ствол гранатомета складається із труби і патрубка. У гранатомета РПГ-7 труба та патрубок з’єднані між собою за допомогою різьби. Для виключення самовідгвинчування патрубок приварений до труби. У гранатомета РПГ-7Д труба і патрубок з’єднуються сухарно за допомогою секторних виступів патрубка, відповідних їм виступів труби і фіксуються у складеному вигляді застібкою. Для запобігання прориву порохових газів у кільцевій проточці труби розташований обтюратор. Труба в казенній частині має розширення, яке утворює зарядну камеру. Патрубок має в передній частині сопло, в задній частині – розтруб, що закінчується тарілкою, яка оберігає казенну частину ствола від забруднення землею, піском та іншими предметами при випадковому потраплянні гранатомета на грунт. На стволі є: на дульній частині – виріз для фіксатора гранати; згори - основа (виступи) для кріплення мушки і прицільної планки; знизу – вуха для приєднання ударно-спускового механізму, тонкостінний виступ для кріплення ручки ствола, полегшуючий утримання гранатомета при стрільбі; зліва – планка з виступами для кріплення оптичного (нічного) прицілу; справа – дві антабки для кріплення ременя з чохлами і плечового ременя.
а - труба; б - патрубок; 1 -виріз для фіксатора гранати; 2-основа мушки; 3-основа прицільної планки; 4-уширення; 5 –хомутики; 6-антабка;7-розтруб; 8-таріль; 9-виступ для ручки ствола; 10 - планка для кріплення оптичного (нічного) прицілу; 11-основа бойкового механізму; 12-вушки;13- щічки ручки ствола; 14-дерев¢яні накладки. Малюнок 11 - Ствол У гранатомета РПГ-7Д є: на трубі - виступи з пазами, на патрубкові - стояк з фіксатором і пружиною для кріплення патрубка на трубі в десантному положенні; провушини для кріплення корпусу (кожуха), механізму блокування. На стволі гранатомета закріплені хомутиками дерев’яні надставки що зберігають гранатометника від опіків при стрільбі. Хомутики стягуються гвинтами. Ударно-спусковий механізм (мал. 12) служить для спуску з бойового зведення, нанесення удару по бойку і для постановки гранатомета на запобіжник. Він складається із корпусу, курка запобіжника, спускового гачка, шептали і стержня з бойовою пружиною. У гранатомета РПГ-7Д з тросовим механізмом блокування в ударно-спусковий механізм додатково введені перевідник з важелем і пружиною; вставка і штифт, а також змінена конструкція запобіжника. На перевіднику є скіс, який при повороті важеля назад діє на скіс запобіжника і автоматично ставить гранатомет на запобіжник у випадку неповного з’єднання труби з патрубком. В корпусі ударно-спускового механізму гранатомета із стержневим механізмом блокування є паз для передньої частини заслінки.
1 - корпус; 2 - шептала; 3 - стержень; 4- курок; 5 - бойова пружина;6 - запобіжник; 7- спусковий гачок. Малюнок 12 - Ударно-спусковий механізм У гранатомета з нічним прицілом додатково вводиться основа механізму світлоблокування.
1 - чека; 2-отвір для чеки; 3-нарізні отвори для гвинтів кришки;4-ось спускового гачку; 5-отвір для осі спускового гачка; 6-вісь курка;7-гвинти кришки; 8-кришка; 9-щічки; 10-з’єднувальний гвинт;11-паз для виколотки; 12-гніздо для бойової пружини; 13-виріз для курка;14-пластина; 15-отвір для запобіжника; 16-запобіжна скоба. Малюнок 13 - Корпус ударно-спускового механізму Корпус (мал. 13) має кришку, запобіжну скобу, вікно для спускового гачка, паз для шептали, гніздо для стопора запобіжника і його пружини, виріз для курка і виріз для з’єднання корпусу ударно-спускового механізму із стволом. Крім того, в корпусі є отвір для чеки, отвір для осі спускового гачка, нарізний отвір для осі курка, отвір для запобіжника, чотири ненаскрізних нарізних отвори для гвинтів кришки і нарізний отвір для гвинта шептали. Корпус закінчується пластинкою, яка з прикріпленими до неї з обох боків двома пластмасовими (дерев’яними) щічками утворює ручку. Курок (мал. 14) служить для нанесення удару по бойку. Він має спицю з насічкою для постановки курка на бойове зведення, два виступи - бойовий і запобіжний, які призначені для зчеплення з шепталом, і отвір для осі курка.
1 - бойовий виступ; 2 – запобіжний 1 - буртик; 2 - гнізда; виступ; 3-спиця курку з насічкою; 3 -стопор; 4 – пружина. 4 - отвір для вісі курка Малюнок 14 - Курок. Малюнок 15 - Запобіжник Запобіжник (мал. 15)служить для замикання спускового гачка, чим виключається можливість випадкового пострілу. Він має буртик і два гнізда, в які в залежності від положення запобіжника входить стопор, що підтискується пружиною. Щоб поставити гранатомет на запобіжник, необхідно натиснути на нього з лівого боку так, щоб червона кільцева смужка була утопленою урівень з кришкою корпусу. Щоб зняти гранатомет із запобіжника, треба натиснути на нього з правого боку і утопити його. Спусковий гачок (мал. 16) служить для спуску курка з бойового зведення. Спусковий гачок має верхній зуб для виведення шептали із зчеплення з бойовим виступом курка, отвір для осі, хвіст для натискання пальцями при здійсненні пострілу і нижній зуб для упору у буртик запобіжника при поставленні гранатомета на запобіжник.
1 - верхній зуб; 2 – отвір для 1 - зуб; 2 – отвір для гвинта; осі; 3 - нижній зуб; 4 – хвіст 3 - гвинт Малюнок 16 - Спусковий гачок Малюнок 17 - Шептала Шептала (мал. 17)служить для утримання курка на бойовому зведенні. Шептала являє собою пластинчату пружину, на передньому кінці якої є зуб, який служить для зчеплення з бойовим (запобіжним) виступом курка. В хвостовій частині шептали є отвір для кріплення шептали гвинтом до корпусу ударно-спускового механізму. Стержень з бойовою пружиною (мал. 18) служить для передавання курку обертального руху, необхідного для нанесення удару по бойку. Стержень має головку з направляючими плечиками і двома виступами (великим і малим) і отвір для виколотки. Механізм блокування гранатомета РПГ-7Д разом з ударно-спусковим механізмом виключає можливість здійснення пострілу при недовернутому патрубку. У гранатомета раннього випуску механізм блокування тросовий. Він складається із корпусу, двигунця, застібки, важеля, осей застібки двигунця, трубки і троса. У гранатомета останнього випуску механізм блокування стержневий. Він складається із корпусу, стержня із заслінкою, пружини, важеля осі. Бойковий механізм (мал. 19)служить для розбивання капсуля-запалювача гранати. Він розташовується в гнізді основи бойкового механізму і складається із бойка, пружини бойка опорної втулки ніпеля. Основа механізму світлоблокування (мал. 20) служить для приведення в дію механізму захисту нічного прицілу. Вона має кронштейн, важіль і фіксатор.
1 - великий виступ; 2 - малий виступ; 3 - головка; 4 - стержень;5 – отвір для виколотки; 6 - бойова пружина Малюнок 18 - Стержень з бойовою пружиною
1 - бойок; 2 - пружина бойка; 3 - опорна втулка; 4 – ніпель Малюнок 19 - Бойковий механізм
1 – отвір для гвинтів кришки; 2 – основа; 3 – фіксатор;4 – важіль; 5 – кронштейн. Малюнок 20 - Основа механізму світлоблокування Для стрільби з гранатомета з нічним прицілом необхідно: відгвинтити два верхніх гвинти кришки ударно-спускового механізму і прикрутити ними основу механізму світлоблокування; приєднати нічний приціл до гранатомета у порядку, викладеному для установки оптичного прицілу; з’єднати механізм світлоблокування (захисту) нічного прицілу з основою механізму світлоблокування: взяти корпус перемикача, натиснути ним на фіксатор і поступальним рухом вгору ввести корпус в пази основи механізму світлоблокування до упора; при цьому фіксатор повинен зафіксувати корпус перемикача, кінець важеля ввійти в паз регулювальної гайки перемикача. При знятті нічного прицілу з гранатомета необхідно натиснути пальцем на кінець фіксатора і вивести корпус перемикача із зачеплення з основою механізму світлоблокування, після чого повернути ручку затискного гвинта в бік наочника і зсунути назад нічний приціл з планки гранатомета. Прицільні пристрої служать для наведення гранатомета при стрільбі по цілях на різні відстані. Прицільні пристрої гранатомета складаються із оптичного прицілу ПГО-7 і механічного (відкритого) прицілу. Оптичні приціли останніх років випуску з відкоректованими кутами прицілювання випускаються із скороченим найменуванням ПГО - 7 В. Оптичний приціл ПГО-7В і механічний приціл забезпечують наведення гранатомета в ціль при стрільбі як пострілами ПГ - 7 В, так і ПГ - 7 ВМ. Оптичний приціл (мал. 21) є основним прицілом гранатомета збільшення прицілу 2,7х, поле зору – 130. Оптичний приціл складається із корпусу з кронштейном, оптичної системи, механізму вивірки прицілу, пристрою освітлення сітки при стрільбі в нічних умовах, наочника і налобника. Корпус служить для з’єднання всіх частин прицілу. Він має кронштейн для кріплення прицілу на гранатометі. На кронштейні є затискний гвинт, ручка зі стопором для повороту затискного гвинта і застібка для кріплення ручки на затискному гвинті. Щоб установити приціл на гранатомет, необхідно: ручку затискного гвинта повернути в бік наочника до упору стопора в кронштейн; сумістити посадочні місця гранатомета і прицілу і просунути приціл вперед до упору; повернути ручку затискного гвинта в бік об’єктива до упору стопора в кронштейн. Якщо приціл має хитання або стопор не впирається у кронштейн при міцно закріпленому прицілі на гранатометі, необхідно: зсунути застібку ключем-викруткою до збігу отвору застібки із затискним гвинтом, зняти її (мал. 22); переставити ручку на декілька зубців на затискному гвинті і добитися нормального закріплення прицілу на гранатометі; надіти застібку на затискний гвинт і поставити так, щоб її виступ ввійшов у гніздо ручки. Оптична система (мал. 23) складається із об’єктива для утримання зображення об’єкта, що спостерігається, призми для повного обертання зображення, сітки для прицілювання, окуляра для розглядання зображення об’єкта, що спостерігається, захисних стінок об’єктива і стінки для оберігання прицілу від вологи і пилу. Для оберігання від забруднення і пошкодження захисного скла об’єктива на виступ об’єктива одягається ковпачок, прикріплений до корпусу прицілу з допомогою ременя. На оправі окуляра з допомогою хомутика закріплений гумовий наочник.
а) вигляд прицілу збоку; б) вигляд прицілу спереду; 1 – виступ об’єктива;2 – корпус прицілу; 3 - налобник; 4 – наочник; 5 – електролампочка;6 – тумблер; 7 – стопор; 8 – ручки;9 – застібка; 10 – затискний гвинт;11 – кронштейн; 12 - ковпачок об’єктива; 13 – ковпачок;14 - корпус освітлення сітки;15 – маховичок введення температурних поправок; 16 – вивірочний гвинт по висоті;17 – вивірочний гвинт по бічному направленню. Малюнок 21 - Оптичний приціл
1- застібка; 2 –ручка; 3 – затискний гвинт; 4 – отвір застібки. Малюнок 22 - Регулювання затискного гвинта
1 – захисне скло; 2 – об’єктив; 3 – призма; 4 – сітка;5 – окуляр Малюнок 23 - Оптична система
шкала прицілу шкала бокових поправок далекомірна шкала Малюнок 24 - Сітка оптичного прицілу На сітці прицілу (мал. 24) нанесені шкала прицілу (горизонтальні лінії), шкала бокових поправок (вертикальні лінії) і далекомірна шкала (суцільна горизонтальна та крива пунктирні лінії). Поділки (лінії) шкали прицілу позначені зліва цифрами 2, 3, 4, 5, які відповідають дальностям стрільби у сотнях метрів (200, 300, 400, 500 м). Поділки (лінії) шкали бокових поправок позначені знизу (вліво і вправо від центральної лінії) цифрами 1, 2, 3, 4, 5. Відстань між двома вертикальними лініями відповідає десяти тисячним (0-10). По шкалі бокових поправок можна вводити бокові поправки вправо і вліво до 0-50. Лінія шкали прицілу, що відповідає 300 м, і центральна лінія шкали бокових поправок зроблені подвійними для полегшення вибору необхідних поділок при прицілюванні. Крім того, центральна лінія продовжена нижче шкали прицілу для виявлення бокового нахилу гранатомета. Далекомірна шкала розрахована на висоту цілі 2,7 м. Це значення висоти цілі вказано знизу горизонтальної лінії. Над верхньою пунктирною лінією нанесена шкала з поділками, відстань до цілі - 100 м. Цифри шкали 2, 4, 6, 8, 10 відповідають відстаням 200, 400, 600, 800, 1000 м. Над шкалою прицілу нанесений знак “+”, який служить для перевірки прицілу. Механізм вивірки прицілу (мал. 21) служить для забезпечення паралельності нульової лінії прицілювання і осі каналу ствола гранатомета і введення поправки на температуру. Він складається із каретки, в яку вгвинчений об’єктив у оправі, вивірочного гвинта у боковому напрямку, закритого гвинтовою кришкою, вивірочного гвинта по висоті і маховичка введення температурної поправки. На маховичкові збоку нанесені знаки “+” і “-“, які встановлюються проти риски на корпусі прицілу в залежності від температури повітря.
1 – контакт; 2 – втулка; 3 – ковпачок; 4 - екранований дріт;5 – притиск; 6 – корпус. Малюнок 25 - Зимовий пристрій освітлення сітки Пристрій освітлення сітки (мал. 21) служить для освітлення сітки прицілу при стрільбі в сутінках і вночі. Він складається із корпусу з контактом і гвинтом, батарейки, яка є джерелом струму, ковпачка з упором і пружиною для підтискання батарейки до гвинта, дротів, які з’єднують гвинт з електролампочкою через тумблер, і тумблера для вмикання і вимикання електролампочки. Для освітлення сітки при температурі +20 С і нижче необхідно користуватися зимовим пристроєм освітлення сітки (мал. 25), який складається із корпусу з контактом і притискувачем, ковпачка з контактом, втулкою, пружиною і прокладкою і екранованого дроту. Батарейку вставляють в корпус так, щоб центральний електрод був приєднаним до контактного гвинта, а боковий електрод (зміщений в бік) – до зрізу на контакті корпусу. Для підготовки пристрою освітлення сітки для стрільби вночі взимку необхідно батарейку вкласти в корпус зимового пристрою так, як вказано вище, і одягнути на нього ковпачок, знятий з корпусу на прицілі, а ковпачок зимового пристрою одягнути на корпус на прицілі. Корпус зимового пристрою з батарейкою переноситься у кишені гранатометника. Налобник (мал. 21) служить для зручності при стрільбі. Він кріпиться на оптичному прицілі. Для встановлення налобника необхідно: зняти з прицілу хомутик наочника і наочник; зняти хомутик з наочника; вставити в отвір налобника стягуючі гвинти (головками зліва) і нагвинтити на них на 1-2 витки гайки; одягнути наочник з налобником на корпус прицілу, порівнявши краї наочника і налобника з лінією переходу двох діаметрів, що є на окулярній частині корпусу прицілу; затягуючи почергово гвинти (гайки), закріпити жорстко налобник з наочником на прицілі. На раніше випущені приціли ПГО-7 і ПГО-7В налобники встановлювати по мірі надходження їх до частин. Чохол (мал. 26) служить для перенесення оптичного прицілу і ЗІП до нього, а також для захисту прицілу від дощу при розташуванні його на гранатометі. Для закріплення на прицілі чохол споряджений шнуром. Чохол має зовнішні кишені для серветки і для зимового пристрою освітлення сітки, внутрішню кишеню для електролампочок і батарейок. В цю кишеню також вкладаються ключ-викрутка для вгвинчування і вигвинчування гвинтів прицілу і електролампочок та два світлофільтри (оранжевий і нейтральний), які одягаються на виступ об’єктива: оранжевий при появі диму у повітрі і пониженні освітленості, нейтральний – при яскравому сонці і сліплячому снігові. 19. Механічний (відкритий) приціл (мал. 27) використовується у випадку пошкодження (виходу із ладу) оптичного прицілу. Він складається із прицільної планки з хомутиком, основної і додаткової мушок, розташованих в кожухах. Гранатомети раннього періоду виготовлення мають лише одну мушку –основну.
1-чохол; 2-кишеня для зимового пристрою освітлення сітки;3-шнурок; 4-кишеня для серветки; 5- зимовий пристрій освітлення сітки; 6-батарейки; 7-світофільтри; 8-лампочки; 9-ключ-викрутка; 10-серветка Малюнок 26 - Чохол для перенесення оптичного прицілу Прицільна планка віссю з’єднана з кожухом і утримується в двох положеннях: вертикальному і горизонтальному. Прицільна планка має вікно і шкалу з поділками, позначеними цифрами 2, 3, 4, 5. Цифри шкали позначають відстані стрільби в сотнях метрів (200, 300, 400, 500 м). Хомутик одягнутий на прицільну планку і утримується в приданому положенні застібкою. Застібка має зуб, яким під дією пружини вона застрибує у виріз прицільної планки. Хомутик має проріз для прицілювання і вікно, нижній зріз якого служить вказівником установки прицілу. Основна мушка використовується для стрільби при мінусовій температурі повітря. Вона віссю з’єднана із кожухом і утримується пружиною в двох положеннях: вертикальному і горизонтальному. Вершина мушки захищена запобіжником. Додаткова мушка застосовується (встановлюється у вертикальне положення) для стрільби при плюсовій температурі повітря. Вона обертається на осі і фіксується пружиною у горизонтальному і вертикальному положеннях. У вертикальному положенні додаткова мушка повинна бути вище основної мушки.
1 - запобіжник мушки; 2 - основа мушки; 3 - кожух мушки;4 - пружина основної мушки; 5 - кожух прицільної планки;6 - зачіпка; 7 - різь; 8 - вікно прицільної планки; 9 - прицільна планка; 10 - хомутик; 11 - вікно хомутика;12 - пружина додаткової мушки; 13 - вісь додаткової мушки;14 - додаткова мушка Малюнок 27 - Механічний (відкритій) приціл Будова пострілів до гранатомета Постріл ПГ-7В (мал. 29) складається із протитанкової гранати і порохового заряду.
а - головна частина; б - реактивний двигун; в - пороховий заряд;1 - ізоляційна втулка; 2- струмопровідний конус; 3 - обтікач; 4 – ізоляційне кільце; 5 - вирва; 6 - корпус; 7 - розривний заряд;8 - втулка заряду;9 - сопловий блок; 10 – герметизатор; 11 - фіксатор; 12 - шайба;13 - труба; 14 - пороховий заряд реактивного двигуна; 15 - дно;16 - цоколь; 17 - перо стабілізатора; 18 - вісь пера стабілізатора;- хрестовина стабілізатора; 20 - стрічковий нітрогліцериновий порох; - турбінка;22 - пиж з пенопласту; 23 - трасер; 24 - гільза з паперу;25 - виступ з різьбою; 26 - осьовий канал; 27 – капсуль-запалювач; 28 - радіальний канал; 29 - піросповільнювач; 30 - сопловий отвір; 31 - донна частина вибухівника; 32 - провідник; 33 - головна частина вибухівника Малюнок 29 - Постріл ПГ - 7В Протитанкова граната складається із головної частини, вибухівника, реактивного двигуна і стабілізатора (розташованого в пороховому заряді).Постріл ПГ-7ВМ по будові, дії, укупорці, пофарбуванню і маркуванню аналогічний пострілу ПГ-7В. Основні особливості будови пострілу ПГ-7ВМ такі:1) Вибухівник в обох пострілах уніфікований. Вибухівник пострілу ПГ-7ВМ відрізняється від вибухвника пострілу ПГ-7В лише речовиною, запресованою у втулку запобіжника, і тим, що його донна частина підтиснута кільцем з прокладкою.2) Пороховий заряд пострілу ПГ-7ВМ (ПГ-7ПМ) невзаємозамінний з пороховим зарядом пострілу ПГ-7В (ПГ-7Г), тому застосування у пострілі ПГ-7ВМ порохового заряду ПГ-7П або у пострілі ПГ-7В порохового заряду ПГ-7ПМ не допускається.3) Для підвищення надійності з’єднання порохового заряду ПГ-7ПМ з гранатою на виступ з різзю дна реактивного двигуна одягнута пружинна шайба, яка при повністю нагвинченому пороховому заряді упирається в цоколь стабілізатора і розпрямляється. Пороховий заряд слід нагвинчувати до упору так, щоб забезпечувалося щільне підтискання шайби; при цьому надмірних зусиль, які могли б викликати пошкодження картонної гільзи порохового заряду, не прикладати. Постріли, в яких порохові заряди нагвинчуються неповністю, до стрільби не допускаються.4) Змащення різі виступу гранати пострілу ПГ-7ВМ не проводиться. Головна частина гранати складається із корпусу, облягальника, струмопровідного конуса, ізоляційної втулки, ізоляційного кільця, втулки заряду, вирви, провідника і розривного заряду. У втулку облягальника, вгвинчується головна частина вибухівника, в донне очко вставляється донна частина вибухівника. Вибухівник (п’єзоелектричний) служить для забезпечення розриву гранати при зустрічі її з ціллю (перепоною). Він складається із головної і донної частин. Головна частина вибухівника (мал. 30) має п’єзоелемент, який при ударі гранати об перепону виробляє електричний струм. Для захисту п’єзоелемента від випадкового удару в службовому використанні на корпус головної частини вибухівника одягнутий запобіжний ковпачок з чекою. Донна частина вибухівника (мал. 31) має електродетонатор, який при подачі на нього електричного струму від п’єзоелемента вибухає і викликає розрив головної частини гранати. Електричний зв’язок обох частин вибухівника здійснюється через зовнішній і внутрішній ланцюги, які утворюються металевими частинами гранати. Зовнішній ланцюг - облягач - корпус; внутрішній ланцюг - струмопровідний конус – вирва – провідник. В службовому користуванні підривник безпечний, оскільки двигунець, на якому розташований електродетонатор, зміщений в бік і електродетонатор відключений від ланцюга. В донній частині вибухіввника розташовується самознищувач, призначений для розриву гранати, якщо відмовить електрична частина вибухівника або якщо граната на протязі 4-6 с після вильоту із каналу ствола гранатомета не зустрінеться з перешкодою. Реактивний двигун гранати (мал. 29)служить для збільшення швидкості польоту гранати. Він складається із труби, соплового блока, фіксатора з шайбою, упора, діафрагми і дна. В трубі розташовуються порохові заряди, запалювач і піросповільнювач, який служить для запалювання порохового заряду реактивного двигуна.Сопловий блок має шість закритих герметизаторами соплових отворів, через які після пострілу виходять порохові гази із реактивного двигуна.
а - загальний вигляд; б - вигляд у розрізі; 1 - чека; 2 - тісьма; 3 - ізолятор; 4 - корпус; 5 - запобіжний ковпачок; 6 - п’єзоелемент; 7 - мембрана Малюнок 30 - Головна частина підривника Фіксатор при зарядженні входить у виріз на дульній частині ствола гранатомета і забезпечує розташування капсуля-запалювача гранати проти бойка. Шайба за рахунок пружних властивостей утримує гранату в гранатометі, що дозволяє вести стрільбу під кутами схилення. Дно має радіальний і осьовий канали, заповнені димним порохом. В радіальному каналі розташований капсуль-запалювач, а у осьовому – ковпачок, запобігаючий порох від вологи і висипання. Дно, крім цього, має виступ з різьзю для нагвинчування порохового заряду.
В а - загальний вигляд; б - вигляд у розрізі; в - спрощена схема електроланцюга у службовому зверненні; 1 -повзунець; 2 - корпус;3 - капсуль-детонатор; 4 - детонатор; 5 - електродетонатор Малюнок 31 - Донна частина вибухівника Для запобігання від випадкового наколу капсуля-запалювача і різьби виступа від пошкодження при транспортуванні на дно нагвинчується запобіжник з прокладкою.
Стабілізатор забезпечує стійкий політ гранати. Він розташований всередині порохового заряду і складається із хрестовини, чотирьох пер (що вільно обертаються на осях), цоколя і турбінки. Цоколь виконує роль обтюратора, перешкоджаючи прориву порохових газів до реактивного двигуна. Хрестовина має різь для нагвинчування порохового заряду на виступ дна реактивного двигуна. Турбінка служить для придання гранаті обертання. В гнізді турбінки розташований трасер. Укупорка і пофарбування гранат Гранати укладаються по 6 штук в дерев’яні ящики і закріплюються вставками. В цей же ящик в спеціальне відділення вкладається 6 порохових зарядів в пеналах (два пакети по три заряди). На стінках і кришці ящика наноситься маркування остаточно споряджених гранат. Для збільшення термінів зберігання остаточно споряджені гранати і порохові заряди перед вкладанням в укупорку упаковують в герметичні плівочні мішки. При перекладанні гранат і порохових зарядів із укопорочних ящиків у сумки для їх перенесення необхідно: розкрити плівочний мішок гранати ножем або багнетом; вийняти із мішка гранату і зняти з головної частини картонний ковпачок (із підривника ковпачок не знімати); зняти із соплового блока паперову обгортку, попередньо розрізавши нитки, і вкласти гранати в сумку (граната не повинна мати ніяких паперових і картонних елементів упаковки на її поверхні); розрізати шпагат, розкрити паперову обгортку і плівочний мішок порохового заряду. Гранати у бойовому спорядженні (споряджені вибуховою речовиною) пофарбовані в захисний колір. У гранат в інертному спорядженні (споряджених інертною масою і призначених для використання в навчально-практичних цілях) головні частини пофарбовані в чорний колір, а замість шифру вибухової речовини є надпис “Інертна”. Реактивні двигуни бойових і інертних гранат пофарбовані у захисний колір. Різниці у пофарбуванні головних частин бойових гранат (захисний колір) і інертних гранат (чорний колір) повинні бути вивчені і твердо засвоєні особовим складом з метою виключення переплутування бойових гранат з інертними і цим запобігти збиранню з полів стрільбищ і полігонів бойових гранат, що відмовили в дії. Призначення і будова запасних частин, інструменту і приладдя До кожного гранатомета повинні бути: запасні частини – бойки, опорні втулки, пружини бойка і ніпель. У гранатомета РПГ-7Д є обтюратор, важіль механізму блокування і ось повзунця. Інструмент (мал.32) – ключ-викрутка, виолотка і пристосування для збирання і розбирання ударно-спускового механізму. Пристосування має канал для
1 - ключ-викрутка; 2 - виколотка; 3 - пристосування для збирання та розбирання ударно-спускового механізму; 4 - паз для виколотки; 5 - паз для ключа-викрутки Малюнок 32 – Інструмент розташування стержня з бойовою пружиною, поздовжній паз для виколотки і паз для ключа-викрутки; приладдя: шомпол (мал. 33, а) для чищення і змащення гранатомета; він складається із переднього стебла з коронкою, лапками і протиркою і заднього стебла з ручкою; підпружинені лапки дозволяють проводити чищення і змащення розширеної частини гранатомета; канавки на поверхнях лапок і протирки служать для утримання паклі або ганчір’я при чищенні або змащенні гранатомета; стебло з шайбою (мал. 33, б) для усунення із каналу ствола решти гільзи порохового заряду, якщо вони перешкоджають зарядженню; при цьому стебло з шайбою нагвинчуються на заднє стебло (з ручкою) шомпола; ремінь з чохлами для оберігання від забруднення каналу ствола гранатомета; ремінь повинен бути підігнаним так, щоб чохол з дульної частини знімався тільки після зняття чохла з казенної частини гранатомета; наплічний ремінь для перенесення гранатомета; сумка для зберігання і перенесення трьох гранат з пороховими зарядами і сумка для зберігання і перенесення двох гранат і ЗІП (мал. 34).В сумках є гнізда для розташування гранат і пеналів з пороховими зарядами; в сумці для двох гранат, крім цього, є гніздо для шомпола і кишеня для запасних частин та інструменту. Сумки можна переносити на лівому боці ременем через праве плече, за спиною і в руці.
а - шомпол; б - стебло з шайбою; 1- протирка; 2 - лапка; 3 - заднє стебло; 4 - ручка; 5 - переднє стебло; 6 - коронка; 7 - пружина; 8 - стебло; 9 - шайба Малюнок 33 - Шомпол та стебло з шайбою
а - сумка для трьох гранат; б - сумка для двох гранат і ЗІП; 1 - гніздо для гранати; 2 - гніздо для пенала з пороховим зарядом; 3 - гніздо для шомпола; 4 - кишеня для запасних частин та інструменту Малюнок 34 - Сумки для гранат Для перенесення сумки на лівому боці ременем через праве плече карабіни приєднуються до напівкілець протилежних наплічних ременів і наплічні подушки зсовуються до карабінів (мал. 35).
а - за спиною; б - на лівому боці ременем через праве плече; 1 - карабін;2 - півкільце; 3 - плечовий ремінь; 4 - плечова подушка; 5 - ручка для перенесення сумки в руці Малюнок 35 - Підготовка сумок для гранат до перенесення Для перенесення сумки в руці збоку сумки прикріплена р
|
